Ухвала суду № 31653278, 29.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/983/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Синявської К.Ю.

представника відповідача: Коробчинського В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Територіальної державної Інспекції з питань праці у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Територіальної державної Інспекції з питань праці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису , -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось в суд з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису відповідача від 19.02.2013 №02-01-16/154-106.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме: визнано протиправним та скасовано припис відповідача від 19.02.2013 №02-01-16/154-106.

Не погодившись, з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій порушено питання про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 18.02.2013 року по 19.02.2013 року відповідачем проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем.

За результатами перевірки складено припис від 19.02.2013 року № 02-01-16/154-106, яким встановлено порушення ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме: не ведуться табелі обліку робочого часу працівників, які працюють страховими агентами, у зв'язку з чим товариству необхідно забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи.

Незгода позивача із зазначеним приписом слугувала зверненню з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ведеться облік укладених страховими агентами договорів та надходжень страхових платежів, який безпосередньо враховується при нарахуванні заробітної плати страховим агентам, а тому такий припис відповідача не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно чинного законодавства про працю України трудовими відносинами є відносини, що вникають між найманим працівником та роботодавцем, і засновуються на укладеному між ними трудовому договорі.

Стаття 21 КЗпП України встановлює, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством (ст.57 КЗпПУ).

Частиною 1 ст. 90 КЗпПУ визначено, що при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

Відповідно до ст. 97 КЗпПУ оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Крім того, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Як досліджено з матеріалів справи, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації позивача визначає статут.

Слід зазначити, що у відповідності до ч.2 п. 3.1 типових правил внутрішнього трудового розпорядку працівників HACK "Оранта", що є додатком до колективного договору, страховим агентам встановлено гнучкий графік, при якому вони самостійно регулюють початок, закінчення та загальну тривалість робочого дня із розрахунку п'ятиденного робочого тижня, восьмигодинного робочого дня, окрім встановленого внутрішніми документами графіку звітування про виконану роботу структурному підрозділу.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи також містяться, надані представником позивача, в суді першої інстанції копії трудових договорів №02-05-51/4405-02 ТД від 20.12.2011 року, укладених між позивачем та ОСОБА_4, трудовий договір №02-05-51/401-02ТД від 19.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_5 Також надано копії наказів №2769-к від 26.11.2012 року, №3343 від 26.12.2011 року про прийняття на роботу страховими агентами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Даними наказами передбачено відрядну форму оплати праці, нарахування комісійних згідно трудового договору.

Разом з тим, облік виконуваної роботи страхових агентів, які працюють за відрядною формою оплати праці, здійснюється на підставі норм часу на роботи, що виконуються страховими агентами НАСК "Оранта", які були розроблені для НАСК "Оранта" центром продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2006 року.

Тобто, позивачем ведеться облік виконуваної страховими агентами роботи, зокрема, облік договорів, укладених страховими агентами, оскільки саме за виконану роботу по укладенню договорів страхування роботодавцем і виплачується заробітна плата у визначених трудовою угодою розмірах.

Також, суд наголошує, що жодним нормативним актом, який регулює законодавство про працю, не встановлений обов'язок роботодавця вести табель обліку робочого часу, стосовно працівників з відрядною системою оплати праці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ведення табеля робочого часу має значення лише для працівників з погодинною формою оплати праці, оскільки є визначальним для встановлення обсягу виконаної роботи та обчислення розміру заробітної плати, а відрядна система оплати праці передбачає винагороду за фактично виконану роботу, тому розмір заробітної плати визначається в залежності від кількості виробленої продукції, а не відпрацьованого робочого часу.

Отже, колегія суддів не вбачає порушень позивачем вимог ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а тому оскаржений припис внесений відповідачем позивачу необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Територіальної державної Інспекції з питань праці у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 червня 2013 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Гонтарук В. М.

Біла Л.М.