Постанова № 31646984, 28.05.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4644/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М., при секретарі Гармаш Ю. В. з участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи Соколової Н.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції ,третя особа - управління Державної казначейської служби України у м.Павлограді Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій державного виконавця, посилаючись на те, що у провадженні відділу ДВС Павлоградського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 1-101, виданий 09 лютого 2009 року на виконання вироку Павлоградського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної злочином в сумі 6593 грн.

18 квітня 2013 року державним виконавцем Павлоградського ВДВС Стражник Г.І. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі ст.47 ч.1 п.2 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неплатоспроможністю боржника.

На думку позивача дії державного виконавця порушують вимоги ст.3, 8, 124 Конституції України, ст.1177 ЦК України, ст.11, 36 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не виконав усі вимоги законодавства України щодо відшкодування завданої позивачу шкоди в сумі 6593 грн за вироком суду від 14 січня 2009 року.

Тому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа, визнати незаконною та скасувати постанову від 18 квітня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов'язати відповідача виконати всі дії, передбачені ст.1177 ЦК України щодо відшкодування позивачу майнової шкоди в сумі 6593 грн відповідно до вироку Павлоградського міськрайонного суду від 14 січня 2009 року.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі і пояснив, що державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_3 не працює, у нього відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення і повернув виконавчий лист, не вживши заходів, передбачених ст.1177 УЦ України щодо відшкодування шкоди за рахунок держави.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив.

Представник третьої особи - управління Державної казначейської служби України у м.Павлограді Дніпропетровської області у судовому засіданні пояснила, що Державна казначейська служба не уособлює державу і не є тим органом, що вирішує питання про відшкодування шкоди фізичній особі за рахунок держави.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими позивач обґрунтовував свою позицію по справі, вважає що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду від 14 січня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, позов потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено, стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6593 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн (а.с.10-11).

09 лютого 2009 року Павлоградським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 1-101/09 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 6593 грн (а.с.7).

Постановою державного виконавця від 19 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1-101, виданого Павлоградським міськрайонним судом 09 лютого 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 6593 грн (а.с.9).

Постановою державного виконавця від 18 квітня 2013 року зазначений виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що згідно довідок МРЕВ та БТІ майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє (а.с.6).

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено такі заходи примусового виконання рішень:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Закон не встановлює обов'язку державного виконавця звертатися до суду з такою заявою, але і не перешкоджає стягувачу звернутися до суду за вирішенням питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду, від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що постанова від 18 квітня 2013 року прийнята державним виконавцем у відповідності до діючого законодавства в межах своїх повноважень.

Відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.

Враховуючи, що на даний час такого закону не прийнято, вимога щодо зобов'язання державного виконавця виконати вимоги статті 1177 Цивільного кодексу України при виконанні рішення про стягнення матеріальної шкоди, завданої позивачу злочином, є безпідставною.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд .

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з для її проголошення.

Суддя: У. М. Болдирєва