Рішення № 31649205, 06.06.2013, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2013 року 2/425/19/13

1224/20/12

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

при секретарі Кулішовій О.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Національної Акціонерної Страхової Компанії «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

встановив:

26 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3, НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що 10.10.2009 року приблизно о 10:40 годині він керуючи автомобілем Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Артемівське шосе в місті Горлівка Донецької області, попереду автомобіля позивача рухався автомобіль Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який раптово зупинився, оскільки зіткнувся з автомобілем ВАЗ 2102 під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду автомобіля Опель Вектра, після зіткнення автомобілів Опель Вектра та ВАЗ 2102 відбулося зіткнення передньої частини автомобіля позивача з задньою частиною автомобіля Опель Вектра. Внаслідок чого належний позивачу автомобіль зазнав механічних ушкоджень, сам позивач отримав тілесні ушкодження, мусив тривалий час відновлювати стан свого здоров'я, а тому позивачу з вини протиправних дій відповідача ОСОБА_3 було спричинено матеріальну та моральну шкоду, яку позивач просить стягнути з відповідачів наступним чином: з ОСОБА_3 10787,03 грн. матеріальної шкоди, 97450,00 гривень моральної шкоди, 5936,20 гривень судових витрат; з НАСК «Оранта» 24990,00 гривень матеріальної шкоди, 2550,00 гривень моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, виклики позивача в судові засідання були йому направлені за вказаною в позові адресою, частина викликів повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Виклик позивача в судове засідання на 05.06.2013 року було отримано позивачем, про що в матеріалах справи міститься зворотне поштове повідомлення (том 2 а.с. 78). В матеріалах справи міститься заява позивача, в якій він просить розглядати справу без його участі (том 1 а.с. 147).

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання 05.06.2013 року з'явився, однак після виходу суду до нарадчої кімнати для постановлення ухвал з приводу клопотання представника позивача про призначення судової автотехнічної експертизи та клопотання представника відповідача про витребування доказів, до закінчення розгляду справи покинув судове засідання, що відображено в журналі судового засідання від 05.06.2013 року та в продовженні журналу судового засідання від 06.06.2013 року.

Представник відповідача НАСК «Оранта» надав суду письмові заперечення, відповідно до яких страхова компанія просить суд відмовити ОСОБА_2 в задоволені позовних вимог в частині стягнення з НАСК «Оранта» матеріальної та моральної шкоди, в зв'язку з тим, що на момент дорожньо-транспортної

пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який керував автомобілем Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2, не була застрахована НАСК «Оранта», а згідно заяви ОСОБА_2 була застрахована у ЗАТ СК «Провідна», тому НАСК «Оранта» є неналежним відповідачем по цій справі, а належним є ЗАТ СК «Провідна», через те позовні вимоги є необґрунтованими (том 1 а.с. 181-183).

Представник відповідача НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник надав суду заяву про розгляд справи в його відсутності (том 1 а.с. 181).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (том 2, а.с. 73, 74). В попередньому судовому засіданні та судових засіданнях заперечували проти позову, пояснювали, що відсутні докази вини відповідача та 26.03.2013 року Лисичанським міським судом Луганської області ухвалено рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково та стягнуто з НАСК «Оранта» 21673,96 гривень матеріальну шкоду та передано їй право на залишки автомобіля Опель Вектра, в частині вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 ухвалою Лисичанського районного суду Луганської області від 26.03.2013 року позовну заяву залишено без розгляду. Просили відмовити з задоволені позову.

Суд, розглянувши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом сторонам були створені усі умови для подання доказів в підтвердження обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, сторонами по справі неодноразово заявлялися різноманітні клопотання, які були задоволені судом, втім це не призвело до надходження нових доказів до справи, оскільки сторони зазначали недостовірні дані відносно наявності цих доказів в певних місцях, що розцінюється судом як намагання сторін затягнути розгляд цієї справи.

Тому, з врахуванням вищенаведеного, суд розглядає дану цивільну справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2009 року приблизно о 10:40 годині водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автошляху Красний Лиман-Артемівськ-Горлівка допустив зіткнення з автомобілем Опель Вектра, реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався попереду під керуванням водія ОСОБА_3, який в свою чергу допустив зіткнення з зупинившимся попереду нього автомобілем ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4 (том 1, а.с. 192-194, том 2 а.с. 22-23).

Автомобіль марки Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, ОСОБА_2 керував автомобілем Hyundai Santa Fe на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 30.07.2008 року за реєстром № 2010 (том 1, а.с. 112, 113).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що автомобіль Hyundai Santa Fe перебував у володінні ОСОБА_2 на законних підставах.

Відповідно до довідки від 11.10.2009 року Шостого міжрайонного відділу УДАІ УМВС України в Донецькій області, виданої ОСОБА_2, в м. Горлівка на вул. Артемівське шосе в результаті ДТП автомобіль Hyundai Santa Fe отримав механічні ушкодження: передній бампер, права фара, решітка радіатора, праве переднє крило (том 1 а.с. 115).

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.10.2012 року, затвердженою керівником Никитівського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області 03.10.2012 року, відмовлено в порушені кримінальної справи за ознаками ст. 286 КК України відносно водія ОСОБА_2 (том 2, а.с. 22-23).

Згідно з цією постановою в ході перевірки було встановлено, що з метою повного та всесторонього розслідування, а також встановлення відповідності дій з Правилами дорожнього руху учасниками пригоди, було проведено трасологічне та автотехнічне дослідження науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. Відповідно до висновку спеціаліста порівняльного дослідження пошкоджень автомобіля Опель

Вектра та автомобіля Hyundai Santa Fe та автомобіля ВАЗ 2102 з урахуванням їх розташування і напрямку створених ушкоджень дозволяють встановити наступний механізм їх виникнення: в момент первинного контакту вступили в контакт права передня частина автомобіля Hyundai Santa Fe - передній бампер, кришка капоту з задньою частиною - кришкою багажника, заднім бампером та задньою панеллю автомобіля Опель Вектра, далі відбувається контактування передньої частини автомобіля Опель Вектра - кришки капоту переднього бамперу з задньою частиною - заднім бампером, задніми дверима салону автомобіля ВАЗ 2102 з технічної точки зору у дорожній обстановці, що склалася та в діях водія Hyundai Santa Fe ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 ПДР, що знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому водій ОСОБА_2 виконуючи вимоги п. 13.1 ПДР, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді. Із зібраних по дорожньо-транспортній пригоді матеріалів: схеми ДТП, протоколу огляду місця ДТП, пояснень водіїв випливає, що в діях водія ОСОБА_9 вбачається невиконання вимог п. 13.1 ПДР України, згідно якого водій в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться та стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу (том 2 а.с. 22, 23).

Відповідно до висновку № 123/09 від 20.10.2009 року експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу вартість матеріальної (майнової) шкоди з технічної точки зору, спричиненого власнику автомобіля Hyundai Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент огляду складає 35656,95 гривень, в тому числі 31847,72 гривні вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та 3809,23 гривні величина втрати товарної вартості (том 1, а.с. 122-145).

В матеріалах справи відсутні докази про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно відповіді керівника апарату Рубіжанського міського суду Луганської області від 0,.06.2013 року протягом 2009 року - червня 2013 року Рубіжанським міським судом Луганської області не було розглянуто адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху (том 2 а.с. 81).

Суд, зазначає, що факт відсутності складу злочину в діях ОСОБА_2 та факт не притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, не означає відсутності його вини як підстави для цивільно-правової відповідальності.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протиправність дій відповідача ОСОБА_3 як то постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду. Позивачем суду не доведена наявність в діях водія ОСОБА_3 протиправної винної поведінки.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 26.03.2013 року як на підтвердження вини ОСОБА_2 в скоєнні ДТП, виходячи з того, що вказане рішення не набрало законної сили на момент розгляду цієї справи. Обставини, встановлені у рішенні Лисичанського міського суду Луганської області від 26.03.2013 року не беруться судом до уваги.

Оцінюючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, зокрема, постанову про відмову в порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину за ст. 286 КК України, схему дорожньо-транспортної пригоди, доповнення до протоколу про порушення правил дорожнього руху, характер механічних ушкоджень автомобілів, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_2 є винним у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 10.10.2009 року та наявна протиправна поведінка водія ОСОБА_2, яка виявилася в порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху України, та перебуває в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП у вигляді механічних ушкоджень автомобілів та отриманих легких тілесних ушкоджень пасажира автомобіля Опель Вектра ОСОБА_6 (том 1 а.с. 192-194, том 2 а.с. 22-23)

ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 та НАСК «Оранта» матеріальну шкоду в загальному розмірі 35777,03 гривні та моральну шкоду у розмірі 100000,00 гривень.

Зокрема, матеріальна шкода у розмірі 35777,03 гривні складається з:

- 120,08 гривень витрат на ліки;

- 35656,95 гривень вартість ремонту пошкоджень автомобіля.

Позивач просить стягнути: з НАСК «Оранта» матеріальну шкоду в межах ліміту відповідальності у розмірі 25500,00 гривень із вирахуванням з ліміту франшизи 510,00 гривень, тобто 24990,00 гривень та

моральну шкоду за одного потерпілого 2550,00 гривень, а з відповідача ОСОБА_3 залишок матеріальної шкоди у розмірі 10787,03 гривні (3777,03 - 24990,00 = 10787,03 гривні) та залишок моральної шкоди у сумі 97450,00 гривень (100000,00 - 2550,00 = 97450,00 гривень).

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 24990,00 гривень та моральної шкоди в сумі 2550,00 гривень з відповідача НАСК «Оранта» суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, що була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 у НАСК «Оранта», більш того, з заперечень НАСК «Оранта» вбачається, що цивільно-правова відповідальність іншого відповідача ОСОБА_10 була застрахована ЗАТ «Страхова компанія «Провідна», під час розгляду справи у суді сторони не надали до матеріалів справи страхових полісів, які підтверджують наявність страхування їх цивільної відповідальності на момент скоєння ДТП (том 1 а.с. 181-183).

За таких обставин, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів про страхування цивільної відповідальності відповідача ОСОБА_3 в НАСК «Оранта», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з НАСК «Оранта» заподіяної матеріальної шкоди в сумі 24990,00 гривень є необґрунтованими та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з НАСК «Оранта» моральної шкоди на користь позивача в розмірі 2550,00 гривень, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не була застрахована у вказаній страховій компанії.

Під час розгляду справи позивач не заявляв позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди чи моральної шкоди до ЗАТ «Страхова компанія «Провідна», якою була застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_3 як власника наземного транспортного засобу. Також, позивачем під час розгляду справи не було суду заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, викладеного у ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 10787,03 гривні та моральної шкоди в сумі 97450,00 гривень, суд приходить до наступного висновку.

В своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Hyundai Santa Fe та він сам був серйозно травмований, отримав тілесні ушкодження, тривалий час відновлював своє здоров'я, витрачаючи гроші на лікарські препарати, всього було витрачено 120,08 гривень.

Відповідно до листа Рубіжанської центральної міської лікарні № 91-21-865 від 21.10.2009 року адресованого адвокату ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до міської поліклініки м. Рубіжне 12.10.2009 року до лікаря-невропатолога з приводу вегето-судинної дистонії, судинний криз, зі слів хворого він 10.10.2009 року потрапив у ДТП, хворому призначено амбулаторне медикаментозне лікування, інших звернень до лікарні у амбулаторній карті хворого не зафіксовано (том 1 а.с. 116).

На підтвердження витрат на відновлення свого здоров'я позивачем до матеріалів справи надано копію товарного чеку № 27 від 22.10.2009 року разом з копією фіскального чеку № 6248 від 22.10.2009 року на суму 65,02 гривень, а також надано копію фіскального чеку № 3913 від 20.10.2009 року на суму 55,06 гривень (том 1 а.с. 117).

Суд ставиться критично до зазначених вище копій документів на підтвердження витрат на лікування та відновлення здоров'я, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують призначення лікарем придбаних позивачем препаратів саме для відновлення здоров'я та лікування ушкоджень, отриманих в результаті ДТП, що відбулася 10.10.2009 року за участю позивача. Інших доказів в підтвердження витрат на лікування позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

До загальних підстав цивільно-правової відповідальності відносяться:

- наявність шкоди;

- протиправність діяння заподіювача шкоди;

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями;

- наявність вини особи (до якої пред'явлено позов) в її заподіянні.

Таким чином, на підставі вищенаведених норм цивільного законодавства, та з врахуванням встановлення судом вини водія ОСОБА_2 (позивача) у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 10.10.2009 року та відсутності в діях водія ОСОБА_3 (відповідача) ознак протиправності, матеріальна шкода, спричинена позивачу ОСОБА_2, яка полягає в пошкодженні автомобіля Hyundai Santa Fe, який знаходився у його володінні, а також ушкодженні його здоров'я, та моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та ушкодженні його здоров'я не підлягають відшкодуванню з боку відповідача ОСОБА_3, оскільки діями самого позивача ОСОБА_2, останньому й було завдано майнової та моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та необгрунтованими, а в зв'язку з цим відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 та НАСК «Оранта» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а тому позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що відшкодування витрат пов'язаних з розглядом цивільних справ, витрат на правову допомогу адвоката, як самостійні позовні вимоги не можу бути предметом спору, оскільки підлягають відшкодуванню в межах розгляду цивільної справи як один з видів судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволені позову ОСОБА_2, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Національної Акціонерної Страхової Компанії «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова