Постанова № 31657082, 04.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 902/175/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Олішевського Д.А. - представника за довіреністю від 11.10.2012р. №3623-О

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фірми "ІВО+КГ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від 21.02.13 р. у справі № 902/175/13-г (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Фірми "ІВО+КГ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Вінниця

про стягнення 360000,00 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №902/175/13-г задоволено позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Фірми "ІВО+КГ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 360000,00 грн. штрафу.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 360000,00 грн. штрафу, 7200,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне

- висновок суду про невиконання Фірмою "ІВО+КГ" у формі ТОВ зобов'язання по пролонгації договору страхування на тій підставі, що не сплачено чергового страхового платежу свідчить про неповне з'ясування обставин справи та невідповідність цього висновку фактичним обставинам справи, оскільки обов'язок по сплаті чергового платежу по страховому договору покладено не на відповідача, а на позивача;

- відповідно до п.20.1 договору іпотеки від 30.08.2007р. та п.2.2.12 кредитного договору іпотекодавець - відповідач по справі взяв на себе зобов'язання лише на укладення договору страхування та надання доказів сплати страхового платежу. Відповідач по справі виконав зобов'язання, передбачені даним пунктом договору, що підтверджується договором страхування від 30.08.2007р. та меморіальним ордером від 30.08.2007р. і надав банку договір страхування та доказ сплати страхового платежу. Відповідно до п.2.1.5 кредитного договору від 30.08.2007р. банк зобов'язався перерахувати кредитні кошти в разі не пред'явлення позичальником ФОП Гапонюк Л.І. документів, які підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їх сплати, передбачених договором страхування. Оскільки, ФОП Гапонюк Л.І. не надала документів, які підтверджують сплату чергових страхових платежів по договору страхування, пролонгація страхового договору не відбулася з вини позивача, оскільки останній не виконав свій обов'язок по сплаті чергового страхового платежу, що і стало причиною, з якої не пролонговано договір страхування. Наведені обставини свідчать про те, що невиконання зобов'язання щодо страхування предмета іпотеки виникло з вини позивача, а не фірми, а тому висновок суду про невиконання зобов'язання відповідачем свідчить про його невідповідність закону та фактичним обставинам справи;

- суд першої інстанції не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи та не виконав вимоги ст.233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій;

- враховуючи приписи ст.ст.258,261 ЦК України та виходячи з п.2.1.5 кредитного договору, п.20.1 договору іпотеки, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, оскільки про порушення його прав позивачу стало відомо 29.08.2008р.;

- з п.20.1 договору іпотеки від 30.08.2007р. вбачається, що Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ зобов'язане пролонгувати договір страхування, в той час, як відповідно до ст.627 ЦК України відповідач вільний у виборі контрагента за договором, при таких обставинах, п.20.1 відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння чужими коштами - стягнення непомірних штрафних санкцій (30% від вартості майна - 360000 грн.);

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на те, що він не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Позивач у письмовому відзиві від 01.06.2013р. на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Вінницької області від 21.0.2013р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в засідання суду не з"явився.

31.05.2013р. на адресу суду від генерального директора Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у з"язку з його хворобою, проте доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надав.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що відповідачем підстави перегляду оскарженого рішення викладені в апеляційній скарзі, неявка в засідання суду його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, а також те, що відповідно до ст.28 ГПК України керівник підприємства мав право направити для участі в судовому засіданні іншого представника, судова колегія відхилила клопотання про відкладення та розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" - банк) та фізичною особою - підприємцем Гапонюк Людмилою Іванівною (позичальник) укладено кредитний договір №08/07-099 (далі - кредитний договір), згідно п.1.1 якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит в формі згідно п.А1, з лімітом та на цілі, вказані в п.А2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаного в третьому абзаці п.2.1.2, в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти, винагороду, у встановлені вказаним договором строки (а.с.10-16).

Відповідно до п.6.1. кредитного договору він діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по даному договору.

Договором №1 від 29.01.2009р. сторони вносили зміни до кредитного договору №08/07-099 від 30.08.2007р., зокрема, виклали в новій редакції п.А «Істотні умови кредитування» (а.с.17-19).

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №08/07-099 від 30.08.2007р., 30.08.2007р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (іпотекодержатель) та фірмою "ІВО+КГ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно п.1.1 якого предметом договору є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.7 цього договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (а.с.20-23).

Згідно п.7 договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - цілу частку магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м., що складаються з: тамбур 1 площею 2,9кв.м; кімната чергового 2 площею 2,8 кв.м., торговельний зал 3 площею 115,6 кв.м.; бухгалтерія 4 площею 4,9 кв.м.; вбиральня 5 площею 1,5 кв.м.; коридор 6 площею 10,2кв.м.; склад 7 площею 19,1 кв.м.; склад 8 площею 13,2 кв.м.; підсобне приміщення 9 площею 3,3 кв.м.; кабінет 10 площею 21,1 кв.м., загальною площею 194,6 кв.м., належне фірмі "ІВО+КГ" у формі ТОВ на праві приватної власності на нерухоме майно, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідчений Безпалюк Л.С. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 24.06.1996р. за №322, додатковою угодою, посвідченою Безпалюк Л.С. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 25.06.1996р. за№615, актом передачі від 17.06.1996р., свідоцтвом про власність №206 від 17.06.1996 р. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: м.Вінниця, вул.Ватутіна, 15.

Як передбачено п.12 договору іпотеки, вартість предмету іпотеки складає 1200000,00 гривень.

Пунктом 20.1. договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодавець зобов'язаний в день укладення цього договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість, зазначену в п.12 цього договору, на користь іпотекодержателя від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, пожежі, стихійних явищ (лих), техногенних аварій, протиправних дій третіх осіб, а також надати в цей же термін іпотекодержателю договір страхування та докази сплати страхового платежу. Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного договору страхування іпотекодавець зобов'язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати іпотекодержателю докази цього та сплати страхового платежу.

Відповідно до п.30 договору іпотеки термін дії договору - до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик В.В. та зареєстрований в реєстрі за №9045.

29.01.2009 року сторонами підписано договір про внесення змін до договору іпотеки від 30.08.2007 року, відповідно до якого змінено та доповнено істотні умови договору іпотеки (а.с.24-25).

На виконання приписів п.20.1 договору іпотеки відповідач уклав з ТДВ "Страхова компанія "КРЕДО" договір страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. (а.с.26-27), згідно якого застрахував у ТДВ "Страхова компанія "КРЕДО" приміщення магазину з прибудовами загальною площею 194,6 кв.м. за адресою: м. Вінниця, вул.Ватутіна, 15.

Відповідно до п.10 договору страхування майна він діє з 30.08.2007р. по 29.08.2008р. включно (але не більше, ніж сплачуємий період п.11.1). При бажанні страхувальника застрахувати майно на строк, більший за 12 місяців, та сплаті страхового платежу, зазначеного у п.9 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) і щорічно пролонгується на такий же строк - до повного погашення заборгованості - у разі сплати наступних страхових платежів.

Згідно п.11.1 договору страхування майна страхові платежі сплачуються за графіком: дати оплати - 30.08.2007; сплачуємий період - 30.08.2007 - 29.08.2008; сума - 6600,00.

01.02.2013р. ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фірми "ІВОККГ" у формі ТОВ 360000,00 грн. штрафу (а.с.3-6).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ порушила умови п.20.1 договору іпотеки від 30.08.2007р., а саме: не продовжила строк дії договору страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. та не надала іпотекодержателю докази сплати страхового платежу. Пунктом 21 договору іпотеки від 30.08.2007р. визначено, що у разі порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 20.1, 20.4, 20.7, 20.11 цього договору, він сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмету іпотеки, яка зазначена в п.12 цього договору.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. позов задоволено (а.с.108-117).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження та псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя.

Згідно п. 35 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування є видом обов'язкового страхування.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.

Пунктом 20.1. договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодавець зобов'язаний в день укладення цього договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість, зазначену в п.12 цього договору, на користь іпотекодержателя від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, пожежі, стихійних явищ (лих), техногенних аварій, протиправних дій третіх осіб, а також надати в цей же термін іпотекодержателю договір страхування та докази сплати страхового платежу. Не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії зазначеного договору страхування іпотекодавець зобов'язаний продовжити строк його дії у встановленому законом порядку та надати іпотекодержателю докази цього та сплати страхового платежу.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п.21 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.20.1, 20.4, 20.7, 20.11 цього договору, він сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості предмета іпотеки, яка зазначена в п.12 цього договору.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, довідка ТДВ «СК «Кредо» №Э.37.7.0.0/11 від 22.01.2013р., укладений відповідачем з ТДВ «СК «Кредо» договір страхування майна №VІН0UІ54337 від 30.08.2007р. припинив свою дію 29.08.2008р. та на новий строк не був продовжений, оскільки після 30.08.2008р. Фірма "ІВО+КГ" у формі ТОВ страхові платежі не вносила (а.с.29).

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 360000,00 грн. штрафу за невиконання останнім п.20.1 договору іпотеки від 30.08.2007 року (непродовження строку дії договору страхування та неподання доказів сплати страхового платежу, відповідно, невиконання обов"язку щодо страхування предмета іпотеки) проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правильно задоволено судом першої інстанції в повному обсязі.

Твердження скаржника, що висновок суду про невиконання Фірми "ІВО+КГ" у формі ТОВ зобов'язання по пролонгації договору страхування на тій підставі, що не сплачено чергового страхового платежу, свідчить про неповне з'ясування обставин справи та невідповідність цього висновку фактичним обставинам справи, оскільки обов'язок по сплаті чергового платежу по страховому договору покладено не на відповідача, а на позивача, є безпідставним з огляду на таке.

Пунктом 4.2 договору страхування майна від 30.08.2007р., укладеного між Фірмою "ІВО+КГ" (страхувальник) у формі ТОВ та ТДВ «СК «Кредо» (страховик) згідно з умовами цього договору страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній у цьому договорі страхувальником, на користь якої укладено цей договір, а страхувальник зобов'язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, за умовами договору обов'язок сплачувати страхові платежі покладено саме на Фірму "ІВО+КГ" (страхувальник) у формі ТОВ.

Відповідно, безпідставними є доводи відповідача, з посиланням на п.2.1.5 кредитного договору від 30.08.2007р., що пролонгація договору не відбулася з вини позивача, оскільки він не виконав свого обов"язку по сплаті чергового страхового платежу.

Так, п.2.1.5 кредитного договору від 30.08.2007р. №08/07-099, на який вказує відповідач, передбачено, що за клопотанням позичальника банк надає йому кредит на оплату страхових платежів, які в подальшому, за дорученням позичальника щорічно перераховує на виконання договорів страхування.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт укладення кредитного договору між банком та позичальником на виконання п. 2.1.5 кредитного договору від 30.08.2007р.

Не додано таких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги і відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що п.20.1 договору іпотеки відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння чужими коштами - стягнення непомірних штрафних санкцій (30% від вартості майна - 360000 грн.) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки приписами п.35 ч.1 ст.7, ч.1 ст.ст.8, 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено обов'язок іпотекодавця застрахувати предмет іпотеки, а також відповідальність останнього за порушення зазначеного обов'язку, з огляду на вказане, п.20.1 договору іпотеки не суперечить приписам чинного законодавства

Скаржник в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи ст.ст.258,261 ЦК України та виходячи з п.2.1.5 кредитного договору, п.20.1 договору іпотеки, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій, оскільки про порушення прав йому стало відомо 29.08.2008р., та просить суд апеляційної інстанції застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

При цьому, відповідач стверджує, що був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, до суду першої інстанції, оскільки не знав про розгляд справи господарським судом.

Як свідчать матеріали справи, ухвала суду від 04.02.2013р. про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 21.02.2013р., направлена на адресу відповідача, повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення терміну зберігання (а.с.98,99).

У п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, відповідальність за неотримання ухвали суду про призначення розгляду справи до розгляду на 21.02.2013р. несе відповідач, відповідно це не дає підстав вважати, що він був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

За вказаних обставин, керуючись ст.101 ГПК України, суд апеляційної інстанції не розглядає заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Твердження скаржника, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки фактичним обставинам справи та не виконав вимоги ст.233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій є безпідставним та не приймається судовою колегією до уваги, оскільки передбачене п.3 ст.86 ГПК України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком суду.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №902/175/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Фірми "ІВО+КГ" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Вінниця - без задоволення.

2. Справу №902/175/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50),

3 - відповідачу (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, 148),

4 - в наряд.