Рішення № 31655108, 29.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1348/13 Головуючий 1-ї інст. -

Справа № 2032/2-126/11 Єрьоміна О.В.

Категорія: стягнення суми Доповідач - Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі :

Головуючого - судді - Яцини В.Б.,

суддів - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

при секретарі : Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» про стягнення доходів, отриманих від незаконного користування майном, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Санрайз» про стягнення відповідно до ст.ст. 390, 1214 ЦК України доходів, отриманих від незаконного користування майном, після уточнення якого зазначили, що вони є власниками земельних ділянок площею 8,09 га та 7,92 га відповідно, але впродовж 2010-2011 років відповідач незаконно використовував належні їм земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, займався сільськогосподарською діяльністю, отримав від цього відповідний дохід, що було встановлено чинним рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року, на підставі якого вони були повернуті власникам, а тому просили стягнути з відповідача на їх користь доходи, які отримало товариство від незаконного користування майном, виходячи з площі земельної ділянки, середньої врожайності та ціни реалізації у розмірі 171764,39 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали, а також зазначили, що впродовж незаконного використання земельних ділянок орендна плата позивачам товариством не сплачувалась, а земельні ділянки у 2011 році після збирання врожаю були повернуті.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив провадження у справі закрити з тих підстав, що є рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Так, рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 11.11.2010 року у задоволенні позову в частині відшкодування упущеної вигоди позивачам відмовлено. Крім того, зазначив, що у наданому позивачами розрахунку доходів, які отримало товариство, не враховані затрати товариства. Не заперечував проти використання у 2010-2011 роках земельних ділянок позивачів, на яких займалися сільськогосподарською діяльністю, на підставі укладених договорів оренди земельної ділянки.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.12.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить вказане рішення суду скасувати і постановити рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, порушення принципу змагальності сторін, неповне з'ясування обставин, що призвело до хибних висновків суду.

Судова колегія відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 24 липня 2009 року були підписані договори оренди земельних ділянок, належних позивачам на праві приватної власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Однак, оскільки зазначені договори не були зареєстрованими у передбаченому законом порядку, не були належним чином укладені. внаслідок чого використовувалися відповідачем без законних підстав для сільськогосподарського виробництва, за заявою позивачів рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року, яке набрало чинності 25 січня 2011 року, ТОВ «Агрофірма Санрайз» було зобов'язано повернути ОСОБА_2 належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІV -ХР № 001113 земельну ділянку розміром 8,09 га, а також належну ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІV -ХР № 001112 земельну ділянку 7,92 га, які розташовані на території Тавежнянської сільської ради Сахновщинського району Харківської області. Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 квітня 2011 року було за заявою ТОВ «Агрофірма Санрайз» було до 31 липня 2011 року відстрочено виконання вказаного рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що вказані договори оренди земельних ділянок не пройшли державної реєстрації не з вини відповідача, він не самовільно їх використовував і до вирішення спору щодо повернення земельних ділянок будь-яких законних підстав для заборони ТОВ «Агрофірма Санрайз» здійснювати господарську діяльність на орендованих землях на той час не було, а позивачі отримували від нього передбачену вказаними орендними договорами орендну плату, що спростовує набуття майна за рахунок іншої особи і свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 1214 ЦК України.

Однак до таких висновків суд дійшов при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; при невідповідності висновків суду обставинам справи; з порушенням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для рішення суду і ухвалення нового рішення по суті розглянутого позову.

Внаслідок витребування речі із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) відповідно до ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. При цьому власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна. Натомість добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

За п. 2 ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України про наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовують також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. При цьому за ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Однак районний суд не дотримався вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення і не належним чином не з'ясував підстави для застосування вказаних норм права, якими позивач обґрунтував свої вимоги.

При цьому всупереч положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд помилково не з'ясував, що наявним в матеріалах справи рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 листопада 2010 року по іншій справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до СТОВ «Агрофірма Санрайз», директора СТОВ ім. Шевченка Галага Миколи Степановича про усунення перешкод в користуванні своїх земельних ділянок та відшкодування шкоди встановлено, що сторони з приводу вказаних вище договорів не досягли згоди з усіх істотних умов (а.с. 10). Рішенням судової колегії з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2011 року по вказаній справі було також встановлено, що СТОВ «Агрофірма Санрайз» тривалий час використовувало належні позивачам земельні ділянки без законних на те підстав у вставних інтересах, для здійснення підприємницької сільськогосподарської діяльності. Районний суд не взяв до уваги, що вказаним рішенням районного суду було встановлено обізнаність відповідача про небажання позивачів передавати в оренду СТОВ «Агрофірма Санрайз» належні їм земельні ділянки, принаймні ще з листопаду 2009 року. Однак, не зважаючи на це відповідач здійснював господарську діяльність на чужій землі без будь-яких правових підстав і засіяв її зерновими культурами восени 2010 року, виключно на свій страх і ризик (а.с. 6-7).

Той факт, що за ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 квітня 2011 року до 31 липня 2011 року було відстрочено виконання вказаного рішення цього ж районного суду від 11 листопада 2010 року про повернення від ТОВ «Агрофірма Санрайз» до позивачів належних їм земельних ділянок не змінило незаконний характер користування земельних ділянок позивачів у 2011 році. За правовою позицією, яка викладена у п. 16 постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам землі підлягає без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Таким чином, оскільки відповідач без належного укладення договору оренди приступив до використання земельних ділянок позивачів, - він є їх самовільним і недобросовісним користувачем.

З огляду на те, що по справі виник земельний спір внаслідок чого норми ЗК України мають пріоритет перед загальними правилами ч.ч. 3, 4 ст. 390, ч. 2 ст. 1214 ЦК України про право незаконного чи безпідставного набувача (володільця) чи зберігача вимагати відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна власника, - ці загальні правила ЦК України у даному випадку не підлягають застосуванню.

Більш того, при забезпеченні апеляційним судом рівних можливостей сторін при доказуванні і передбачених ст.ст. 10, 11 ЦПК України принципів диспозитивності, відповідач належними та допустимими доказами взагалі не довів наявність і розмір витрат при отриманні доходу від безпідставного використання земельних ділянок позивачів. Судова колегія відхиляє надані відповідачем розрахунки витрат на обробок землі відповідачів, які проведені головним економістом підприємства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України за відсутності відповідних бухгалтерських документів на підтвердження фактичного проведення відповідних робіт такі розрахунки мають вірогідний характер і тому не є належними доказами (а.с. 207-212). Що стосуються наданих відповідачем до апеляційного суду грошових відомостей та відомостей на видачу позивачам пшениці в рахунок орендної плати за 2009 рік, відомості № 15 про виплату грошей за вересень 2011 року за земельні паї в період з 01.01.2011-01.08.2011р., то ці докази перебувають поза межами позову про стягнення безпідставно отриманого відповідачем доходу від використання земельних ділянок, а не земельного паю, у 2010-2011 роках, і тому з передбачених ч. 1 ст. 303 ЦПК України підстав судова колегія не бере їх до уваги (а.с. 197, 199, 201, 203, 205). При цьому районний суд у своїх висновках помилково послався на те, що позивач не довів не сплату відповідачем орендної плати, оскільки тягар доведення таких обставин покладається на особу, яка користується чужим майном, а не на його власника, і не врахував, що підстав для сплати орендної плати відповідачем позивачам по справі не було встановлено.

Довідками управління агропромислового розвитку Сахновщинської райдержадміністрації від 16.11.2010 року № 721 та від 12.07.2012 року № 378 підтверджується, що зібраний врожай із зерна кукурудзи врожаю 2010 року ТОВ «Агрофірма Санрайз» становить 46,6 ц/га, його ціна на аграрному ринку в рік зібрання складала 1420-1520 грн./т, середня врожайність озимої пшениці у ТОВ «Агрофірма Санрайз» за 2011 рік склала 30.1 ц/га, середня ціна на неї у тому ж році складала 1370 грн./т (а.с. 12, 109). Згідно до розрахунку позивача відповідач відповідно до вказаних даних про врожайність та ринкову ціну та пропорційно до площі земельних ділянок позивачів від продажу вказаного зібраного зерна отримав дохід у розмірі: на земельній ділянці ОСОБА_2 - в сумі 86794,13 грн., ОСОБА_3 - 84970,27 грн. (а.с. 191).

Оскільки цей розрахунок є обґрунтований та відповідає обставинам справи, судова колегія бере його за основу свого рішення. При цьому не підлягає застосуванню Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284, оскільки в ньому йдеться про відшкодування збитків власнику земельної ділянки в розумінні ст.ст. 23, 1166 ЦК України, а також - Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963, яка у п. 4 визначає розрахунок не отриманого власником доходу, тобто майнової шкоди, передбаченої п. ч. 1 ст. 156 ЗК України, які врегульовують відносини, що перебувають поза межами розглянутого по цій справі спору, що стосується стягнення безпідставно набутого доходу, передбаченого ч.ч. 1 ст.ст. 390, 1214 ЦК України.

Доводи скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі є помилковими, оскільки як правильно встановив районний суд розглянутий по цій справі позов не є тотожній розглянутому судом іншому позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ТОВ «Агрофірма Санрайз» про стягнення майнової шкоди з передбачених ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 156 ЗК України підстав.

При таких обставинах та наведеному правовому обґрунтуванню позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» доходів від збереження у себе без достатньої правової підстави земельної ділянки: на користь ОСОБА_2 - в сумі 86794,13; на користь ОСОБА_3 - 84970,27 грн.

Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню понесені ОСОБА_2 судові витрати у вигляді 867,94 судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, судова колегія -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 25 грудня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» доходи від збереження у себе без достатньої правової підстави земельної ділянки: на користь ОСОБА_2 - в сумі 86794,13; на користь ОСОБА_3 - 84970,27 грн.

Крім того, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» на користь ОСОБА_2 867,94 судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :