Рішення № 31663092, 30.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/3172/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м. Донецьк

про: стягнення 86394грн. 82коп.

За участю представників сторін

від позивача: Журавльов І.В. (довіреність від 15.05.2013р.)

від відповідача: Філіппова К.В. (довіреність від 22.04.2012р.)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м. Донецьк про стягнення 86394грн.82коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 79976грн. 81коп., суми пені у розмірі 5146грн. 05коп., 3% річних у розмірі 1032грн. 03коп., інфляційних втрат у розмірі 239грн. 93коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № П54/09-12 від 10.09.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

20.05.2013р. відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

30.05.2013р. позивач через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду документи, а також звернувся до суду з заяву, якою просить суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 5146грн.05коп., 3% річних у розмірі 1032грн.03коп., інфляційних витрат у розмірі 239грн. 93коп.

В судовому засіданні 30.05.2013р. позивач підтримав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, відповідач проти позовних вимог не заперечив. Сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, вважають наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення у цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.09.2012р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № П54/09-12, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар:

- код згідно ДКПП 25.24.2 «Інші пластмасові вироби н.в.і.у.».

Відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар згідно накладної та розрахуватися за нього не пізніше 30 днів з моменту відвантаження товару.

Згідно із п. 4.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів через установу банку на рахунок продавця згідно накладної.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін.

Позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що у виконання умов договору № П54/09-12 від 10.09.2012р. здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною № 2781 від 19.10.2012р. на суму 79976грн. 81коп., однак товар залишився повністю не оплаченим відповідачем.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 79976грн. 81коп., пені у розмірі 5146,05грн., 3% річних у розмірі 1032грн.03коп., інфляційних витрат у розмірі 239грн. 93коп.

Підставою позову є поставка товару на підставі договору П54/09-12 від 10.09.2012р. за видатковою накладною № 2781 від 19.10.2012р.

Договір № П54/09-12 від 10.09.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач у виконання п. 1.1 договору №П54/09-12 від 10.09.2012р. за видатковою накладною № 2781 від 19.10.2012р. здійснив поставку обумовленого сторонами у договорі товару відповідачу загальною вартістю 79976грн. 81коп.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 364 від 19.10.2012р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №П54/09-12 від 10.09.2012р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 2.2 договору покупець зобов'язаний прийняти товар згідно накладної та розрахуватися за нього не пізніше 30 днів з моменту відвантаження товару.

Враховуючи передбачені п. 2.2 умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати за накладною № 2781 від 19.10.2012р. наступив для відповідача 18.11.2012р.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у відзиві та безпосередньо в судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості в розмірі 79976грн.81коп. Наразі в матеріалах справи наявний двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами станом на 31.03.2013р., за яким заборгованість відповідача на користь позивача складає 79976грн.81коп.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи що предмет та підстави позову стосуються лише прав і обов'язків сторін, визнання позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у передбачені договором строки, докази погашення боргу в сумі 79976грн.81коп. матеріали справи не містять, розмір суми боргу підтверджується довідкою ТОВ "Сікам Україна» №284 від 27.05.2013р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

30.05.2013р. позивач звернувся до суду з клопотанням про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заявленої до стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат. Вказане клопотання підписане представником ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна", який має повноваження на вчинення даної процесуальної дії, судом не встановлено підстав для неприйняття відмови від позову в цій частині вимог.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 5146грн.05коп., 3% річних у розмірі 1032грн.03коп., інфляційних витрат у розмірі 239грн. 93коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову у вказаній частині вимог та прийняття такої відмови судом.

Суд відзначає, що ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Такої ж самої правової позиції дотримується Пленум ВГСУ у своїй постанові № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат судовий збір, сплачений позивачем у відповідній частині відшкодуванню та поверненню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст. 49 ГПК судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 78, п.4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», м. Донецьк про стягнення суми основного 79976грн. 81коп.- задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Горького, 50, код ЄДРПОУ 03343410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сікам Україна" (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ34293243) суму основного боргу в розмірі 79976грн.81коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1599грн. 54коп.

Припинити провадження в частині стягнення пені у розмірі 5146грн. 05коп., 3% річних у розмірі 1032грн.03коп., інфляційних витрат у розмірі 239грн. 93коп., у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині вимог.

У судовому засіданні 30.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова