Постанова № 31667505, 03.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 року Справа № 812/4733/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Прудника С.В.

при участі секретаря судового засідання: Якимчук В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Жадан Р.М.

відповідача: Тюпало К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 1118955,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 1118955,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідача з 20.05.2013 року утворився податковий борг з екологічного податку у сумі 1118955,08 грн., який є основним боргом.

Сума основного боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового боргу відповідно до наданої відповідачем податкової декларації екологічного податку до ДПІ в м. Лисичанську, а саме: декларація № 10302001 від 14.05.2013 року на суму 1118955,08 грн.

ДПІ в м. Лисичанську виставлена відповідачу першу податкову вимогу №1/54/4491/24-06 від 06 червня 2003 року та другу податкову вимогу №2/79/6808 від 05 серпня 2003 року.

На підставі викладено позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг з екологічного податку за 1-й квартал 2013 року у сумі 1118955,08 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу визнав у повному обсязі, надав заяву про розстрочення виконання судового рішення, в якій просив суд розстрочити заборгованість з екологічного податку у сумі 1118955,08грн., шляхом розстрочення суми боргу на 60 місяців у сумі 18649,25 грн., щомісячно, останній місяць травень 2017 року у сумі 18649,33 грн.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" зареєстровано відділом по ринковим відносинам Лисичанської міської ради 21.04.2004, номер запису 25370376Ю0020890 (а.с.8).

Підприємство перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби.

Відповідач має податковий борг з екологічного податку у сумі 1118955,08 грн., вказана сума боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового боргу та підтверджуються податковою декларацією № 10302001 від 14.05.2013 (а.с.13-15).

З метою погашення податкового боргу податковою інспекцією на юридичну адресу відповідача було направлено першу податкову вимогу форми "Ю1" № 1/54/4491/24-06 від 06.06.2003 року, яка була направлена рекомендованим листом та вручена посадовій особі відповідача 11.06.2003 року та друга податкова вимога № 2/79/6808 від 05.08.2003 року яка була направлена рекомендованим листом та вручена посадовій особі відповідача 11.08.2003. (а.с.11-12).

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед інших, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.49.16 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, яке самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні, податкова заборгованість підприємства, яка складає 1118955,08 грн., є узгодженою та відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Суд вважає, що підстави для відмови у задоволенні позову відсутні, тому позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 1118955,08 грн., підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про розстрочення сплати податкової заборгованості, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Тобто із завою про розстрочення виконання судового рішення може звернутися сторона виконавчого провадження, але виконавче провадження на цей час не відкрито.

Крім того, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Вирішуючи питання про розстрочення сплати податкової заборгованості, суд враховує, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною, у розумінні ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів наявності інших обставин (відсутність грошей на рахунках, докази сплати боргів в строк по іншим розстроченням, документальне підтвердження поліпшення фінансового стану при наданні розстрочення виконання судового рішення), що ускладнюють виплату боргу або роблять це неможливим, заявником до суду не надано.

Тому суд вважає, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочення сплати податкової заборгованості слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби України до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про стягнення заборгованості в сумі 1 118 955,08 грн. задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", і.код 32359108 у банках, обслуговуючих боржника у погашення податкового боргу у розмірі 1 118 955,08 грн.(один мільйон сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 08 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.В. Прудник