Постанова № 31664993, 03.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 910/2646/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

Від позивача: представник не з'явився;

Від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року

у справі №910/2646/13 (суддя Чинчин О.В.)

позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"ЕЙЕМДЖИ ГРУП"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова

компанія "ІНГО Україна"

про стягнення 10 278, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 10 278, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1101927/71/128/09 від 06.08.2009р. внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля "Хюндай", державний реєстраційний номер АА 2800 ІК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер АА 5080 ЕВ, якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/8400971), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

20.03.2013 року представник позивача подав до Господарського суду м. Києва уточнену позовну заяву, в якій зазначено, що в зв'язку з тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" в позовній заяві не зазначено повністю форму господарювання Акціонерного товариство "ІНГО УКРАЇНА", тому позивач уточнює, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" звертається з позовом про стягнення суми до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна". Також, в уточненнях зазначено, що як вбачається з Полісу № ВС/8400971, розмір франшизи становить 510 гривень 00 копійок. Таким чином, позивач зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 10 278,00. Крім того, позивачем подано Відзив на заперечення, в я кому зазначено, що так як страховий випадок стався 05 грудня 2009 року, а страхове відшкодування було виплачено 09 лютого 2010 року, Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва 08.02.2013 року, тобто в строк передбачений ГПК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року у даній справі позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскільки позивач у досудовому порядку не звертався до відповідача за виплатою страхового відшкодування, документів, передбачених ст.35 Закону, не надавав, відповідач позбавлений був можливості у досудовому порядку прийняти рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування та визначити його розмір. Таким чином, на момент розгляду справи в суді спору між сторонами не було, оскільки не було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивачем та відповідачем не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.

За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 08825746, № 08825738.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП" та Грицаєм Євгеном Олександровичем укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 1101927/71/128/09, предметом якого є страхування транспортного засобу "Хюндай", державний реєстраційний номер АА 2800 ІК.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 05.12.2009 року на вулиці Празькій в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі -ДТП) за участю транспортного засобу "Хюндай", державний реєстраційний номер АА 2800 ІК під керуванням Грицая Євгена Олександровича та транспортного засобу "Мерседес", державний реєстраційний номер АА 5080 ЕВ, під керуванням Кулакевича Анатолія Івановича.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 25.12.2009 року у справі № 3-6683/1/09 Кулакевича Анатолія Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Як свідчать матеріали справи, а саме звіт про визначення вартості матеріального збитку вартість матеріальної шкоди складає 6 639,61, грн., однак Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» та Золотухін Євген Анатолійович в договорі добровільного страхування наземного транспорту «Стандарт» № ТР-Д/15.06.2011/00546 від 15.06.2011 року домовились щодо виплати страхового відшкодування «без урахування зносу» (п. 6.2. договору).

На підставі Звіту про оцінку розміру майнової шкоди завданої власнику КТЗ № 23/12/09 від 24 грудня 2009 року, складеного ТОВ "Експерт-центр ТАНДЕМ" та Страхового Акту № 019 від 09.02.2010 року, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 10 788,00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 435 від 10.02.2010 року (а.с. 40).

Матеріали справи свідчать про те, що цивільно-правова відповідальність Кулакевича Анатолія Івановича на момент настання страхової події була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" за полісом № ВС/8400971.

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування Страхувальнику до позивача перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Кулакевича Анатолія Івановича на момент настання страхової події була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ ГРУП» за відшкодування страхової виплати є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна».

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки, позивач у досудовому порядку не звертався до відповідача за виплатою страхового відшкодування, документів, передбачених ст.35 Закону, не надавав, відповідач позбавлений був можливості у досудовому порядку прийняти рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування та визначити його розмір. Таким чином, на момент розгляду справи в суді спору між сторонами не було, оскільки не було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Як передбачено рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 5-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правовою захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вже було зазначено вище, відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 28.08.2012 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2011 року у справі № 23/279.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодувавши та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 року у справі № 910/2646/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/2646/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Пашкіна С.А.

Руденко М.А.