Ухвала суду № 31652602, 28.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 2а-2097/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2012 року по справі за позовом приватного підприємства «Праймпостачсервіс» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року приватне підприємство «Праймпостачсервіс» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 20.03.2012 року №0002022301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року - на 1081,00 грн., за березень 2011 року - на 2137,00 грн., за квітень 2011 року - на 30,00 грн., за травень 2011 року - на 1403,00 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 17.02.2012 року №580/23-6/35568742 «Про результати документальної позапланової виїзної ПП «Праймпостачсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Фіто Сервіс Плюс» та з контрагентами - покупцями за лютий - травень 2011 року».

За актом перевірки підставою для зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий, березень, квітень та травень 2011 року ПДВ по операціям з ТОВ «Фіто Сервіс Плюс», оскільки, як вважає ДПІ, операції з цим постачальником є нікчемними, та не спричинили реального настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.11.2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 19.12.2007 року за №14991020000009321, взятий на податковий облік 24.12.2007 року за №3755/29-117, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100097531 від 11.02.2008 року.

Основним видом діяльності позивача є діяльність з ремонту та технічному обслуговуванню двигунів та турбін, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ від 19.12.2007 року №2260.

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту як порушення ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними; п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено ПДВ у лютому 2011 року - 1081,50 грн., у березні 2011 року - 2137,50 грн., у квітні 2011 року - 30,00 грн., у травні 2011 року - 1403,10 грн..

ДПІ вважає, що по операціям із ПП «Фіто Сервіс Плюс» позивач зависив податковий кредит на загальну суму 4651,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року - на 1081,50 грн., за березень 2011 року - на 2137,50 грн., за квітень 2011 року - на 30,00 грн., за травень 2011 року - на 1403,10 грн., у зв'язку з чим на вказані суми і за вказані періоди відповідач спірним повідомленням-рішенням зменшив задеклароване позивачем від'ємне значення з цього податку.

Зазначений висновок податкового органу в акті перевірки обґрунтовується виключно з посланням на акт зустрічної перевірки контрагента позивача - ПП «Фіто Сервіс Плюс» від 12.01.2012 року №13/15-2/36671297, в якому вказується про неможливість підтвердження факту реального здійснення цим підприємством господарських операцій за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року внаслідок відсутності цього підприємства за юридичною адресою, відсутністю в нього основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, що на думку ДПІ унеможливлює здійснення цим підприємством фінансово-господарської діяльності у січні-червні 2011 року. Крім того, ДПІ в акті перевірки на те, що придбання позивачем товару у ПП «Фіто Сервіс Плюс» не підтверджено товарно-транспортними накладними, встановлено невідповідність умов щодо поставки товару між договором поставки та фактичним його виконанням.

Іншого обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «Фіто Сервіс Плюс» акт перевірки не містить.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181. ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

В акті перевірки (розд.3.1) ДПІ підтверджує, що господарські операції позивача з придбання у ПП «Фіто Сервіс Плюс» оформлені договором поставки продукції виробничо-технічного призначення №2/02/11б/н від 01.02.2011 року, специфікаціями до договору, податковими накладними та видатковими накладними, оплата позивачем придбаних у ПП «Фіто Сервіс Плюс» здійснене у безготівковій формі згідно наданих позивачем банківських виписок. Перелік вищевказаних первинних документів наведений ДПІ на стор.5-10 акту перевірки.

ДПІ не посилається на те, що вказані первинні документи мають дефекти їх складання.

Факт того, що ПП «Фіто Сервіс Плюс» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ПП «Фіто Сервіс Плюс» позивачем дотримані.

В той же час, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом акту перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що первинні документи від ПП «Фіто Сервіс Плюс» не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту по цьому контрагенту, оскільки фактично товарів позивачу від цього контрагента не поставлялись.

Позивач проти таких тверджень ДПІ заперечує, наполягаючи на тому, що операції з вказаним контрагентом відбувались реально, товари від нього поставлялись і були використані позивачем у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації в адрес інших суб'єктів господарювання, які перелічені у п.3.2.1 акту перевірки.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ПП «Фіто Сервіс Плюс» позивач зазначає, що діюче законодавство не покладає на нього відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставини діяльності ПП «Фіто Сервіс Плюс», з якими ДПІ пов'язує нікчемність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ПП «Фіто Сервіс Плюс», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у вищевказаного контрагента в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в його адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від нього товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП «Фіто Сервіс Плюс» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно посилань ДПІ на укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів із ПП «Фіто Сервіс Плюс», колегія суддів зазначає, що по-перше, договір поставки із ПП «Фіто Сервіс Плюс» №2/02/11б/н від 01.02.2011 року за своєю суттю є оспорюваним, так як його недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цього договору недійсним немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цієї угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька