Постанова № 31645155, 03.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року 810/2482/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула-Нова" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Крассула-Нова" з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2012 року №0000982200 та №0000992200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення №0000982200 та №0000992200 від 30 листопада 2012 року були видані Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області на підставі Акту перевірки №494/22-25399799 від 19.11.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крассула-Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Столична торговельна агенція», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 року по 30.06. 2012 року.

Вказаними податковими повідомленнями - рішеннями збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Крассула-Нова» зі сплати податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 5031 грн. 25 коп., з яких: за основним платежем - 4025, 00грн. та за штрафними санкціями - 1006,25 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі - 5786грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем: 4629грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1157, 25грн.

ТОВ «Крассула-Нова» було подано заперечення на Акт перевірки, скаргу до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про скасування спірних податкових повідомлень - рішень, скаргу до ДПС у Київській області та скаргу до Державної податкової служби України. Проте, рішеннями вищезазначених органів податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення 30.11.2012 року №0000982200 та №0000992200 є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, а висновки контролюючого органу є безпідставними, тому звернувся з даним позовом до суду.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.

Позивач у судове засідання не з'явився, 3 червня 2013 року представник позивача Осадчий Ю.П. надав суду клопотання, в якому зазначено, що він просить розглядати справу у порядку письмового провадження, на підставі наданих доказів та заявлених вимог.

Податковий орган явку свого представника в судове засідання 03.06.2013 року не забезпечив, причин неявки представника у судове засідання не повідомив, заперечень на позов не надав.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ТОВ «Крассула-Нова» зареєстроване як юридична особа Бородянською районною державною адміністрацією Київської області, основними видами діяльності товариства за КВЕД є: виробництво інших виробів з деревини, виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів, виробництво дерев'яної тари, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, здавання в оренду власного нерухомого майна.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області з 16.11.2012 року по 19.11.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Крассула-Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Столична торговельна агенція», їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.06.2012 року по 30.06.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 19.11.2012 року №94/22-25399799 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Крассула-Нова» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Столична торговельна агенція», їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.06.2012 року по 30.06.2012р.

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень:

1. ст.185,п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 4025 грн.

2. ст. 22, п.134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135, Податкового кодексу України від 02.12.2010р., в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 4629 грн. в тому числі за 2 квартал 2012 року.

Із змісту Акту перевірки вбачається, що перевіряючі дійшли висновку про заниження позивачем ПДВ за червень 2012 року та податку на прибуток за 2 квартал 2012 року , оскільки встановили нікчемність по ланцюгу до «вигодонабувача» операцій по наданню послуг ТОВ «Столична торговельна агенція» підприємству ТОВ «Крассула-Нова», як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Підставою для таких висновків став Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Столична торговельна агенція» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Арігама» за квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року від 27.09.2012 року 33982/22-22-4/37568634.

У висновках вказаного акту встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальника ТОВ «Арігама» в квітні - липня 2012року та по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям ТОВ «Столична торговельна агенція» в розумінні ст. 22, п. 134.1, ст. 134, п. 135.2 ст. 135, ст. 138, ст. 185. п. 198.3. п. 198.6, ст. 198., п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10. ст.. 201 Податкового Кодексу України.

На підставі викладеного, ДПІ у Бородянському районі Київської області в Акті перевірки від 19.11.2012 року зроблено висновок, що операції по наданню послуг ТОВ «Столична торговельна агенція» підприємству ТОВ "Крассула-Нова" є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на Акт від 19.11.2012 року вих. №20 від 23 грудня 2012 року , які відповіддю відповідача - залишено без задоволення.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000982200 від 30 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 5031 грн. 25 коп., з яких: за основним платежем - 4025,00грн. та за штрафними санкціями - 1006, 25 грн. та №0000992200 від 30 листопада 2012 року, яким позивачу визначено суму грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств на 5786грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем: 4629грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1157, 25грн.

Позивачем було подано у порядку, визначеному пп. 56.2 та 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, первинну скаргу до ДПС у Київській області від 07.12.2012 року вих. №21 року на податкові повідомлення рішення від 30.11.2012 року №0000982200 та №0000992200.

За результатами розгляду скарги позивачем отримано рішення від 08.02.2013 року №314/10/10-206/843 про результат розгляду скарги, яким залишено скаргу ТОВ "Крассула-Нова» - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням ДПС у Київській області, позивачем було подано повторну скаргу до ДПС України за вих. №4 від 20.02.2012 року, за результатами розгляду якої, Міністерство доходів і зборів України рішенням від 22.04.2013 року №1126/6/99-99-10-01-15 про результат розгляду повторної скарги залишило скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

В той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказані рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що 27.06.2013 року ТОВ «Столична торговельна агенція» (виконавець) уклала договір з ТОВ «Крассула-Нова» (замовник), згідно умов якого виконавець зобов'язується виконувати роботи/надати послуги, згідно з переліком, який узгоджується замовником в Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Розрахунок між сторонами проводиться у безготівковій формі.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, судом під час судового розгляду справи, позивачем було надано докази на підтвердження факту надання послуг за спірним договором.

Так, відповідно до Додаткової угоди №480/06 до Договору 3480/06 від 27 червня 2012 року «протокол узгодження договірної ціни», сторонами договору було досягнуто згоду про розмір ціни за такі роботи (матеріали включно) : Фарбування поверхонь стін приміщень-150 кв.м. вартість без ПДВ - 4501, 50грн., Фарбування дерев'яних конструкцій виробничих приміщень :-шліфування поверхонь-212 кв. м.. вартість без ПДВ 4477, 44 грн., - покриття ізолянтом-70 кв.м, вартість без ПДВ 3638. 60 грн., покриття ґрунтом для водних лаків - 70 кв.м, вартістю без ПДВ - 3638, 60грн.; - покриття лаком для внутрішніх робіт на водяній основі - 70 кв. м., вартістю без ПДВ 3638, 60 грн.; покриття масою для захисту торців - 3 кв. м вартістю без ПДВ 230, 26 грн. Всього вартість робіт складає 24150 грн., в том числі ПДВ - 4025 грн.

Вказані послуги були надані позивачу, що підтверджується Актом №ОУ-480/06 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 27 червня 2012 року.

ТОВ «Столична торговельна агенція» було виписано (оформлено) податкову накладну №451 від 27.06.2012 року на загальну суму 24150грн., в тому числі ПДВ - 4025 грн., а позивачем оплачено роботи (послуги), що підтверджується платіжним дорученням №302 від 01 серпня 2012 року на суму 24150 грн. та Рахунком - фактурою №480/06 від 27 червня 2012 року.

ТОВ «Столична торговельна агенція» на момент укладення договору, надання послуг та складання податкових накладних було належним чином зареєстрованим як юридична особа та як платних ПДВ, що підтверджується відповідачем в Акті перевірки від 19.11.2012 року .

Суми податку на додану вартість по зазначеній вище накладній включено до податкового кредиту у червні 2012 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість , даним декларації з ПДВ за червень 2012 року. Крім того, до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток ТОВ «Крассула-Нова» за перевіряємий період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року включило суму 20125 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 20125 грн. (декларація вх. №9041580453 від 19.07.2012 року.

Як встановлено судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція» є нікчемними, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Столична торговельна агенція» недійсними у судовому порядку.

Водночас, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція», судом досліджено дане питання та встановлено таке.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних облікових документів, договору, податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) , рахунок -фактура, а також належним чином засвідчена копія платіжних доручень, що підтверджують факт перерахування коштів за послуги.

Суд звертає увагу, що такі документи були використані податковим органом під час здійснення перевірки, що відображено в Акті перевірки.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення вищевказаних господарських операцій.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, враховуючи правочин, предметом якого є надання послуг (робіт) , беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагента і наявні у матеріалах справи первинно-бухгалтерські документи у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Столична торговельна агенція» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи були використані позивачем у власній господарській діяльності.

У той же час, відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція» правочину ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента останнього, тобто по ланцюгу постачання.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Столична торговельна агенція» відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаною особою, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, суд зазначає слідуюче.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як то встановлено судом, позивачем у червні 2012 року за рахунок операцій з ТОВ «Столична торговельна агенція» сформовано податковий кредит у сумі 4025 грн.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що згідно податкової накладної, отриманих у червні 2012 року ТОВ «Столична торговельна агенція», позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань за відповідні періоди та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Столична торговельна агенція» підтверджується податковою накладною, копія якої знаходяться в матеріалах справита відповідає вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем встановлено порушення позивачем ст. 22, п. 134.1, ст. 134, п. 135.2 ст. 135 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Столична торговельна агенція» у розмірі 4629грн. за 2 квартал 2012 року.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

При цьому, за приписами пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: судом досліджені договір, податкова накладна, акт здачі-приймання робіт, рахунок - фактура, тощо.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві з боку ТОВ «Столична торговельна агенція» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей ст.185,п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п.201.10 ст.201, ст. 22, п.134.1 ст.134, п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є безпідставними.

Окрім того, діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, по ланцюгу до інших постачальників, з якими позивач навіть не перебував у будь-яких правовідносинах. Так, якщо такі контрагенти не виконали своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження даних податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем безпідставно та підлягають скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірна господарська операція є фіктивною або безтоварною, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акту перевірки господарських операцій контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 року №0000982200 та №0000992200 є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крассула-Нова" до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби від 30.11.2012 року №0000982200 та №0000992200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.