Постанова № 31657066, 05.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 5023/3863/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

стягувача - Козуб К.О. - дов. б/н від 15.07.2012р., Головченко В.О. - дов. б/н від 15.07.2012р.

боржника - Єграшин О.О. - дов. б/н від 01.09.2012р.

третьої особи - не з'явився

державного виконавця - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, ТОВ "Вєк Технолоджі", м. Харків (вх. 1477Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04.04.2013р., прийняту за результатами розгляду скарги ТОВ "Вєк Технолоджі" на дії ДВС у справі № 5023/3863/12

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків,

про стягнення 137494,61 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО завод торговельного холодильного обладнання", м. Харків,

про стягнення 245549,62 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2013р. у справі №5023/3863/12 (суддя Аріт К.В.) відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Вєк Технолоджі" на дії державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ та доповнень до неї по справі №5023/3863/12.

Боржник, ТОВ "Вєк Технолоджі", з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду Харківської області, визнати незаконною бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення виконавчого провадження 29.01.2013р.; визнати незаконними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти ТОВ "Вєк Технолоджі" та вжиття інших заходів примусового виконання 29.01.2013р.; скасувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 29.01.2013р., про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2013р., про накладення арешту на кошти ТОВ "Вєк Технолоджі" від 29.01.2013р.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, зокрема, посилається на те, що державний виконавець, отримавши 28.01.2013р. від ТОВ "Вєк Технолоджі" письмове повідомлення про зупинення касаційною інстанцією виконання рішення в даній справі, був зобов'язаний не пізніше 29.01.2013р. зупинити виконавче провадження та не вчиняти жодних виконавчих дій як цього вимагає п. 4 ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", але, на думку апелянта, виконавець не дотримався вищезазначених вимог Закону та 29.01.2013р. наклав арешт на кошти, а також виніс постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Також, скаржник зазначив, що державний виконавець фактично не надав ТОВ "Вєк Технолоджі" строку для добровільного виконання, а саме, ТОВ "Вєк Технолоджі" не мало змоги добровільно виконати рішення суду у зв'язку з тим, що накладений 14.01.2013р. арешт з рахунків ТОВ "Вєк Технолоджі" не був знятий.

Крім того, боржник вважає, що державний виконавець наклав арешт на кошти в розмірі, що значно перевищує розмір коштів, що підлягає стягненню. На думку апелянта, державний виконавець неправомірно видав 29.01.2013р. нову постанову про арешт коштів, наклавши тим самим подвійний арешт на кошти ТОВ "Вєк Технолоджі", при цьому знаючи, що арешт накладений на кошти ТОВ "Вєк Технолоджі" не був знятий, що суперечить вимогам чинного законодавства, адже арешт на кошти боржника може бути накладений виключно в розмірі, що не перевищує розмір коштів, які підлягають стягненню.

Стягувач, ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання", у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, такі висновки зроблені при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому ухвала господарського суду Харківської області від 04.04.2013р. у справі №5023/3863/12 є законною та обґрунтованою, прийнятою згідно з нормами чинного законодавства та такою, що не підлягає скасуванню, натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, стягувач просить залишити вказану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа, АК "Харківобленерго", та державний виконавець в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Зважаючи на належне повідомлення третьої особи та державного виконавця про час та місце засідання суду, на те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також на те, що відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Вєк Технолоджі" за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи боржника та у відзиві на апеляційну скаргу доводи стягувача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників стягувача та боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2012р. в первісному позові було відмовлено частково; стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь ТОВ "ВО завод торговельного холодильного обладнання" 45213,96 грн. безпідставно набутих коштів та 904,28 грн. судового збору; в іншій частині первісного позову було відмовлено; в зустрічному позові було відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Вєк Технолоджі" на користь державного бюджету України 1609,50 грн. судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" на вищевказане рішення суду було повернуто заявнику.

26.11.2012р. справу №5023/3863/12 було повернуто з Харківського апеляційного господарського суду до господарського суду Харківської області.

Тією ж датою (26.11.2012р.) судом першої інстанції було видано накази на виконання вищевказаного рішення, які були пред'явлені до виконання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012р. задоволено клопотання ТОВ "Вєк Технолоджі" про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та його апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 17.12.2012р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012р. по справі №5023/3863/12 було залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

04.01.2013р. справу №5023/3863/12 було направлено до Вищого господарського суду України, у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ "Вєк Технолоджі" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. та на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012р. по вказаній справі.

28.01.2013р. Вищим господарським судом України винесена ухвала про прийняття касаційної скарги до провадження та цією ж ухвалою зупинено виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в порядку касації.

31.01.2013р. ТОВ "Вєк Технолоджі" звернулось до суду першої інстанції із скаргою на дії державного виконавця, в якій просив суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №35618560 від 10.12.2012р., зобов'язати державного виконавця повернути наказ господарського суду Харківської області від 26.11.2012р. по справі №5023/3863/12, зобов'язати державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника та зобов'язати державного виконавця скасувати всі інші вжиті ним заходи примусового виконання рішення по даній справі. До того ж, у наданій заяві боржник просив суд зупинити всі виконавчі дії на час розгляду відповідної скарги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2013р. було відкладено вирішення питання щодо прийняття вищевказаної скарги до розгляду, оскільки матеріали справи №5023/3863/12 знаходились на той час в провадженні суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2013р. касаційну скаргу було залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. та рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012р. по справі №5023/3863/12 було залишено без змін.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

У відповідності до абз. 1 ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача.

Згідно із ст. 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Як свідчать матеріали справи, постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 10.12.2012р. відкрито виконавче провадження за наказом суду першої інстанції від 26.11.2012р. та надано можливість боржнику виконати його добровільно у строк до 17.12.2012р.

Боржник стверджує про те, що державний виконавець безпідставно прийняв до виконання наданий наказ, оскільки станом на дату відкриття виконавчого провадження рішення у справі було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції. Також стверджує, що державний виконавець не здійснив зупинення виконавчого провадження через таке оскарження.

Колегія суддів зазначає, що дійсно станом на дату відкриття виконавчого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Вєк Технолоджі" прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 17.12.2012р.

Разом з тим, як вбачається матеріалів справи, ані стягувач, ані боржник про таке не повідомили державного виконавця, а зважаючи на те, що вказана інформація не є загальнодоступною (інформація про порушення апеляційного провадження не вноситься до єдиного реєстру судових рішень), виконавець не міг знати про відповідне. При цьому, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку державного виконавця здійснювати додаткові запити на підтвердження факту набрання рішенням чинності чи можливого його оскарження в суді апеляційної інстанції, у разі відновлення судом строку на апеляційне оскарження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2012р. по справі №5023/3863/12 було залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Дана постанова була надіслана боржнику на адресу: м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд.16-А, яка була зазначена в наказі суду про стягнення, однак, була повернута поштою державному виконавцю у зв'язку з тим, що за вказаною адресою підприємство відсутнє (а.с. 137 том ІV).

Постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 14.01.2013р. було накладено арешт на кошти боржника.

Згідно із ч. 4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2013р. державний виконавець направив на адресу божника зазначену постанову, проте, згідно поштового повідомлення про вручення, вона не була отримана у зв'язку з відсутністю підприємства за адресою: м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд.16-А.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.10.2012р. (а.с. 5 том ІІ), в якому зазначена адреса: м. Харків, в'їзд Ващенківський, буд.16-А. Іншої адреси боржника в матеріалах справи не має.

Таким чином, боржник необґрунтовано вважає, що державний виконавець порушив вимоги ст. 25, ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 23.01.2013р. виконавче провадження було відкладено та надано строк для добровільного виконання до 28.01.2013р. у зв'язку з тим, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження боржником не була отримана та він був позбавлений можливості виконати рішення суду у встановлений строк для добровільного виконання.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28.01.2013р. боржник повідомив ДВС Червонозаводського району м. Харкова про прийняття Вищим господарським судом України ухвали від 28.01.2013р. у справі №5023/3863/12 про зупинення виконавчого провадження до закінчення касаційного розгляду, проте дану ухвалу державному виконавцю не надав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. ст. 37, 38 цього Закону, яка затверджується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 37 даного Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки боржник надав державному виконавцю ухвалу Вищого господарського суду України від 28.01.2013р. у справі №5023/3863/12 про зупинення виконавчого провадження тільки 29.01.2013р., постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 30.01.2013р. виконавче провадження було зупинено, у строк визначений Законом.

Враховуючи викладене, посилання скаржника на те, що державний виконавець повинен був винести постанову про зупинення виконавчого провадження саме 29.01.2013р., є помилковими.

Також, твердження апелянта про те, що державний виконавець 29.01.2013р. видав нову постанову про арешт коштів, наклавши тим самим подвійний арешт на кошти боржника, є неправомірними, оскільки постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 29.01.2013р. було законно накладено арешт на кошти боржника, так як закінчився строк для добровільного виконання рішення суду, а постанову ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 14.01.2013р. про накладання арешту було скасовано постановою начальника ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 23.01.2013р. При цьому, як встановлено вище, відповідна постанова про арешт коштів боржника винесена до подання боржником ухвали про зупинення виконавчого провадження.

Стосовно того, що державний виконавець здійснив арешт на суму коштів, які значно перевищує розмір суми, яка повинна була стягнута за рішенням суду, то судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем правомірно накладено арешт на загальну суму 50780,06 грн., з яких 46118,24 - розмір стягнення за рішенням суду, 4611,82 грн. - виконавчий збір та 50,00 грн. витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Крім того, необґрунтованими є посилання скаржника на те, що державний виконавець унеможливив добровільне виконання рішення та незаконно розпочав заходи примусового виконання.

Так, пунктом 3.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 передбачено, що у разі якщо державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження накладено арешт на майно, в тому числі на кошти боржника, до закінчення строку для самостійного виконання, боржник може запропонувати державному виконавцю списати кошти, необхідні для виконання рішення, з його рахунку та зарахувати їх на відповідний рахунок органу ДВС з подальшим перерахуванням стягувачу.

Відповідно до п. 10.10. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Як свідчать матеріали справи, боржник не вчинив жодних дій для добровільного виконання рішення, а саме, не звернувся до банківської установи, в якій знаходяться арештовані рахунки, з платіжною вимогою за виконавчим документом, а також, не звернувся до державного виконавця щодо списання коштів з арештованих рахунків.

Також, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що державним виконавцем правомірно не було повернуто виконавчий документ на підставі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" та згідно зі ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" не скасовано арешт коштів, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. в задоволенні апеляційної скарги боржнику було відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому, новий наказ в такому випадку не видається, а наказ №5023/3863/12 виданий 26.11.2012р. господарським судом Харківської області є чинним та таким що підлягає виконанню.

Також, підставою для такого висновку суду є те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 06.03.2013р. у справі №5023/3863/12 відмовлено в визнанні наказів суду від 26.11.2012р. такими, що не підлягають виконанню, з тих підстав, що рішення по цій справі набрало законної сили 19.11.2012р. і накази на його виконання були видані в день повернення справи до господарського суду Харківської області, відповідно до вимог чинного законодавства.

Дана ухвала суду першої інстанції від 06.03.2013р. у справі №5023/3863/12, яка прийнята судом апеляційної інстанції до уваги, боржником не оскаржена, в судовому порядку не скасована і тому, набрала законної сили.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим боржником, ним було виконано рішення суду у цій справі, що підтверджується платіжними дорученнями № 3097 від 12.02.2013р. на суму 46118,24 грн. та № 3104 від 19.02.2013р. на суму 4662,76 грн. (а.с. 142, 143 том ІV) і на час виконання рішення суду арешти з рахунків не були зняті. Відповідне спростовує твердження боржника, що він не мав можливості самостійно виконати рішення суду через накладені арешти на рахунках.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постановою ДВС Червонозаводського району м. Харкова від 21.02.2013р. виконавче провадження з примусового виконання наказу № 5023/3863/12 виданого 26.11.2012р. закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2012р., про стягнення виконавчого збору від 29.01.2013р., про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 29.01.2013р., про накладення арешту на кошти ТОВ "Вєк Технолоджі" від 29.01.2013р., які просив скасувати боржник, є правомірними та такими, що прийняті з урахуванням чинного законодавства, про що вірно зазначив суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, а відтак, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

За таких обставин, оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи, а тому ухвала господарського суду Харківської області від 04.04.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 1212 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків, залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.04.2013 року у справі № 5023/3863/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.06.2013 р.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Р.А. Гетьман