Постанова № 31666517, 31.05.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 р. м. Чернівці Справа №824/1198/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Григораша В.О.;

при секретарі судового засідання - Павлюку А.Г..;

з участю:

представника позивача - Везденка Д.С.;

представника відповідача - Манжосова М.П.,

розглянувши адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові, Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях просило суд визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС ЧМУЮ про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 13.05.2013року №37841028, №27852296, 37840910, №37852322, №37852385, №37852438, №37852491, №37853197, №37853455, №37635343, №37837716, №37840034, №37840885, №37845937, №37846372, №37846669, №37846860, №37847231, №37848186, №37848613, №37848820, №37849385, №37852163, №37852023, №37851972, №37851813, №37851669, №37851580, №37851481, №37851335, №37851172, №37837381, №37849644.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано до Шевченківського ВДВС ЧМУЮ, для примусового стягнення з боржників, вимоги про сплату боргу (недоїмки), які на момент їх подачі набули чинності та є виконачими документами. Однак, позивачем 20.05.2013 отримано від Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції постанови про відмови у відкриті виконавчих проваджень від 13.05.2013року по примусовому виконанні вимог про сплату боргу (недоїмки) Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях.

Відмовляючи у відкритті виконавчих проваджень Шевченківський ВДВС ЧМУЮ аргументував це тим, що згідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня находження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. І оскільки по вищезазначеним документам відсутні відмітки про отримання поштових відправлень, дані вимоги про сплату боргу не можна вважати узгодженими.

Позивач зазначив, що згідно положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли неможливо вручити страхувальнику вимогу поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб страхувальника за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб страхувальника прийняти вимогу, вимога вважається врученою страхувальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Вимоги про сплату боргу (недоїмки), згідно вищезазначеної Інструкції, в кожному окремому випадку, було направлено на адресу боржників рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак повернулись відправнику в зв`язку із закінченням терміну зберігання. Однак вказані вимоги вважаються узгодженими та набули чинності, а тому є виконавчими документами, та які є підставою для відкриття виконачого провадження. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач, надаючи оцінку зазначеної у виконавчому документі дати набрання його законної сили та узгодженості з боржником, вийшов за межі повноваджень встановлених чинним законодавством, оскільки до його повноважень не входить перевірка набрання чинності виконавчого документа. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що оскаржувані постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 13.05.2013року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами надав суду письмові заперечення в яких зазначив наступне.

Державним виконавцем було винесено постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з тим, що позивач направляючи до виконання вимоги про сплату боргу, всупереч чинному законодавству, позбавив боржників права на самостійне виконання вимог про сплату заборгованості та на узгодження суми недоїмки, а також права на оскарження у разі недосягнення згоди з органом Пенсійного фонду.

Відповідач зазначав, що Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зарахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на яку посилається позивач, суперечить ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що передбачає право платників узгодити або оскаржити вказане рішення. Як свідчать копії повідомлень про вручення поштового відправлення, які позивачем було направлено відповідачу з вимогами про сплату заборгованостей, оригінали яких повернулися на адресу позивача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає".

Даний факт унеможливлює вручення постанови про відкриття виконавчого провадження боржникам та здійснення подальшого примусового виконання. Позивачем не надано інформацію про місце проживання боржника, у зв'язку з чим неможливо визначити який відділ державної виконавчої служби повинен виконувати вимоги про сплату боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до вхідних штемпелів, позивач 20.05.2013 року отримав від відповідача спірні постанови про відмову у відкритті виконавчих проваджень, а саме:

1. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37849385 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 16.02.2013 року №Ф-786у про стягнення боргу в сумі 2316,57 грн. (а.с. 6-7);

2. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37848820 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 14.02.2013 року №Ф-430у про стягнення боргу в сумі 792,55 грн. (а.с. 8-9);

3. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852163 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 08.02.2013 року №Ф-201у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 10-11);

4. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852023 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 19.02.2013 року №Ф-1202у про стягнення боргу в сумі 2316,57 грн. (а.с. 12-13);

5. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851972 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 06.03.2013 року №Ф-2164у про стягнення боргу в сумі 386,91 грн. (а.с. 14-15);

6. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851813 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 року №Ф-1394у про стягнення боргу в сумі 1934,18 грн. (а.с. 16-17);

7. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851669 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 27.02.2013 року №Ф-1396у про стягнення боргу в сумі 1934,18 грн. (а.с. 18-19);

8. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851481 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 12.02.2013 року №Ф-257у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 20-21);

9. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851580 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 14.02.2013 року №Ф-557у про стягнення боргу в сумі 3820,45 грн. (а.с. 22-23);

10. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37837381 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 15.02.2013 року №Ф-871у про стягнення боргу в сумі 1169,40 грн. (а.с. 24-25);

11. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851172 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 27.02.2013 року №Ф-1356у про стягнення боргу в сумі 2316,57 грн. (а.с. 26-27);

12. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37851335 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 01.03.2013 року №Ф-1380у про стягнення боргу в сумі 1934,18 грн. (а.с. 28-29);

13. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37849644 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 27.02.2013 року №Ф-1357у про стягнення боргу в сумі 2316,57 грн. (а.с. 30-31);

14. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37841028 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 18.02.2013 року №Ф-1068у про стягнення боргу в сумі 3485,12 грн. (а.с. 32-33);

15. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37848613 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 14.02.2013 року №Ф-459у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 34-35);

16. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37848186 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 15.02.2013 року №Ф-666у про стягнення боргу в сумі 2316,57 грн. (а.с. 36-37);

17. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37847231 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 13.02.2013 року №Ф-300у про стягнення боргу в сумі 2172,41 грн. (а.с. 38-39);

18. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37846860 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 06.03.2013 року №Ф-1987/1у про стягнення боргу в сумі 387,70 грн. (а.с. 40-41);

19. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37846669 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 18.02.2013 року №Ф-1050у про стягнення боргу в сумі 1138,84 грн. (а.с. 42-43);

20. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37846372 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 18.02.2013 року №Ф-881у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 44-45);

21. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37845937 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 28.02.2013 року №Ф-1370у про стягнення боргу в сумі 3357,42 грн. (а.с. 46-47);

22. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37840885 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 року №Ф-1955у про стягнення боргу в сумі 1551,79 грн. (а.с. 48-49);

23. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37840034 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 15.02.2013 року №Ф-870у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 50-51);

24. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37837716 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 07.02.2013 року №Ф-95у про стягнення боргу в сумі 4572,40 грн. (а.с. 52-53);

25. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37635343 від 19.04.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 06.03.2013 року №Ф-2162у про стягнення боргу в сумі 393,50 грн. (а.с. 54-55);

26. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37853455 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 14.02.2013 року №Ф-433у про стягнення боргу в сумі 2486,57 грн. (а.с. 56-57);

27. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37853197 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 16.02.2013 року №Ф-432у про стягнення боргу в сумі 1164,42 грн. (а.с. 58-59);

28. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852491 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 08.02.2013 року №Ф-198у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 60-61);

29. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852438 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 20.02.2013 року №Ф-1327у про стягнення боргу в сумі 4572,42 грн. (а.с. 62-63);

30. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852385 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 року №Ф-1927/1у про стягнення боргу в сумі 1551,77 грн. (а.с. 64-65);

31. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852322 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 15.02.2013 року №Ф-1163у про стягнення боргу в сумі 3576,40 грн. (а.с. 66-67);

32. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37852296 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 05.03.2013 року №Ф-1949/1у про стягнення боргу в сумі 4235,54 грн. (а.с. 68-69);

33. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №37840910 від 13.05.2013 про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 18.02.2013 року №Ф-1021у про стягнення боргу в сумі 2712,82 грн. (а.с. 70-71).

Підставою для прийняття постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" - наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження. Вказане огрунтовано тим, що вимоги позивача про сплату боргу є неузгодженими, оскільки конверти про їх направлення боржникам повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає", а тому позивач позбавив боржників на самостіну сплату боргу або його узгодження. Крім того, позивач не зазначив адресу проживання (місцезнаходження) боржників, що, на думку відповідача, унеможливлює встановити який відділ виконавчої служби повинен виконувати примусове виконання вимог про сплату боргу. Також зазначав, що відсутність інформації про адресу проживання (місцезнаходження) унеможливлює вручення постанов про про відкриття виконавчого провадження та здійснення подальшого примусового виконання.

Судовим розглядом встановлено, що вище вказані вимоги про сплату боргу, до передачі їх на примусове виконання до органів виконавчої служби, були надіслані позивачем боржникам з метою їх узгодження, проте конверти повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 78-88).

Також встановлено, що в кожному окремому випадку, як в вимогах про сплату боргу так і в постановах про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено боржника та адресу його місцезнаходження (проживання).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить наступні висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, в редакції на момент виникнення правовідносин (далі Закону України № 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України № 606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Виходячи із ч. 5 цієї статті рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 11 Закону України № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено частиною другою статті 17 Закону України № 606-XIV. Цей перелік не є вичерпним. Згідно з пунктом 8 зазначеної норми, виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Так, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (Закон України № 2464-VI) вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 6 ч.2 ст. 25 Закону України № 2464-VI).

Згідно з ч.5 ст. 25 Закону України № 2464-VI вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчої службою в порядку, встановленому законом.

Отже, у розумінні Закону України № 2464-VI відповідно вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 18 Закону України № 606-XIV встановлено вимоги до виконавчого документа.

Підстави з яких Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження встановлено ч. 1 ст. 26 Закону України № 606-XIV, а саме у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено судовим розглядом, відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчих проваджень посилаючись на п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України № 606-XIV (наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження) не встановив інших підстав, визначених п. 1-7 ч. 1 ст. 26 цього Закону, для відмови у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, посилаючись на п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України № 606-XIV позивач зазначив, що згідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі, якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня находження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. І оскільки по вищезазначеним документам відсутні відмітки про отримання поштових відправлень, дані вимоги про сплату боргу не можна вважати узгодженими.

Суд вважає безпідставними та необгрунтованими посилання відповідача, що вимоги про сплату боргу є неузгодженими та боржників позбавлено права на самостіну сплату боргу або його узгодження, оскільки конверти про їх направлення боржникам повертались на адресу відправника (позивача) із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає", з наступних підстав. Відповідачем не враховано, що згідно п. 8.3 ч. 8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли неможливо вручити страхувальнику вимогу поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб страхувальника за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб страхувальника прийняти вимогу, вимога вважається врученою страхувальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як встановлено судовим розглядом, вимоги про сплату боргу, до передачі їх на примусове виконання до органів виконавчої служби, були надіслані позивачем боржникам з метою їх узгодження, проте конверти повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає".

Тобто, з урахуванням зазначеного та враховуючи норми Закону України № 2464-VI в вимозі про сплату боргу (недоїмки) зазначається дата набрання її чинності, та як наслідок підставою для подальшої передачі її до примусового виконання.

Також, в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження твердження відповідача про те, що позивач не зазначив адресу проживання (місцезнаходження) боржників, що, на його думку, унеможливлює втановити який відділ виконавчої служби повинен виконувати вказані вимоги про сплату боргу та унеможливлює вручення постанов про відкриття виконавчого провадження, здійснення подальшого примусового виконання, оскільки, як встановлено судовим розглядом, як у вимогах про сплату боргу так і в самих оскаржуваних постановах про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено боржника та адресу його проживання (місцезнаходження). Крім того, Законом України № 606-XIV визначено перелік дій та повноважень державного виконавця в разі відсутності боржника за адресою проживання (місцезнаходження), що зазначалась у виконавчому документі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що органи виконавчої служби, здійснюючи владні управлінські фунцій, не наділені повноваженнями щодо трактування нормативно-правових актів на відповідність їх Закону, а також робити висновки про правомірність рішень та дату набрання ними законної сили рішеннями, що є виконавчими документам та підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою згідно ч. 2 ст. 17 Закону України № 606-XIV.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що підстави з яких відповідач прийняв спірні постанови не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та аналізом законодавства, що регулює спірні правовіднисини, а мотиви які покладено в їх обгрунтування не можуть вважатись іншими обставинами, що виключають здійснення виконавчого провадження, в розумінні п. 8 ч.1 ст. 26 Закону України № 606-XIV.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність спірних рішень. Таким чином, суд вважає за доведені обставини на які посилається позивач, а адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивач не поніс жодних судових витрат, суд не вирішує питання про їх присудження.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повтінстю.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС ЧМУЮ про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 13.05.2013року №37841028, №27852296, 37840910, №37852322, №37852385, №37852438, №37852491, №37853197, №37853455, №37635343, №37837716, №37840034, №37840885, №37845937, №37846372, №37846669, №37846860, №37847231, №37848186, №37848613, №37848820, №37849385, №37852163, №37852023, №37851972, №37851813, №37851669, №37851580, №37851481, №37851335, №37851172, №37837381, №37849644.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 05 травня 2013 року.

Суддя В.О. Григораш