Рішення № 31663082, 30.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.05.2013р. Справа № 905/2054/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

„Данко", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

„Інтертранс ЛТД", м. Єнакієве Донецької області

про стягнення 67347,39 грн.

Суддя господарського суду Донецької області Овсяннікова О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за участю представників сторін:

від позивача: Калачик В.В.- дов.

від відповідача: Купріянов П.П. - дов.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Данко" звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс ЛТД" 64250,00 грн. боргу, 797,40 грн. річних та 1993,51 грн. пені, а всього 67040,91 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним були надані для відповідача послуги спецтехніки, який за ці послуги розрахувався частково, тому виник борг за прострочку оплати якого нараховані річні, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та пеня на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку з допущеною при заявленні позову помилкою, позивач звернувся з заявою від 10.04.2013 р., в якій зменшив розмір позовних вимог у частині стягнення боргу, а в частині стягнення пені та річних збільшив і просить суд стягнути з відповідача 64225,00 грн. боргу, 2230,28 грн. пені та 892,11 грн. річних, а всього 67347,39 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням змінених вимог.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що позивачем не заявлялась вимога про сплату боргу у сумі 64250,00 грн. Крім того, є рішення суду, яким позивачу у позові про стягнення цієї суми відмовлено.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив наявність неоплаченої суми послуг спецтехніки у розмірі 64225,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У лютому, березні та квітні 2012 р. за усною домовленістю сторін позивачем були надані відповідачу послуги спецтехніки, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000121 від 22.02.2012 р. на суму 22250,00 грн., № ОУ-0000127 від 22.02.2012 р. на суму 5000,00 грн., № ОУ-0000124 від 24.02.2012 р. на суму 9000,00 грн., № ОУ-0000126 від 29.02.2012 р. на суму 21125,00 грн., № ОУ-0000134 від 05.03.2012 р. на суму 18000,00 грн., № ОУ-0000168 від 13.03.2012 р. на суму 40500,00 грн., №ОУ-0000155 від 22.03.2012 р. на суму 3000,00 грн., № ОУ-0000169 від 22.03.2012 р. на суму 33250,00 грн. та № ОУ-0000186 від 02.04.2012 р. на суму 25350,00 грн.

Всього позивачем було надано послуг спецтехніки на суму 177475,00 грн.

Послуги були прийняті відповідачем, що підтверджується підписом і печаткою підприємства на актах.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи, що договір у письмовій формі сторонами не укладався, строк оплати послуг не встановлений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На оплату наданих послуг позивачем виставлялись рахунки - фактури № СФ-0000081 від 15.02.2012 р. на суму 22250,00 грн., № СФ-0000101 від 22.02.2012 р. на суму 5000,00 грн., № СФ-0000097 від 21.02.2012 р. на суму 9000,00 грн., № СФ-0000103 від 29.02.2012 р. на суму 21125,00 грн., № СФ-0000131 від 05.03.2012 р. на суму 18000,00 грн., № СФ-0000167 від 22.03.2012 р. на суму 3000,00 грн., № СФ-0000182 від 22.03.2012 р. на суму 33250,00 грн., № СФ-0000181 від 06.03.2012 р. на суму 40500,00 грн. та № СФ-0000200 від 02.04.2012 р. на суму 25350,00 грн.

Всього позивачем було виставлено рахунків на суму 177475,00 грн.

У зв'язку з тим, що ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не встановлює форми вимоги, суд вважає, що рахунок - фактура є вимогою на оплату робіт, оскільки в ньому вказані перелік і вартість робіт, які підлягають оплаті, сума платежу.

Доказом пред'явлення рахунків є факт їх часткової оплати, в сумі 113250,00 грн., що підтверджується копіями банківських витягів від 21.02.2012 р., 29.02.2012 р., 07.03.2012 р., 16.03.2012 р., 22.03.2012 р., 02.04.2012 р., 05.04.2012 р., 18.04.2012 р., 18.05.2012 р. та 15.06.2012 р.

Рахунок - фактура СФ-0000200 від 02.04.2012 р. відповідачем не був оплачений, але врахований сторонами при підписанні акта звірки розрахунків станом на 01.04.2013 р., а тому вважається прийнятим до оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів повної оплати усіх рахунків відповідачем не надано.

Таким чином, за ним налічується борг у сумі 64225,00 грн.

Факт наявності боргу підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2013 р., підписаним сторонами.

Враховуючи, що доказів оплати боргу відповідачем не надано, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

В зв`язку з порушення відповідачем строків оплати виконаних робіт позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 892,11 грн. за період прострочення з 05.10.2012 р. по 22.03.2013 р. (169 днів).

Розрахунок річних перевірений судом, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку його нарахування.

У засіданні 30.05.2013 р. позивач надав суду новий розрахунок річних за наступні періоди прострочки: з 15.06.2012 р. по 30.05.2013 р. (351 день) в сумі 778,93 грн. та з 18.05.2012 р. по 30.05.2013 р. (378 днів) в сумі 368,93 грн., але заяву про збільшення позовних вимог за цим розрахунком не надав і відповідачу такий розрахунок не надіслав. Враховуючи, що суд не має права, без відповідної заяви змінювати предмет позову або розмір позовних вимог, цей розрахунок не може розглядатися судом, як збільшення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення пені суд вважає необґрунтованими, оскільки письмовий договір сторонами не укладався і відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені не передбачена. Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені має бути встановлений сторонами у договорі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84- 85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 205, 526, ч. 2 ст. 530, ст. 625 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс ЛТД", м. Єнакієве Донецької області про стягнення 67347,39 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранс ЛТД" (86401, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, буд. 26/53; код ЄДРПОУ 37155502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Данко" (83014, м. Донецьк, пр-т Павших Комунарів, буд. 61; код ЄДРПОУ 32727466) 64225,00 грн. боргу, 892,11 грн. річних та 1663,52 грн. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

У засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили через десять днів після підписання повного тексту.

Суддя О.В. Овсяннікова

Повний текст рішення підписаний 03.06.2013 р.

Надруковано 3 прим:1прим.-позивачу1прим.-відповідачу1прим-господарському суду Донецької області виконавець Фомін О.В.

Тел. 381-91-20