Ухвала суду № 31664084, 27.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/621/13-а

27.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кобаля М.І.,

суддів Курапової З.І. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 04.02.13 у справі № 801/621/13-а

за позовом Керченського міського центру зайнятості (вул. Кірова, 5,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

до ОСОБА_2 АДРЕСА_1

про стягнення 662,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Керченський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми вартості наданих соціальних послуг на випадок безробіття в розмірі 662,54 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.13 позовні вимоги Керченського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 662,54 грн., - задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Керченського міського центру зайнятості незаконно отримані кошти в сумі 662,54 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить відмінити постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 до завершення розслідування, щодо визначення його працездатності, стану особистого здоров'я.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання 27.05.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до даних персональної картки №015412092100010 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення, у зв'язку з чим відповідно до ст.6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав заяву від 18.09.2012р., у якій просив надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до вирішення питання про його працевлаштування (а.с. 9).

28.09.2012 р. Наказом № НТ120928 відповідачу наданий статус безробітного (а.с. 8).

07.11.2012 р. було складено акт № 26 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 12).

За результатами перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 у період з 16.10.2012р. по 29.10.2012р. працював на ОГР в Керченський міський лікарні №1,з 08.10.2012 року був працевлаштований до ПАТ "Донецький інститут проблем зварювальних технологій" (а.с. 12).

Між тим, за змістом частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас, приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» унормовано, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

Отже, в порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про те, що він працював.

Відповідно до абз. 1 п. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як свідчать матеріали справи, сума незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 16.10.2012р. по 29.10.2012р. складає 662,54 грн., що підтверджується довідкою позивача від 07.11.2012 року (а.с. 13).

В свою чергу, у зв'язку із необхідністю повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 06-6783 від 13.11.2012, в якому останньому пропонувалось у добровільному порядку повернути грошову суму сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 662,54 грн. (а.с.14).

Однак, оскільки сума сплаченої допомоги по безробіттю у добровільному порядку відповідачем повернута не була, позивач звернувся в порядку статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до суду з даним позовом.

У своїй заяві від 28 вересня 2012 року про надання статусу безробітного відповідач зобов'язався добровільно повернути зайво виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття у разі неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості. (а.с.9).

Достовірно встановлений та підтверджений наданими суду письмовими доказами факт, що суми нарахованої допомоги по безробіттю за період з 16.10.2012р. по 29.10.2012р. складає 662,54 відповідач по справі отримував незаконно і на теперішній час сума неповернених у добровільному порядку коштів, виплачених як матеріальне забезпечення складає суму 662 грн. 54 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 04.02.13 у справі № 801/621/13-а,-залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль

Судді підпис З.І.Курапова

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.І. Кобаль