Ухвала суду № 31663941, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13043/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Національного комплексу "Експоцентр України" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про зобов'язання звільнити майно з податкової застави, -

В С Т А Н О В И В:

Національний комплекс "Експоцентр України" (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про зобов'язання звільнити майно з податкової застави.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 жовтня 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Національний комплекс «Експоцентр України» є юридичною особою, що зареєстрована 28 жовтня 1999 року за реєстраційним номером 10000585156, ідентифікаційний код 21710384, та знаходиться за адресою: 03638, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1.

Національний комплекс «Експоцентр України» було створено відповідно до указу Президента України від 30 вересня 1999 року № 1253 «Про вдосконалення виставкової діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 1999 р. № 1801 «Про утворення Національного комплексу «Експоцентр України».

Позивач є правонаступником Національного виставкового центру України, який знаходиться в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації відповідно до статті 1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07 липня 1999 року № 847-ХІV.

Відповідно до Положення про Національний комплекс «Експоцентр України», затвердженого розпорядженням Керівника Державного управління справами від 12 грудня 2008 року № 341, позивач за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, заснованою на державній власності.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 квітня 2000 року № 165-р, Національний комплекс «Експоцентр України»входить до переліку об'єктів державної власності, що передані в управління Державному управлінню справами.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 08 жовтня 2012 року за Національним комплексом «Експоцентр України» обліковується податковий борг в сумі 11321000 грн.

03 вересня 2012 року відповідачем було здійснено опис майна позивача в податкову заставу, відповідно до чого таке майно згідно з актом опису майна у податкову заставу № 31/19-106 від 03 вересня 2012 року було протиправно внесено 04 вересня 2012 року до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до підпункту «е» пункту 7.3.1 статті 7.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та підпункту 87.3.5 статті Податкового Кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних.

У статті 4 Закону України «Про заставу» закріплено, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами.

Згідно вимог, пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі відсутності майна, яке відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було направлено листи до Державного управління справами щодо узгодження складу та черговості продажу активів Національного комплексу "експоцентр України", у відповідь на які Державне управління справами зазначило, що національний комплекс "Експоцентр України" за своєю організаційно-правовою формою є державною установою, а його майно відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності" не підлягає приватизації.

Прийняття рішення про опис майна платника податків у податкову заставу, що не підлягає приватизації та належить до сфери управління органу виконавчої влади, без згоди такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить зазначений платник податків, є неправомірним, та таким що порушує процедуру опису майна у податкову заставу, визначену чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в податкового органу не було законодавчо визначених підстав для прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу та відповідно складення акта опису майна у податкову заставу, а саме: майнового комплексу бази відпочинку «Острівець» за адресою: Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Солов'яненка (вул. Леніна), буд. 351, та внесення такого майна до державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.