Ухвала суду № 31648185, 30.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1379/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гонтар В.А., Гудінова Н.С., Бровченко Б.В., представники на підставі довіреностей

відповідача Радзіковська І.Т., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтек" ЛТД до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайтек» ЛТД» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що в актах здачі-приймання послуг не вбачається в чому саме проявилися надані послуги із сертифікації, також податковий орган зазначає, що із наданих позивачем сертифікатів відповідності взагалі не вбачається відношення ПП «АТМ» (контрагента позивача) до їх видачі або отримання.

В судовому засідання представник відповідача підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Скайтек" ЛТД" з питань достовірності нарахування податкового кредиту з податку на додатку вартість по взаємовідносинах з ПП "АТМ" за період з травня по вересень 2012 року, за результатами якої складено акт №790/22-05/20094747 від 07.03.2013 року.

В акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Скайтек" ЛТД" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 313141,00 грн., в тому числі у податковій декларації з податку на додану вартість : за травень 2012 року на суму 3583,00 грн.; за липень 2012 року на суму 15358,00 грн.; за серпень 2012 року на суму 7200,00 грн.; за вересень 2012 року на суму 5200,00 грн.

20.03.2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000472206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 39176,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 31341,00 грн., за штрафними санкціями - 7835,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки щодо порушення TOB "Скайтек" ЛТД" є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2013 року №0000472206 про нарахування грошового зобов'язання підлягає скасуванню як протиправне.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

20.03.2013 року податковим органом, на підставі акту перевірки №790/2205/20094747 від 07.03.2013 р., яким встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення №0000472206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 39176 грн., з яких 31341 грн. основного платежу та 7835 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, 18.05.2012 року між позивачем (Довіритель) та ПП «АТМ» (Повірений) було укладено договір доручення №18-5/12-Д, відповідно до вказаного договору Повірений за дорученням Довірителя зобов'язується в інтересах останнього здійснювати від імені Довірителя та за його рахунок юридичні дії відносно проведення робіт щодо сертифікації ДТЗ та послуг, що надає Довіритель.

Повірений надає Довірителю послуги, проводить збір необхідного пакету документів, самостійно укладає відповідні договори і угоди з третіми особами та набуває права проводити з ними розрахунки, в межах коштів наданих довірителем.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивачем надано податкові накладні, акти здачі-приймання послуг на проведення робіт щодо сертифікації дорожно-транспортного засобу, платіжні доручення. Також як результат виконання договору доручення позивачем надано зразки сертифікатів відповідності за перевіряємий період.

Щодо твердження відповідача, що із наданих позивачем сертифікатів відповідності взагалі не вбачається відношення ПП «АТМ» до їх видачі, суд зауважує, що договором надано право лише вчиняти юридичні дії по проведенню робіт щодо сертифікації ДТЗ від імені Довірителя, а не здійснювати ці дії самим контрагентом, тому ПП «АТМ» і не може бути зазначене у сертифікатах відповідності.

Крім того, апеляційний суд також зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо твердження податкового органу, що судом першої інстанції під час розподілу судових витрат не враховано ч.1 ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджена під час апеляційного розгляду справи.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 червня 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.