Постанова № 31663866, 21.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1825/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.,

за участю: представника позивача - Плита Л.В.

представника відповідача - Заремба Г.С. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фермерського господарства «Кедр-Ко» до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, з урахуванням наданих уточнень, надійшов адміністративний фермерського господарства «Кедр-Ко» до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502 не враховано те, що станом на 01.01.2012 року наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року до бланку декларації з ПДВ (скороченої) введено новий рядок « 18», за яким від'ємне значення податкового зобов'язання з ПДВ зараховується до податкового кредиту наступного податкового періоду, а тому податковим органом при проведенні перевірки мали б враховуватись не тільки дані декларацій з ПДВ (скороченої) за вхідними номерами №15190, №9012743416, № 9014144449, в яких є позитивне значення ПДВ (рядок « 14»), а й дані податкової декларації № 9011452115 від 18.11.2011 року, згідно якої у позивача виникає від'ємне значення з ПДВ у сумі 8550 грн. (рядок « 15»). Посилаючись на положення ст.58 Конституції України, позивач вказує, що наказ Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року має зворотну дію у часі, оскільки скасовує відповідальність особи, і отже нарахування відповідачем податкового зобов'язання у сумі 5051,12 грн. і штрафу у розмірі 505,24 грн. є таким, що суперечить вказаним положенням Конституції України.

Таким чином, позивач вважає, що на момент проведення перевірки і складання спірного податкового повідомлення-рішення №0000171502 Саратська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби замість нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 5051,12 грн. мала б зазначити, що у позивача виникає не позитивне, а від'ємне значення ПДВ на суму - 3498,88 грн., яке визначається як різниця між сумами 5051,12 грн. та 8550 грн.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем до Татарбунарського відділення Саратської МДПІ подано засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) за грудень 2011 року за №9014144449 від 20.01.2012 року, згідно якої позивачем самостійно зазначено, що сума податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, має позитивне значення та складає 10117 грн. Посилаючись на положення Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Як вказує відповідач, згідно даних облікової картки позивача по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), по платежу 14010160 позивачу нараховано податок у розмірі 10117 грн. згідно декларації №9014144449 від 20.01.2012 року, але при цьому, станом на 30.01.2012 року у позивача рахувалась переплата у сумі 5065,76 грн. Водночас, як зазначає відповідач, позивачем порушено терміни перерахування податку на додану вартість та фактично зараховано на спеціальний рахунок суму у розмірі 5100грн. тільки 16.02.2012 року. Таким чином, як зазначено відповідачем, під час проведення перевірки фермерського господарства «Кедр-Ко» встановлено, що позивачем не перерахована з поточного рахунку на спеціальний рахунок сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2011 року по терміну нарахування 30.01.2012 року у сумі 5051,24 грн. та за даними автоматизованої інформаційної системи «Облік податків і платежів» TAX встановлено затримку по платежу податку на додану вартість на 17 днів. За результатами перевірки відповідачем складено акт №00253-1502/33827427 від 14.11.2012 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502 про застосування до позивача штрафу у розмірі 10 відсотків на суму 505,12 грн. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято правомірно та скасуванню не підлягає. Крім того, в обґрунтування безпідставності заявлених позовних вимог відповідач посилається на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області у справі №3-341/1529/12 від 27.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.05.2013 року позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2013 року заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 097248, фермерське господарство «Кедр-Ко» 10.03.2006 року зареєстровано як юридична особа Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області (а.с.4), та відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 171246 від 24.12.2012 року керівником фермерського господарства «Кедр-Ко» є Плита Лідія Валер'янівна (а.с.55-56).

Судом встановлено, що фермерське господарство «Кедр-Ко» знаходиться на обліку в Саратській МДПІ Одеської області ДПС (Татарбунарське відділення) та є платником податку на додану вартість зі спеціального режиму оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2012 року головним державним податковим інспектором Саратської МДПІ Одеської області Державної податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати та подання підприємством платіжних доручень та перерахування на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість по фермерському господарству «Кедр-Ко», за наслідками якої складено акт документальної невиїзної перевірки №00253-1502/33827427 від 14.11.2012 року (а.с.5-6). Вказаним актом встановлено, що згідно наданої декларації по ПДВ (скорочена) за грудень 2011 року №9014144449 від 20.01.2011 року посадовою особою ФГ«Кедр-Ко» не перераховано з поточного рахунку на спеціальний рахунок суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2011 року по терміну нарахування 30.01.2012 року у сумі 5051,24 грн. За даними автоматизованої інформаційної системи «Облік податків і платежів» TAX встановлено затримку по платежу: «податок на додану вартість» на 17 днів, чим порушено п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України.

Як вбачається із вказаного акту, один його примірник 27.11.2012 року отримала керівник ФГ «Кедр-Ко» Плита Л.В. (а.с.6).

На підставі зазначеного акту перевірки №00253-1502/33827427 від 14.11.2012 року Саратською міжрайонною державною податковою інспекцією Одеської області Державної податкової служби за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів, визначеного п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку 17 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 5051,24 грн. прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502, яким ФГ «Кедр-Ко» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків у сумі 505,12 грн. (а.с.7).

Судом встановлено, що не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась зі скаргою до Державної податкової служби в Одеській області, але рішенням ДПС в Одеській області від 04.02.2013 року № 268/10/10-2007 скарга ФГ «Кедр-Ко» залишена без розгляду (а.с.9-10).

Відтак, вважаючи висновки акту перевірки безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Статтею 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, затверджено форму податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).

Відповідно до п.8, п.24 та п.25 розділу III «Порядок оформлення та подання податкової звітності» вказаного Порядку, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку. Після подання декларації за звітний (податковий) період платник податку має право до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.

Пунктом 4 розділу VI «Особливості заповнення декларації (скороченої)» визначено, що розділ III "Розрахунки за звітний період" заповнюється з урахуванням особливостей податкового обліку сільськогосподарських підприємств, визначених статтею 209 розділу V Кодексу: у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7- рядок 13) має позитивне значення, така сума відображається у рядку 14 декларації (скороченої) та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства; у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13) має від'ємне значення, така сума відображається у рядку 15 декларації (скороченої).

Судом встановлено, що позивачем до Татарбунарського відділення Саратської МДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочена) за грудень 2011 року за №9014144449 від 20.01.2012 року, згідно якої позивачем у рядку « 14» самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (стаття 209 ПК України), має позитивне значення та складає 10117 грн. (а.с.17-18). Вказана декларація підписана керівником ФГ «Кедр-Ко» Плита Л.В.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3, п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Згідно з п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) по ФГ «Кедр-Ко» станом на 14.11.2012 року, вбачається, що у позивача станом на 30.01.2012 року була наявна переплата коштів у сумі 5065,76 грн. (а.с.61-63).

Відповідно до платіжного доручення №6 від 16.02.2012 року, фермерським господарством «Кедр-Ко» сплачено суму у розмірі 5100,00 грн. за призначення платежу: «акумуляція коштів згідно постанови КМУ № 11 від 12.01.2011 року - ПДВ з продажу товарів власного виробництва» (а.с.59).

Згідно розділу IV «Внесення змін до податкової звітності» вищевказаного Порядку визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, у судовому засіданні 16.05.2013 року представник позивача не заперечувала проти того, що фермерським господарством «Кедр-Ко» самостійно визначено в податковій декларації №9014144449 від 20.01.2012 року суму податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (стаття 209 ПК України), (позитивне значення) у розмірі 10117 грн., та сплачено з урахуванням переплати, суму у розмірі 5100, 00 грн. Також, представник позивача не заперечувала проти того, що нею не подавалось жодних уточнюючих розрахунків до вказаної декларації, у зв'язку із самостійним виправленням помилок.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, оскільки позивачем сплачено грошове зобов'язання із затримкою 17 календарних днів, що також підтверджується постановою Татарбунарського районного суду Одеської області у справі №3-341/1529/12 від 27.03.2012 року, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502 про застосування до позивача штрафу у розмірі 10 відсотків на суму 505,12 грн. винесено відповідачем правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на положення ст.58 Конституції України, з посиланням на те, що наказ Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року має зворотну дію у часі, оскільки скасовує відповідальність особи, і отже нарахування відповідачем податкового зобов'язання у сумі 5051,12 грн. і штрафу у розмірі 505,24 грн. є таким, що суперечить вказаним положенням Конституції України, з огляду на наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935, затверджено форму податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої).

Згідно п.1 та п.2 розділу XIII «Зміна форм податкової звітності» вказаного Порядку, у разі зміни форм податкової звітності центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними попередні форми декларацій (розрахунків).

Даний Наказ, яким затверджено форму та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, в якому зазначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Вказаний наказ був опублікований у Офіційному віснику України від 10.01.2012 - 2011 р., № 102, стор. 203, стаття 3775, код акту 59830/2011, а отже з вказаної дати набрав законної сили.

У розділі X «Зміна форм податкової звітності» цього Наказу визначено, що у разі зміни форм податкової звітності центральний орган державної податкової служби, який затвердив такі форми, зобов'язаний оприлюднити нові форми звітності. До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності, для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними попередні форми декларацій (розрахунків).

Отже, як вбачається з викладеного, на момент подання позивачем податкової декларації з ПДВ (скороченої) за грудень 2011 року діяла форма звітності, визначена Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, і саме за цією формою позивачем і було подано вказану податкову декларацію, в якій самостійно відображені показники цієї звітності.

Відтак, враховуючи, що позивачем подано зазначену декларацію за формою, що передбачалась чинним законодавством - Наказом Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 року N 41, та враховуючи, що позивачем до податкового органу не надавалось жодних уточнюючих розрахунків до податкової декларації, суд вважає посилання позивача щодо неврахування відповідачем при проведенні перевірки вимог Наказу Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011 року необґрунтованими та безпідставними.

Також, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що податковий орган при прийнятті податкової декларації повинен був перевірити показники, зазначені позивачем у податковій декларації, оскільки відповідно до розділу XII «Перевірка декларацій в органі державної податкової служби» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 25.01.2011 року N 41, визначено, що податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи представник відповідача довів суду, з посиланням на відповідні положення законодавства та на надані докази, необґрунтованість позовних вимог позивача щодо протиправності винесення оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що адміністративний позов фермерського господарства «Кедр-Ко» задоволенню не підлягає.

Відповідно ч. 2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки спір вирішено на користь відповідача, звільненого від сплати судового збору, враховуючи відсутність витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати згідно ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,71,72,79,86,94,103,158 - 163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фермерського господарства «Кедр-Ко» до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21 травня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

У задоволенні адміністративного позову фермерського господарства «Кедр-Ко» до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2012 року № 0000171502 - відмовити.

21 травня 2013 року.