Рішення № 31662399, 06.06.2013, Оболонський районний суд міста Києва

06.06.2013 Справа № 2605/18840/12

Ун.№2605/18840/12

Пр.№2/756/701/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Майбоженко А.М.

при секретарі - Воіновій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, виселення -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Позивачу на праві власності належить 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, інша 1/3 частина квартири належить на праві власності відповідачу. Між сторонами тривалий час існує спір щодо порядку користування та володіння квартирою, в даний час позивач позбавлена можливості користуватись своєю власністю, оскільки відповідач змінив замки. Посилаючись на те, що частка відповідача є незначною, в натурі не може бути виділена, на неможливість спільного володіння, наявність у відповідача іншого житла, з урахуванням положень ст.365 ЦК України, просить суд припинити право власності відповідача на 1/3 частку спірної квартири, визнавши за нею право власності на цю частку, виплатити відповідачу вартість його частки та виселити його.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник проти задоволення заявлених вимог заперечували, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про те, що спільне володіння сторін неможливе, частка є значною, припинення права власності відповідача на спірне приміщення завдасть йому істотної шкоди, оскільки він проживає у спірній квартирі понад 20 років, спілкується з сусідами, лікується в лікарні. Крім того, зазначає про те, що вартість частки внесена позивачем по іншій справі, на момент звернення до суду повністю не внесена взагалі. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно заповіту, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 22.02.2008 року, ОСОБА_4 заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.6).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На момент розгляду справи судом, ОСОБА_1 є власником 2/3 частин вказаної квартири, а саме 1/3 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2008 року та 1/3 частина на підставі договору дарування частини квартири від 01.07.2010 року, що укладений між нею та ОСОБА_5 (а.с.7-9).

Власником 1/3 частин спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2008 року є відповідач.

Згідно ст.356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно технічного паспорту спірна квартира складається з двох кімнат площею 10,5 кв.м. та 17 кв.м. Всього площа квартири становить 45,6 кв.м., жила площа 27,5 кв.м. (а.с.10-11)

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 02.11.2011 року було відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції в місті Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання договору дарування частини квартири недійсним, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсним, а також зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку в спільному майні, про визнання права власності на частку майна та виплату грошової компенсації.

03.04.2012 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва вказане рішення було залишено без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції зазначено, що позивачем не внесено кошти на депозитний рахунок в рахунок оплати вартості частки відповідача.

Після розгляду справи судом першої інстанції, 17.02.2012 року ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок Апеляційного суду м.Києва 184 677 грн. в якості грошової компенсації вартості 1/3 частини спірної квартири. В даний час вказана сума грошових коштів продовжує знаходитись на депозитному рахунку Апеляційного суду м.Києва, про що свідчить відповідна довідка (а.с.5).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №1270/1271/13-42 від 29.04.2013 року, дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 в цінах на момент проведення дослідження складає 569 088 грн. Поділ квартири відповідно до ідеальних часток співвласників відповідно до вимог нормативно-правових документів, чинних на території України в галузі будівництва, не вбачається можливим (а.с. 91-100).

З огляду на дійсну (ринкову) вартість спірної квартири, визначеної у висновку експерта, вартість 1/3 її частки складає 189 696 грн.

29.05.2013 року позивачем внесено на депозитний рахунок Оболонського районного суду м.Києва 5 019 грн. в якості грошової компенсації вартості 1/3 частини спірної квартири. Таким чином, всього позивачем внесено на депозитні рахунки 189 696 грн., що складає вартість 1/3 частини спірної квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Судом встановлено, що відповідачу належить на праві власності також 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 (а.с.60).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про припинення права на частку та визнання права власності суд виходить з наступного.

Враховуючи наявність у відповідача на праві власності іншого житлового приміщення на території м.Києва, суд вважає, що припинення його права власності на частку спірної квартири не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки належне йому житло знаходиться на території однієї адміністративно-територіальної одиниці (м.Київ), що не погіршує становища відповідача.

Згідно ст.60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

На обґрунтування заперечень проти позовних вимог в частині припинення права власності на частку спірної квартири, відповідач посилається лише на те, що це завдасть істотної шкоди з огляду на тривалість проживання відповідача у спірній квартирі. При цьому, доказів, які б вказували на неможливість проживання в іншому належному відповідачу житлі ним не надано, як і не надано доказів щодо інших співвласників цієї квартири, її площі, дійсної (ринкової вартості), щоб давало можливість дійти висновку щодо завдання істотної шкоди відповідачу внаслідок припинення його права власності на частину спірної квартири.

Поняття «незначна частка», яке міститься в п.1 ч.1 ст.365 ЦК України, на думку суду, є оціночним та має з'ясовуватись з урахуванням всіх даних щодо спірного майна, а не лише з урахування розміру цієї частки у спільній власності.

Як зазначалось вище, житлова площа спірної квартири складає 27,5 кв.м., тобто з урахуванням ідеальних часток кожного співвласників на позивача припадає 18,3 кв.м. жилої площі, а на відповідача - 9,1 кв.м. Квартира складається з двох житлових кімнат.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.3 ст.358 ЦК України, кожен з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Враховуючи частки обох співвласників у спірній квартирі, розмір житлової площі, що припадає на кожного з них, суд вважає, що виділення у володіння та користування співвласників окремих кімнат у спірній квартирі в будь-якому випадку порушуватиме права позивача, оскільки кожна з кімнат спірної квартири є меншою за ту площу, що відповідає долі позивача. Ці обставини вказуються на те, що частка відповідача в даній квартирі є незначною саме у зв'язку з цим.

Крім того, як визначено у висновку експерта, частки співвласників не можуть бути виділені в натурі.

Також матеріалами справи підтверджено те, що між сторонами тривалий час існують спірні взаємовідносини щодо спільного майна, прав на нього.

Позивачем внесено на депозитні рахунки Апеляційного суду м.Києва та Оболонського районного суду м.Києва грошову компенсацію вартості частки відповідача у спірній квартирі у розмірі 189 696 грн. Вказана сума повністю відповідає дійсній (ринковій) вартості частки відповідача у спільному майні, визначеній у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Згідно ч.2 ст.365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Таким чином, суд вважає, що оскільки частка відповідача у спірній квартирі є незначною, не може бути виділена в натурі, те, що припинення його права власності на неї не завдасть істотної шкоди його інтересам або інтересам інших осіб, а також те, що позивачем внесено вартість частки відповідача у спільному майні на відповідні депозитні рахунки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо припинення права власності відповідача на 1/3 частку спірної квартири.

Враховуючи те, що позивачем внесено кошти на депозитні рахунки, розмір яких відповідає частці спірної квартири, право власності відповідача на яку припиняється за рішенням суду, суд вважає правильним одночасно з припинення права власності відповідача, визнати право власності позивача на 1/3 частину спірної квартири, оскільки у інший спосіб оформлення прав позивача на цю частку неможливе.

Позовні вимоги про виселення відповідача, заявлені позивачем одночасно з вимогами про припинення права власності та визнання права власності, на думку суду є передчасними, можуть бути розглянуті після оформлення позивачем своїх прав на частку, право власності відповідача на яку припинено та наявності перешкод з боку останнього щодо вивільнення квартири.

Таким чином позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню частково у обсязі та за підстав, що зазначені вище.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд вважає правильним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме 1 846,77 грн. сплаченого судового збору та 2 356,80 грн. витрат, пов'язані з проведенням судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 317, 319, 358, 365 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 86, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.12.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 189 696 (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень в рахунок компенсації вартості частки у спільному майні, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 4 203 (чотири тисячі двісті три) гривень 57 копійок судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.М.Майбоженко