Постанова № 31652336, 21.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5754/12

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "НВВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «НВВ» до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000792330 від 7.11.2012 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року задоволено адміністративний позов приватного підприємства "НВВ". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "НВВ" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Вінінвестсервіс" за червень 2012 р., за результатом якої складено акт № 2601/22/31041906 від 23.10.2012р. (акт перевірки), в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, у висновку акту вказано про встановлення перевіркою порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (вх. № 9041995301 від 20.07.2012р.) на 218172 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за червень 2012 року на 218172 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792330 від 07.11.2012 р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218172 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 54543 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару (послуг). При цьому, докази, на які послався суд першої інстанції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов'язань, а ДПІ, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що позивач не сплачував податок на додану вартість в оплату вартості робіт (послуг), скільки відсутня товарність вказаних господарських операцій.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 218172 грн. за червень 2012 року, які сплачені внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Вінінвестсервіс", відбувалось відповідно до договору поставки №25 від 01 червня 2012 року (Договір).

Згідно пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 3.2, 3.3, 4.1 Договору предметом поставки є товар, представлений окремими рахунками-фактурами. Постачальник (ТОВ "Вінінвестсервіс") зобов'язується постачати товар партіями, які визначаються у накладній, а покупець (ПП «НВВ») прийняти та сплатити за нього на умовах Договору. Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною. Вартість кожної партії товару визначається згідно рахунків-фактур. Постачання здійснюється на умовах усної домовленості.

В підтвердження здійснення операції позивачем було надано первинні документи та документи бухгалтерського обліку, а саме:

- договором поставки №25 від 01 червня 2012 року;

- видатковими накладними за червень 2012 р.;

- податковими накладними за червень 2012 р.;

- актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання №22 за червень 2012 р.;

- актом здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- рахунками-фактурами за червень 2012 року.

Відповідно до наданих документів, а саме картки рахунку 63 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", оплата за поставлений товар не здійснювалась. Сальдо розрахунків по роханку 63 станом на 30.06.2012 року становить 1309032 грн. (заборгованість за увесь придбаний товар за період червня 2012 року).

Між ТОВ "Вінінвестсервіс" та ПП "НВВ" укладено договір відповідального зберігання № 3/05 від 1.05.12р., згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий ПП «НВВ» до закінчення строку дії договору і повернути цей товар у схоронності за вимогою підприємства.

Також потрібно відмітити, що Вінницькою ОДПІ було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Вінінвестсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування суми з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Меганом" та ПП "НВВ" за червень 2012 року.

За результатами даної перевірки було складено довідку № 2411/22-05/34788117 від 09.10.2012 року, в якій зазначено, що між ТОВ " Вінінвестсервіс" та ПП "НВВ" було укладено договір поставки № 25 від 01.06.2012 року, за умовою якого, постачання ТМЦ здійснюється на умовах усної домовленості. Пунктом постачання товару за цим договором є станція Вінниця ПЗЗ, в тому числі колії, що перебувають у власності або користування третіх осіб.

Також в даній довідці перевірки зазначено, що реалізовану продукцію одержав за довіреністю № 80 від 01.06.2012 року, що видана ПП "НВВ" особисто Паламарчук С.В. (директор ПП "НВВ"). Транспортування товару та вантажні роботи проводились ПП "НВВ", а не іншими особами. Розрахунки за відвантажений товар за перевіряємий період не проводились. Станом на кінець періоду, що перевірявся, дебіторська заборгованість по розрахунках з ПП "НВВ" становить 1309032,00 грн., відповідно до бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки із покупцями замовника".

В матеріалах справи також мітяться листи ПП "НВВ", в яких вказано, що транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника ТМЦ, згідно договору, в якому обумовлені поставки, зберігання. В листах також вказано, що перевезення товарів здійснювалось транспортом постачальника (найманим або власним), або послугами служб доставок.

Проте дані твердження спростовуються листом ТОВ "Вінінвестсервіс" № 26 від 03.10.2012 року, в якому зазначається, що ТОВ "Вінінвестсервіс" відповідно до договору поставки з ПП "НВВ" № 25 від 01.06.2012 року вивантаження, завантаження чи транспортування товару з залізничної станції "Вінниця вантажна" (Вінниця ПЗЗ) та колій, що перебувають у власності третіх осіб, не здійснювало.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведена реальність операції, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання. Відтак, господарська операція, що відбулася оформлена лише документально.

В ході аналізу податкової звітності ПП "НВВ" перевіркою було встановлено, що відповідно до поданого до Вінницької ОДПІ звіту 1 ДФ за ІІ квартал 2012 року у ПП "НВВ" працювало за штатом 1 особа (за цивільним договором - 0 осіб).

Колегія суддів вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження. Обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

В ході перевірки та під час судового розгляду справи ПП "НВВ" не надало документів щодо фактичного транспортування придбаної продукції від ТОВ "Вінінвестсервіс". Також не було надано документів щодо фактичної передачі придбаного товару на відповідальне зберігання (актів прийому-передачі).

Фактичне не отримання ТМЦ, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Колегія суддів вважає, що позивач відображав господарські операції документально, тобто без мети реального настання правових наслідків, а тому укладені позивачем правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦКУ порушують публічний порядок, а тому є нікчемними.

Також потрібно відмітити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції для отримання реальних наслідків. Якщо ж, фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Така ж позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Відтак, позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від вартості товарів які не придбавались та не використовувалися в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що господарські операції, здійснені на виконання правочинів, є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань, а дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Водночас колегія суддів прийшла до висновку про створення товариством імітації операцій з поставки ТМЦ з метою одержання податкової вигоди у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та визнає незаконним формування позивачем даних податкового обліку за цими операціями.

Норми Закону про ПДВ крім вищезазначених обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Вказана обставина випливає із самої суті поняття податку, як основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету такого податку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що товариством безпідставно сформований податкових кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою в задоволені позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "НВВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "НВВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.