Постанова № 31652470, 04.06.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3478/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Фортуна-Тютюн» до другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов № В-12/280 від 10.04.2013 року та № В-12/280 від 12.04.2013 року, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фортуна-Тютюн» (надалі по тексту – позивач або ПП «Фортуна-Тютюн») звернулась до суду з позовом до другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції (надалі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати постанови, винесені державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції №В-12/280 від 10.04.2013 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 3863,82 грн. по ВП №37359657 та № В-12/280 від 12.04.2013 року про накладення арешту на грошові кошти в сумі 42601,97 грн. та зняти арешт з коштів, що знаходяться на поточних рахунках ПП «Фортуна-тютюн» в банківських установах.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 03.04.2013р. відповідачем винесено постанову № В-12/280 про відкриття виконавчого провадження №37359657 з виконання виконавчого листа №2а/1570/513/2011 від 05.03.2013р., виданого Одеським окружним адміністративним судом, про стягнення з ПП «Фортуна-Тютюн» грошової суми розмірі 38638,15 грн. В постанові зазначено, що кошти повинні бути сплачені самостійно до 10.04.2013р. Відповідачем 10.04.2013р. винесено постанову № В-12/280 про стягнення з ПП «Фортуна-Тютюн» виконавчого збору в сумі 3863,82 грн. Згідно постанови від 12.04.2013р. накладено арешт на грошові кошти в сумі 42601,97грн., що знаходяться на поточних рахунках ПП «Фортуна-Тютюн» в банківських установах. Позивач вважає, що відповідачем незаконно нараховано виконавчий збір, оскільки жодної із вищезазначених постанов підприємство до 29.04.2013р. не отримувало, відповідно, було позбавлено можливості виконати вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2013р. Це свідчить про порушення відповідачем положень ст. 25 та ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», які зобов'язують державного виконавця не пізніше наступного дня відправити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, чого не було зроблено. Крім цього, позивач вказує на те, що постанова № В-12/280 від 10.04.2013р. про стягнення з ПП «Фортуна-Тютюн» виконавчого збору в сумі 3863,82грн. винесена з порушенням передбачених законом строків. Оскільки відповідачем в останній день, наданим ним строку, розпочато примусове виконання рішення, то, на думку позивача, постанова від 10.04.2013р. про стягнення з ПП «Фортуна-Тютюн» виконавчого збору у розмірі 3863,82грн. по ВП №37359657 винесена відповідачем передчасно, не у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню. Також позивач зазначив, що з урахуванням того, що виконавчий збір нараховано відповідачем незаконно, постанова № В-12/280 від 12.04.2013р. про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках ПП «Фортуна-Тютюн» в банківських установах, підлягає скасуванню в частині арешту коштів на суму 3863,82грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях на позов, зокрема зазначивши, що дії державного виконавця, щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а/1570/51 від 05.03.2013 року, який видав Одеський окружний адміністративний суд про стягнення з ПП «Фортуна-тютюн» заборгованості по сплаті фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 38638,15 грн. до Державного бюджету України є такими, що відповідають діючому законодавству України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень, спосіб та порядок, встановлений законом.

Судом встановлено, що на примусове виконання до другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист по адміністративній справі № 2а/1570/513/2011, виданий Одеським окружним адміністративним судом 05.03.2013 року про стягнення з ПП «Фортуна-тютюн» (код ЄДРПОУ 35358238, 65005, м. Одеса, вул. Середня, 85) заборгованості по сплаті фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 38638,15 грн. до Державного бюджету України (а.с. 36).

03 квітня 2013 року державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції відповідно до вимог статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2а/1570/513/2011, виданого 05.03.2013 року Одеським окружним адміністративним судом про стягнення з ПП «Фортуна-тютюн» (код ЄДРПОУ 35358238, 65005, м. Одеса, вул. Середня, 85) заборгованості по сплаті фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 38638,15 грн. до Державного бюджету України, якою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа, а саме строк до 10 квітня 2013 року (а.с. 38).

Одночасно, державним виконавцем, було повідомлено боржника про необхідність самостійного виконання вимог виконавчого документа та письмового повідомлення про його виконання. Боржника було попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

Як встановлено судом, 03.04.2013 року копію вищезазначеної постанови за вихідним номером 3690/07-42 було направлено поштовим зв’язком сторонам до відома за адресами зазначеними у виконавчому документі (а.с. 37). Так, зокрема, у виконавчому листі №2а/1570/513/2011 від 05.03.2013 року зазначено, що боржник - ПП «Фортуна-тютюн» знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 85, у зв'язку з чим копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику за вказаною адресою.

Того ж дня державним виконавцем, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» спрямовано запити до реєструючих установ, щодо перевірки майнового стану боржника та наявності відкритих розрахункових рахунків.

У зв'язку з невиконанням в самостійному порядку у наданий строк боржником рішення суду, 10 квітня 2013 року державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3863,82 грн. Копію постанови 10.04.2013 року було направлено боржникові за вих. № 4234/07-42 за адресою, зазначеною у виконавчому документі: м. Одеса, вул. Середня, 85 (а.с. 39-40).

12 квітня 2013 року державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції відповідно до вимог ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» було винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 41).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем незаконно нараховано виконавчий збір, оскільки жодної із вищезазначених постанов підприємство до 29.04.2013 року не отримувало, відповідно, було позбавлено можливості виконати вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2013 року, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем положень ст. 25 та ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», які зобов'язують державного виконавця не пізніше наступного дня відправити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, чого не було зроблено.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів боржника, суд виходить з приписів ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 2. ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Як судом встановлено вище, на примусове виконання до другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції надійшов виконавчий лист по адміністративній справі № 2а/1570/513/2011, виданий Одеським окружним адміністративним судом 05.03.2013 року про стягнення з ПП «Фортуна-тютюн» (код ЄДРПОУ 35358238, 65005, м. Одеса, вул. Середня, 85) заборгованості по сплаті фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 38638,15 грн. до Державного бюджету України (а.с. 36).

Судом встановлено, що зазначений виконавчий документ повністю відповідав вимогам статті 18 зазначеного Закону, а тому керуючись статтями 17, 19, 20 Закону України «Про виконавче провадження» та на виконання вимог ч. 2 статті 25 вказаного Закону державний виконавець на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику було надано семиденний строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа, а саме строк до 10 квітня 2013 року (а.с. 38).

Одночасно, державним виконавцем, було повідомлено боржника про необхідність самостійного виконання вимог виконавчого документа та письмового повідомлення про його виконання. Боржника було попереджено, що у разі невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

При цьому твердження позивача відносно порушення відповідачем положень ст. 25 та ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», які зобов'язують державного виконавця не пізніше наступного дня відправити боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження, чого зроблено не було, не приймаються судом до уваги та спростовуються наступним.

Як встановлено судом, 03.04.2013 року копію вищезазначеної постанови за вихідним номером 3690/07-42 було направлено поштовим зв’язком сторонам до виконання та відома за адресами зазначеними у виконавчому документі. Так, зокрема, у виконавчому листі №2а/1570/513/2011 від 05.03.2013 року зазначено, що боржник - ПП «Фортуна-тютюн» знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 85, у зв'язку з чим копію постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику за вказаною адресою, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме копією супровідного листа та реєстром (а.с. 37, 71).

При цьому, судом встановлено, що 22.02.2013 року на адресу відповідача повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про те, що боржник за вказаною адресою не знаходиться (а.с. 44).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, ПП «Фортуна-тютюн» починаючи з 14.03.2012 року знаходиться за новою адресою: 65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, 12, проте постанова про відкриття виконавчого провадження відправлена за попереднім місцезнаходженням позивача: 65005, м. Одеса, вул. Середня, 85.

Разом з тим, суд наголошує, що у виконавчому листі №2а/1570/513/2011 від 05.03.2013 року зазначено, що боржник - ПП «Фортуна-тютюн» знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середня, 85, у зв'язку з чим копія постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена державним виконавцем боржнику за вказаною адресою.

Крім того, під час розгляду справи по суті, судом були досліджені матеріали адміністративної справи № 2а/1570/513/2011 за позовом Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України в Сумській області до ПП «Фортуна-тютюн» про стягнення штрафних санкцій, за результатами розгляду якої 30.07.2012 року Одеським окружним адміністративним судом винесено постанову про задоволення позову, на підставі якої видано вищезазначений виконавчий лист №2а/1570/513/2011 від 05.03.2013 року.

Так судом встановлено, що в матеріалах справи № 2а/1570/513/2011 наявна заява від 30.07.2012 року (а.с. 77) за підписом директора ПП «Фортуна-тютюн» про видачу копію ухвали та письмові заперечення на адміністративний позов за вхід. № 23560/2012 від 23.07.2012 року (а.с. 75) в яких зазначено поштову адресу ПП «Фортуна-тютюн»: 65098, м. Одеса, вул. Середня, 85, що не узгоджується з вищевикладеними твердженнями позивача, тобто вказуючи про зміну адреси починаючи з 14.03.2012 року, позивач подаючи до суду 23.07.2012 року письмові заперечення та 30.07.2012 року заяву зазначає в них попередню адресу. Цей факт, яким спростовується дане твердження позивача підтверджується також залученими з матеріалів адміністративної справи № 2а/1570/513/2011 до матеріалів даної справи доказами (а.с. 73-78).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України, особи які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

В свою чергу положеннями Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено обов’язку державного виконавця пересвідчуватися у дійсності місцезнаходження боржника, зазначеного у виконавчому документі.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 нього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Одеського окружного адміністративного суду у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання не виконано, дані обставини не заперечуються позивачем. Враховуючи, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавчий збір стягується у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, то суд вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена 10.04.2013 року у межах та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно п.6 ч.4 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини другої статті 11 цього ж Закону встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно із частиною першою статті 57 вказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частинами другою та третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом встановлено, що реалізуючи зазначені норми Закону державним виконавцем другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції відповідно до вимог ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» було винесено постанову про арешт коштів боржника від 12.04.2013 року № В-12/280 в сумі 42 601,97 грн. на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 2а/1570/513/2011 від 05.03.2013 року.

Слід зазначити, що вказаний виконавчий документ у зв'язку з невиконанням якого державним виконавцем було прийнято постанову від 12.04.2013 року № В-12/280 про арешт коштів ніким не скасований і є чинним. Будь-яких доказів щодо його виконання представник позивача до суду не подав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі Закону та у межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення арешту на грошові кошти в сумі 42601,97 грн. та зобов’язання зняти арешт з коштів є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача – субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанов від 10.04.2013 року № В-12/280 про стягнення виконавчого збору та від 12.04.2013 року № В-12/280 про арешт коштів боржника діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Фортуна-Тютюн» до другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов № В-12/280 від 10.04.2013 року та № В-12/280 від 12.04.2013 року, зобов’язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 04 червня 2013 року.

Суддя С.О. Cтефанов