Постанова № 31668297, 03.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 р. (15:49) Справа №801/2786/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Калініченко Г.Б., за участю секретаря Колосової Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, (далі відповідач) про скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0013201502 від 05.12.2012р. № 0013211502 від 05.12.2012р., № 002651502 від 21.02.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в актах про результати камеральної перевірки даних,задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі у зв'язку з прийняттям такого повідомлення -рішення.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" є юридичною особою, яка зареєстрована 03.02.2010 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та статутом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Імідж" взято на облік платника податків 04.02.2010р. за реєстраційним номером №69047 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200030467 від 21.02.2012р.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 14.01.2013 позивачем була проведена перевірка даних відповідача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість .

За результатах перевірки було складено акт перевірки податкової декларації за вересень 2012 р.(від 03.10.2012 р. № 906026228) від 25.10.2012 р. № 23749/15-2, у якому стверджується про завищення залишку від'ємного значення у сумі 625375 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 191279 грн.

В акті перевірки встановлена методологічна помилка а саме завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд. 22,24), у сумі 625375,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 191279,00 грн., чим порушено п.п. 4.6.3 , 4.6.6. п.4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011р. за № 490/20228.

С посиланням на цей акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, надіслала позивачеві наступні податкові повідомлення-рішення від 02.12.2012 р:

- №0013211902, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 191279 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 47819.75 грн.;

- №0013201502, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 625375 грн.

Як наслідок неприйняття уточнюючого розрахунку податкового зобов'язання з податку на додану вартість (акт перевірки від 25.10.2012 р. № 23749/15-2,) була проведена друга камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 р. від 19.12.2012 р. № 9079842768 акт перевірки № 981/10/15-2 від 15.01.2013р. де встановлено порушення п.46.1. ст..46 глави 2, п.200.1, п.200.4 розділу V ПКУ та встановлено завишення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на суму 510327 грн.

С посиланням на цей акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, надіслала позивачеві наступне податкове повідомлення-рішення № 002651502 від 21.02.2013 р.

Судом встановлено що Позивачем надано в вересне 2012 р. уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2012 року. В зазначеному уточнюючому розрахунку позивач збільшив на 715747 грн. від'ємне значення, яке зараховуться до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно декларації з ПДВ за серпень 2012 р. з урахуванням уточняющего разрахунка значення рядка 22,24 («залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») і повинно було скласти 1004872грн.

Як зазначено безпосередньо в уточнюючому розрахунку звітний (податковий) пері од - вересень 2012 p., звітний (податковий) період, за який виправляються помилки - серпень 2012 р.

Даний уточнюючий розрахунок відповідач не прийняв.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до положень статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу положень підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів. Податковим кодексом України встановлено вимоги щодо форм податкових декларацій та порядку їх заповнення, визначено строки та спосіб їх подання, порядок їх прийняття органом державної податкової служби, підстави для відмови у прийнятті податкових декларацій та порядок надання такої відмови.

Так, згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Порядок складання податкової декларації визначено у статті 48 Податкового кодексу України.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Поняття обов'язкових реквізитів наведено у пункті 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, згідно якого - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов'язкових реквізитів податкової декларації, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків.

При цьому пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Відповідно до 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України(особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Особливості порядку прийняття або відмови в прийнятті декларації посадовими особами органу державної податкової служби наведені в пунктах 49.8-49.14 статті 49 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

В силу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Однак, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, про що платника податків письмово повідомляють про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Так, підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

В свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

При цьому, порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді передбачений Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Так, пунктом 7.5 Інструкції № 233 передбачено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно з пунктом 7.6 Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як було встановлено судом 03.10.2012 р. .2011 позивач засобами електронного зв'язку направив до податкового органу уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2012 р. Також судом було встановлено, що позивачем отримано квитанцію №2 про доставку документа - уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2012 р. та прийняття на районному рівні ДПС України 03.10.2012 р., що підтверджується копіями квитанції №2 про час відправлення уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2012 р. а додатків до неї в електронному вигляді. При цьому, в даній квитанції не зазначено, як це передбачено п. 7.6 Інструкції № 233, що податкова декларація з ПДВ за серпень 2012 року не прийнята податковим органом.

Отже, отримання позивачем зазначеної квитанції №2 свідчить про здійснення перевірки податкової декларації вимогам законодавства щодо заповнення та подання такої декларації та її прийняття, а також про відсутність будь-я ких помилок зі сторони платника податку щодо заповнення усіх реквізитів податкової декларації.

Крім того, судом встановлено, що в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за серпень 2012 р. позивачем вказано усі необхідні відомості та реквізити, як це визначено пунктами 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Але при цьому, суд акцентує увагу на тому, що пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підтягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуван ню, відзначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, та ка сума піддягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 Податкового кодексу України ).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до сплачу податко вого кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що відмови у прийнятті як декларації за серпень 2012 р. в цілому, так і окремо уточнюючого розрахунку за серпень 2011 p., позивачу направлено не було.

У відповідності з вимогами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у май бутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий ро зрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені пока зники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Пунктом 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України передбачений наступний строк давно сті - 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

При цьому єдине обмеження передбачене Податковим кодексом України - це приписи п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного пода тку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Згідно розділу IV «Внесення змін до податкової звітності» Порядку заповнення і по дання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 встановлено наступне:

1. У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

2. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу.

3. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточ нених показників.

4. Не може бути зменшена сума податкових зобов'язань, яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних (податкових) періодах, у зв'язку з повним або частковим спи санням податкового боргу.

Суд зазначає, що жодних порушень наведених вимог позивачем не допущено, що підтверджується, зокрема, і висновками спірного акту перевірки.

Крім того судом встановлено, що з 26.11.2012 р. протягом 10 робочих днів була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання достовірності даних наведених у декларації з ПДВ за липень-серпень 2012 р.( довідка №1215/22-3/36973017 від 13.12.2012 р.). В ході перевірки на підставі первинних документів, а саме: Договору, контракт, акти виконаних робіт, податкові накладні та др. первинні бухгалтерські документи, підтверджено відображення ТОВ «Авто-Імідж» в деклараціях за липень 2012 р. податковий кредит в сумі 941455 грн. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 715747,00 грн. яке виникло з придбанням товару (імпорт фруктів і транспортного засобу) у відповідності з контрактами контрагентів.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно та у передбачений законодавством термін (у межах строків давності) подано додаток до декларації, а саме - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкового періоду за серпень 2012 р.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивач правильно збільшив у додатку до декларації за серпень 2012 року, збільшив від'ємне значення на 715747,00 грн., яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення - №0013211902, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 191279,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 47819,75 грн.; та №0013201502, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 625375,00 грн. акт перевірки від 25.10.2012 р. № 23749/15-2, та податкове повідомлення-рішення № 002651502 від 21.02.2013 р. яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510327,00 грн. акт перевірки № 981/10/15-2 від 15.01.2013р. винесені державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст. 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 03.06.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 04.06.2013 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення -№ 0013201502від 05.12.2012 р., податкове повідомлення-рішення № 0013211502 від 05.12.2012 р., податкове повідомлення-рішення № 002651502 від 21.02.2013 р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Імідж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Калініченко Г.Б.