Рішення № 31645831, 29.05.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/5936/2012

Провадженя№ 2/266/81/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2013 р. м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Сидоровій Н.В., за участю представників позивача Тиріної М.П., Теліус Д.В., відповідача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим блоком у гуртожитку, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення про надання кімнати у гуртожитку -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ДП «ММТП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідачці, як працівниці порту, у вересні 1996 року на підставі відповідного рішення було виділено двомісну кімнату у блоці АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі позивача. На підставі ордеру відповідчка вселилася до зазначеної кімнати. В 2001 р. відповідачці, за її заявою про покращення житлових умов, у аналогічному порядку було виділено тримісну кімнату у зазначеному блоці гуртожитку, видано ордер на вселення. У зазначеній кімнаті відповідачка мешкає по теперішній час разом із дочкою. В червні 2012 р. у встановленому порядку двомістну кімнату згаданого блоку було виділено ОСОБА_5, із заробітної плати якої відраховуються комунальні платежі. Однак, не зважаючи на те, що відповідачка має право користування лише однією з кімнат блоку, вона самовілно замінила вхідні двері до блоку, встановила замок, тим самим перешкоджаючи ОСОБА_5 в користування наданою кімнатою. На неодноразові вимоги адміністрації про усунення порушень відповідачка реагує відмовою. Тому позивач просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні блоком АДРЕСА_1, залишати запасні ключі від дверей коридору спільного користування на вахті гуртожитку. Також позивач просив зобов'язати не створювати перешкод у користування зазначеним блоком у майбутньому.

Відповідачка ОСОБА_3 у жовтні 2012 р. звернулася до позивача ДП «ММТП» із зустрічним позовом, зазначивши у заяві, що на підставі рішення адміністрації та профкому порту у 1996 р. їй із сім'єю було виділено двомісну кімнату у блоці АДРЕСА_1, а в 2001 р. у такому ж самому порядку їй було виділено також і тримісну кімнату у зазначеному блоці. Рішенням ДП «ММТП» № 011 від 01.06.2012 р. двомісну кімнату було надано ОСОБА_5 Важає зазначене рішення незаконним, оскільки рішення про припинення права користування двомісною кімнатою ОСОБА_3 не приймалося, ордер на вселення до неї не анулювався. Крім того, позивач не має права власності на зазначений блок, тому й не мав права виділяти кімнату ОСОБА_5 У зв'язку із цим просила визнати недійсним рішення про виділення двомісної кімнати ОСОБА_5

В судовому засіданні представники позивача ДП «ММТП» Тиріна М.П. та Теліус Д.В. первісний позов підтримали, а зкстрічний позов не визнали. Тиріна М.П. пояснила, що відповідачка не має права користування двомісною кімнатою, а ОСОБА_5 її було виділено правомірно. Відповідачка перешкоджає у користуванні блоком, встановивши свої замки та не надає ключі адміністрації гуртожитку. Гуртожиток належить ДП «ММТП».

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний позов не визнали, зустрічний позов підтримали. ОСОБА_3 пояснила, що вона тривалий час перебуває у черзі на поліпшення житлових умов, має намір приватизувати блок із двух кімнат. Вона не перешкоджає у користуванні двомісною кімнатою, просила адміністрацію до неї нікого не вселяти до вирішення питання із приватизацією. Вхідні двері до блоку вона змінила за згодою адміністрації. Зазначеними кімнатами вона користувалася з квітня 2002 р., сплачуючи комунальні платежі, а з грудня 2004 р. вона двомісною кімнатаою не користується на вимогу адміністрації. Ніхто не позбавляв її права користуватися двомісною кімнатою, тому її виділення ОСОБА_5 є незаконним.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення первісного позову, у зустрічному позові просила відмовити. У письмових запереченнях проти позову ОСОБА_3 пояснила, що рішення про надання їй двомісної кімнати є законним, і не впливає на права ОСОБА_3, оскільки та не мала права користуватися зазначеною кімнатою (а.с. 136).

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, та про відмову у зустрічному позові на підставі наступних правових норм та встановлених обставин справи.

Як встановлено судом і підтверджується довідкою ДП «ММТП», довідкою Маріупольського БТІ, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11/25 часток гуртожитку, загальною площею 31236 кв.м., житловою площею 1450,6 кв.м., по АДРЕСА_1 належить на право власності ДП «ММТП» на підставі Свідоцтва про право власності від 21.01.2009 р. в тому числі і приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 18, 89-92, 147).

Згідно п. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208 жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. А п. 19 цього Положення передбачено, що переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету і комітету комсомолу з видачею нового ордера.

Судом також встановлено наступне.

Спільним рішенням адміністрації та профкому порту № 10/1 від 10.10.1996 р. двомісну кімнату АДРЕСА_1 площею 11,7 кв.м. у гуртожитку надано тальману ОСОБА_3 для проживання із дочкою, видано ордер № 083 від 08.10.1996 р. на зайняття зазначеної кімнати (а.с. 21, 22).

Із заяви ОСОБА_3 від 30.03.2001 р. на ім'я заступника начальника порту з побуту вбачається, що вона просить допомоги у отриманні кімнати більшої площі у зв'язку із хворобою дитини (а.с. 93).

Спільним рішенням адміністрації та профкому порту № 06/3 від 17.08.2001 р. тримісну кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку надано ОСОБА_3, їй видано новий ордер № 023 від 17.08.2001 р. на зайняття зазначеної кімнати. Двомісну кімнату надано ОСОБА_7 (а.с. 23, 24).

В наступному в 2003, 2004, 2005, 2009 роках двомісна кімната неодноразово надавалася іншим працівникам порту для проживання (а.с. 95-99).

З наведеного випливає, що переселення ОСОБА_3 у тримісну кімнату, та надання двомісної кімнати, яку раніше займала ОСОБА_3, ОСОБА_7 відбулося із дотриманням вимог ст. 128 ЖК України, п.п. 9, 10 та 19 Примірного положення про гуртожитки та Положення про гуртожиток ЖКГ ДП «ММТП», тому ОСОБА_3 з 7.08.2001 р. втратила право користування двомісною кімнатою.

Від цього доводи ОСОБА_3 про те, що гуртожиток не належить порту та що двомісна кімната продовжує рахуватися за нею, суд до уваги не приймає, як такі, що спростовуються вищезазначеними доказами і не відповідають закону.

Також судом встановлено, що спільним рішенням адміністрації та профкому порту № 011 від 01.06.2012 р. двомісну кімнату АДРЕСА_1 надано ОСОБА_5 для проживання із сином, їй видано ордер № 011 від 10.06.2012 р. на зайняття зазначеної кімнати (а.с. 25, 100).

Порушень закону при наданні житла ОСОБА_5 судом не вбачається, рішення адміністрації та профкому порту № 011 від 01.06.2012 р. про надання двомісної кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_5 прийнято у відповідності до чинного законодавства.

Пунктом 3.12.6 Положення про гуртожиток, затвердженого начальником ДП «ММТП» 29.11.2010 р. передбачено, що мешканці гуртожитку зобов'язані залишати запасні ключі на вахті (а.с. 13).

З актів від 03.07.2012 р. та 16.07.2012 р., з рапорту, складених представниками гуртожитку, а також з листів заступнимка начальника порту вбачається, що ОСОБА_3 самовільно замінила новий замок на вхідних дверях та не здає його на вахту, а також перешкоджає проживанню ОСОБА_5, яка зареєстрована у спірному приміщенні (а.с. 19, 20, 27, 30, 32).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки факт перешкоджання з боку ОСОБА_3 власникові гуртожитку ДП «ММТП» у здійсненні ним права користування та розпорядження його майном судом встановлений беззеперечно, то порушене право власника підлягає судовому захисту.

Однак, не можна погодитися із вимогами позивача про зобов'язання не створювати перешкод у користування блоком АДРЕСА_1 у майбутньому, оскільки суд має право розглядати тільки у разі виникнення спору, який є в наявності, а не у майбутньому.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову ДП «ММТП», то з ОСОБА_3 мають бути стягнуті користь позивача його судові витрати.

Судові витрати ОСОБА_3 відшкодуванню не підлягають, оскільки їй у позові відмовляється.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 128 ЖК України, 391 ЦК України, п.п. 9, 10, 19 Примірного положення про гуртожитки, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим блоком у гуртожитку - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням АДРЕСА_1, залишати запасні ключі від дверей коридору спільного користування на вахті гуртожитку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У зустрічному позовім ОСОБА_3 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення про надання кімнати у гуртожитку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» судові витрати у розмірі 107,30 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення, а особою, у відсутність якої постановлено рішення - у той самий строк з дня отримання копії рішення. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.