Постанова № 31664860, 23.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-9/16993-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Руденко М.А.

Синиці О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчий Є.А. - дов. б/н від 03.01.2013р.

від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2013р.

у справі № 5011-9/16993-2012 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ОБЕРБЕТОН Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Перший

експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»

про стягнення 92 096, 57 грн.

В судовому засіданні 23.05.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2013р. у справі № 5011-9/16993-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРБЕТОН Україна» 59 331, 88 грн. основного боргу, 321,58 грн. пені, 214,97 грн. 10% річних, 3 566, 59 грн. штрафу та 1 268, 70 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставити справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. для розгляду справи № 5011-9/16993-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2013р.

28.02.2013р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу вих. № 01.-13/02 від 22.02.2013р. (вх. № 09-11/3981), в яких останній просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 59 331, 88 грн. та оперативно-господарській санкції у розмірі 20 764, 69 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2013р. у відповідності до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.04.2013р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.04.2013р. представником позивача клопотанням б/н від 17.04.2013р. (вх. № 09-11/6825) подано додаткові документи, на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. у відповідності до статті 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.05.2013р., за клопотанням позивача продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Руденко М.А., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, але просив суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 23.05.2013р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, 09.12.2011р. між Товариством з обмеженню відповідальністю «ОБЕРБЕТОН Україна» (позивач, постачальник за договором) та Публічним акціонерним товариство «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (відповідач, покупець за договором) було укладено договір поставки залізобетонних конструкцій № ОБ-2011.12-1Е, згідно п. 2.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар.

Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, який поставляється за цим договором, вказуються у специфікації. Сторони погодили, що до договору може бути підписано необмежену кількість специфікацій. При цьому, специфікація з більш пізньою датою підписання, якщо в ній не зазначено інше, у момент підписання скасовує дію (чинність) Специфікації, що була підписана раніше (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна товару, в тому числі ціна кожної одиниці товару, вказується в специфікації. Ціна договору складається із сум усіх специфікацій, підписаних сторонами. При цьому, якщо специфікація до моменту її скасування (зміни) шляхом викладення в новій редакції була виконана частково, до ціни договору включається лише фактично виконана частина суми такої специфікації.

Пунктом 8.5. договору сторони погодили, що оформлення приймання - передачі товару (партії товару) здійснюється шляхом підписання представниками сторін товарно-транспортної накладної, видаткової накладної, акту приймання передачі або іншого документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання - передачі товару (партії товару). Сторони погодили, що кожен із зазначених документів є належним та достатнім доказом поставки товару (партії товару) за цим договором.

У випадку підписання документів про одержання товару (накладних, актів тощо) представником покупця, відомості про якого не вказані в інформації, наданої покупцем відповідно до п. 8.2. статті 8 цього договору, покупець повинен негайно переоформити всі документи за підписом такої особи або надати нову інформацію, передбачену п. 8.2. статті 8 цього договору, із внесенням до неї відомостей про особу, яка підписала документи (п. 8.6. договору).

Згідно п. 8.7 договору, у разі невиконання покупцем жодної із дій, перелічених в пункті 8.6 статі 8 цього договору, вважається, що особа, яка підписала документи про одержання товару, є належним чином уповноваженим представником покупця і її підпис на документах підтверджує виникнення для покупця всіх обов'язків, передбачених цим договором.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3. статті 11 договору сторони погодили, що на покупець за несвоєчасну оплату товару додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості. У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 календарних днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми заборгованості.

Договір, згідно п. 14.2., набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє протягом 1 (одного) року. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків, які виникли під час дії договору або у зв'язку з його виконанням.

Відповідно до умов договору сторонами підписано специфікації до договору на загальну суму 1 371 553, 70 грн. (належним чином звірені копії яких наявні в матеріалах справи):

1) специфікація реєстраційний № 1 від 09.12.2011р., яка передбачає поставку товару у кількості 51 (п'ятдесят одна) штука та компенсацію вартості транспортних послуг, загальною вартістю 600 221, 82 грн., 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 робочих днів з дати укладання договору (п. 3.1.1. специфікації);

2) специфікація реєстраційний № 2 від 11.01.2012р., яка передбачає поставку товару у кількості 51 (п'ятдесят одна) штука та компенсацію вартості транспортних послуг, загальною вартістю 600 221, 82 грн., 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 робочих днів з дати укладання договору (п. 3.1.1. специфікації), ця специфікація не скасовує дію попередніх специфікацій і діє одночасно з ними (п. 4.1. специфікації);

3) специфікація реєстраційний № 3 від 04.05.2012р., яка передбачає поставку товару у кількості 12 (дванадцять) штук та компенсацію вартості транспортних послуг, загальною вартістю 97 300, 07 грн., 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 робочих днів з дати укладання договору (п. 3.1.1. специфікації), ця специфікація не скасовує дію попередніх специфікацій і діє одночасно з ними (п. 4.1. специфікації);

4) специфікація реєстраційний № 4 від 24.05.2012р., яка передбачає поставку товару у кількості 7 (сім) штук та компенсацію вартості транспортних послуг, загальною вартістю 52 235, 19 грн., 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 робочих днів з дати укладання договору (п. 3.1.1. специфікації), ця специфікація не скасовує дію попередніх специфікацій і діє одночасно з ними (п. 4.1. специфікації);

5) специфікація реєстраційний № 5 від 09.07.2012р., яка передбачає поставку товару у кількості 3 (три) штуки та компенсацію вартості транспортних послуг, загальною вартістю 21 574, 80 грн., 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 робочих днів з дати укладання договору (п. 3.1.1. специфікації), ця специфікація не скасовує дію попередніх специфікацій і діє одночасно з ними (п. 4.1. специфікації).

Крім цього, між сторонами було підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо компенсації вартості транспортних послуг за перевезення товару, а саме: № 45 від 30.01.2012р. на суму 30 000, 00 грн., № 145 від 29.02.2012р. на суму 27 647, 05 грн., № 764 від 29.06.2012р. на суму 11 781, 52 грн., № 775 від 03.07.2012р. на суму 2 571, 43 грн., № 873 від 16.07.2012р. на суму 3 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки залізобетонних конструкцій № ОБ-2011.12-1Е від 09.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЕРБЕТОН Україна» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» прийняло товар з урахуванням компенсації вартості транспортних послуг на суму 1 371 553, 70 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а. с. 41-63), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБЕРБЕТОН Україна» поставило, а Публічне акціонерне товариство «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» отримало товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 1 300 221, 82 грн. (на момент звернення позивача до суду), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких надані позивачем суду апеляційної інстанції та наявні в матеріалах справи (а. с. 133-139).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена відповідачу претензія вих. № 493 від 22.10.2012р. про стягнення суми боргу на загальну суму 90 653, 05 грн., з яких 71 331, 88 грн. заборгованість станом на 12.07.2012р. за договором поставки залізобетонних конструкцій № ОБ-2011.12-1Е від 09.12.2011 року, 5 054, 79 грн. пені, інфляційних нарахувань та 10 % річних, нарахованих на суму боргу. Зазначену претензію відповідач отримав 05.11.2012 року.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар з урахуванням компенсації транспортних послуг становила 71 331, 88 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір поставки залізобетонних конструкцій № ОБ-2011.12-1Е від 09.12.2011р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції платіжними дорученнями № 1804 від 30.11.2012р. на суму 2 000, 00 грн. та № 4 від 08.01.2013р. на суму 10 000,00 грн. відповідач сплатив 12 000, 00 грн. заборгованості за договором, що підтверджується також банківськими виписками з рахунку позивача, належним чином завірені копії яких надані позивачем суду апеляційної інстанції та наявні в матеріалах справи (а. с. 140-141).

Таким чином, станом на день прийняття рішення місцевим господарським судом (24.01.2013р.) заборгованість відповідача перед позивачем становила 59 331, 88 грн. (71 331, 88 грн. заборгованість станом на час подання позову мінус 12 000, 00 грн., сплачених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.6. договору сплата ціни товару здійснюється на умовах та в строки, вказані у специфікації. У випадку, якщо специфікація не містить умов та строків оплати товару, сплата ціни товару здійснюється на умовах попередньої оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання специфікації.

У специфікаціях сторони погодили, що 100 % від ціни товару сплачується як аванс протягом 3 трьох робочих днів з дати укладання договору.

Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 59 331, 88 грн. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, оскільки відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було сплачено 12 000, 00 грн. заборгованості, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а не тягне за собою відмову в позові, як безпідставно зазначає суд в оскаржуваному рішенні.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 898, 83 грн. пені, 2 599, 48 грн. 10% річних та 14 266, 38 грн. 20% штрафу.

Згідно п. 11.1. ст. 11 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторона, яка допустила невиконання (неналежне виконання) зобов'язана відшкодувати іншій заподіяні таким невиконанням (неналежним виконанням) збитки та сплатити передбачені цим договором штрафні санкції. При цьому, відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, сторони погодили, що збитки відшкодовуються у повній сумі понад штрафні санкції. Відшкодування збитків та сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, що допустила невиконання (неналежне виконання), від виконання нею своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. п. 11.3.1. п. 11.3. частини 11 договору за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10 % річних від суми заборгованості. У разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 15 календарних днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановила, що він є арифметично невірним і складає 3 917, 41 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 3 898, 83 грн. пені, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 3 898, 83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. п. 11.3.1. п. 11.3. статті 11 договору, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 10% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановила, що він є арифметично невірним і складає 2 618, 76 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 2 599, 48 грн. 10% річних, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 10% річних підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі - 2 599, 48 грн.

У відповідності до умов договору поставки залізобетонних конструкцій № ОБ-2011.12-1Е від 09.12.2011р., позивачем також заявлено до стягнення штраф у розмірі 20% від суми заборгованості, що складає 14 226, 38 грн.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення п. п. 11.3.1. п. 11.3. статті 11 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. по справі № 06/5026/1052/2011.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, вважає, що вимоги позивача про стягнення 14 226, 38 грн. штрафу є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність застосування місцевим господарським судом Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. за № 888, в частині визначення штрафу у розмірі 5% суми, від уплати якої ухилився відповідач, оскільки відповідно до п. 14.4. ст. 14 договору сторони погодились та визначили для себе, що до договірних відносин, що засновані на укладеному договорі, не застосовуються умови зазначеного вище Положення та інш.

Доводи відповідача щодо скасування рішення суду у зв'язку з неналежним повідомленням судом відповідача про розгляд справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки ухвала про порушення провадження у справі від 29.11.2012р. про призначення розгляду справи на 15.01.2013р. була отримана відповідачем 06.12.2012р. (а. с. 3), ухвала суду від 15.01.2013р. про відкладення розгляду справи на 24.01.2013р. також надсилалась на адресу відповідача, отже, відповідач був обізнаний про наявність даного позову, не був позбавлений права користуватись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов не надав, не направив свого представника в судові засідання, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, задоволенню не підлягає, але оскаржуване рішення від 24.01.2013р., прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище та у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2013р. у справі № 5011-9/16993-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2013р. у справі № 5011-9/16993-2012 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 12; ідентифікаційний код 14287666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБЕРБЕТОН Україна» (10001, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 89, ідентифікаційний код 36072242) 59 331, 88 грн. заборгованості, 3 898, 83 грн. пені, 2 599, 48 грн. 10 % річних, 14 226, 38 грн. 20% штрафу, 1 841, 13 грн. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 12 000, 00 грн. заборгованості припинити.».

3. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи № 5011-9/16993-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.05.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Руденко М.А.

Синиця О.Ф.