Постанова № 31645090, 03.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 5019/527/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5019/527/11

за позовом ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 2 135 397 грн. 33 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про визнання недійсними пунктів 7.10, 9.3 Договору № 2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року

за участю представників сторін:

стягувача - Чижевської Р.В.

боржника - Москаля Я.О.

ДВС - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" звернулось із заявою №03-05/495/400 від 05.03.2013 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року (суддя Мамченко Ю.А.) у задоволенні вказаної заяви відмовлено, з підстав того, що договір між учасниками процедури списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, індексу інфляції та 3 % річних не укладався. Крім того, в обґрунтування своєї ухвали суд вказав, що рішення щодо стягнення пені, інфляційних та річних набрало законної сили 07.07.2011 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", тоді як, виходячи зі змісту п.п.2 ст.2 Закону та п.4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, присуджені до стягнення кошти зі сплати пені, штрафних та фінансових санкції, індексу інфляції та 3% річних повинні обліковуватись у бухгалтерському обліку суб'єктів списання станом на 04.06.2011 року. За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" доказів здійснення процедури списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкції, індексу інфляції та 3% річних в порядку, передбаченому Законом та Порядку не надано. Крім того, суд вказав, що заборгованість в розмірі 1609716,07 грн. це залишок боргу за поставлений у 2010 року природний газ згідно умов договору №2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року, відтак зазначена заборгованість не підлягала списанню у порядку визначеному Законом України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а підлягала реструктуризації у відповідності до чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, боржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти постанову про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1609716,07 грн. основного боргу, 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. інфляційних втрат, 120314,52 грн. трьох відсотків річних.

Апелянт, зокрема, зазначає, що згідно протоколу №1, затвердженого комісією від 05.09.2011 року було списано заборгованість з пені та фінансових санкцій, які були стягнуті рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року. Зауважує, що п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію не обмежує ні права суду, ні дію п. 2.2 ст. 2 Закону, яким встановлені умови списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій. Також, вважає, що сума основного боргу в розмірі 1609716,07 грн. підлягає реструктуризації згідно п.2.6 ст. 2 Закону.

Стягувач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити апелянту в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Вказаним доводам стягувача надана правова оцінка в ухвалі від 24.05.2013 року під час розгляду клопотання ТОВ "Рівнетеплоенерго" про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 року та постановою Вищого господарського суду від 18.10.2011 року, первісний позов задоволено. Присуджено до стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" борг у сумі 1609716,07 грн., пеню у сумі 129916,75 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, в розмірі 275449,99 грн., три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у сумі 120314,52 грн., державне мито за подання позовної заяви у сумі 21354 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. В зустрічному позові відмовлено.

На виконання вказаного рішення, 05.08.2011 року місцевим господарським судом видано наказ №5019/527/11.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції від 19.10.2011 року відкрито виконавче провадження №29515256 з виконання наказу №5019/527/11 від 05.08.2011 року.

У той же час, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звертаючись до місцевого господарського суду із заявою про визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. інфляційних втрат, 120314,52 грн. трьох відсотків річних, зазначає про те, що протоколом №1 від 05.09.2011 року боржником було списано вказану заборгованість за укладеним договором №2-06/09-1861 БО-28 від 30.10.2009 року.

Відмовляючи у задоволенні заяви у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що договір між учасниками процедури списання заборгованості не укладався, з огляду на що боржником не дотримано вимоги п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року (в редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин, далі в постанові - Закон) дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно із п. 2.2 ст. 2 Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

При цьому, списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 2.5 Закону).

За приписами п. 6 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 08.08.2011 року (далі - Порядок), для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Таким чином, виходячи з встановленого вище законодавством порядку, відповідний протокол комісії є єдиною та достатньою підставою списання заборгованості, у тому числі і щодо пені, штрафних та фінансових санкцій.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 15.05.2013 року у справі №5011-6/9806-2012.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31.12.2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) щодо договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, на виконання вказівок Порядку, згідно наказу № 243 від 01.09.2011 року боржником було створено комісію з питань списання заборгованості, головою якої призначено директора товариства.

Протоколом №1 від 05.09.2011 року засідання комісії з питань списання заборгованості ТОВ "Рівнетеплоенерго", підписаним головою комісії та всіма її членами, була списана заборгованість за природний газ спожитий у період з 30.10.2010 року по 01.01.2011 року, що утворилась за договором №2-06/09-1861БО-28 від 30.10.2009 року та не сплачена станом на 04.06.2011 року з пені в сумі 129916,75 грн., 275449,99 грн. інфляційних втрат, 120314,52 грн. трьох відсотків річних.

Господарським судом Рівненської області вірно встановлено, що боржник надіслав ДК "Газ України" інформацію про суми списаної заборгованості згідно протоколу комісії №1 від 05.09.2011 року, а також надав акти звірки розрахунків.

Відповідно до п. 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Вирішуючи спір, колегія суддів враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 28.02.2013 року, у якій перевіряючи правомірність визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №5019/528/11 на підставі протоколу №1 від 05.09.2011 року, яким списано заборгованість і у даній справі №5019/527/11, суд касаційної інстанції виходив з того, що п.7 Порядку не обмежує ні права суду, ні дію п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яким встановлені умови списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій.

При цьому, Законом передбачено списання заборгованості за природний газ та електроенергію за встановленими в цьому Законі правилами, а у свою чергу Порядок лише визначає способи та хід процедури такого списання.

Натомість, при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов необґрунтованого висновку про те, що за відсутності укладеного між сторонами договору спірна заборгованість не може бути списана.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим посилання місцевого господарського суду як на підставу відмови у задоволенні заяви боржника на необхідність відображення заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій у бухгалтерському обліку суб'єктів списання станом на 04.06.2011 року, оскільки відображення чи не відображення штрафних та фінансових санкцій в бухгалтерському обліку підприємства є його внутрішнім питанням, при цьому вимоги до відображення такої заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства, тим більше, на підставі судового рішення, Законом не встановлено.

З огляду на те, що визначений порядок списання заборгованості за природний газ боржником дотримано, в даному випадку зобов'язання останнього в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних, що нараховані на заборгованість за спожитий природній газ у період з 01.01.1997 по 01.01.2011 рр. та не сплачені на дату набрання чинності Законом (04.07.2011 року), припинилося на підставі Закону з моменту затвердження протоколу комісії з питань списання заборгованості ТОВ "Рівнетеплоенерго", тобто з 05.09.2011 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наказ господарського суду Рівненської області №5019/527/11 від 05.08.2011 року в частині стягнення 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 120314,52 грн. трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки, слід вважати таким, що не підлягає виконанню.

Що стосується заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 1609716,07 грн. основного боргу, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2.1.1. ст.2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно із п.2.6 ст.2 Закону суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 цього Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Апеляційним судом встановлено, що протоколом №1 від 05.09.2011 року заборгованість із сплати основного боргу списана не була.

Поряд з тим, як вбачається із рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011 року, заборгованість в сумі 1609716,07 грн. виникла за поставлений у 2010 році природний газ, тобто станом на 01.01.2010 року така заборгованість не обліковувалась.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно вказано про те, що основний борг у сумі 1609716,07 грн. за спожитий у 2010 році природний газ не підлягав списанню на підставі п.2.1.1. ст.2 Закону, а міг бути реструктуризований згідно п.2.6 ст.2 Закону.

Проте, враховуючи, що договір про реструктуризацію заборгованості за природний газ між сторонами укладено не було, а акт звіряння щодо дебіторської заборгованості від 20.12.2011 року не впливає на виникнення, зміну чи припинення зобов'язання, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що зобов'язання ТОВ "Рівнетеплоенерго" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині сплати основного боргу не припинене. Отже, заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд першої інстанції у вказаній частині повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

Крім того, колегією суддів зауважує, що розглядаючи заяву боржника про відстрочку виконання судового рішення від 17.05.2011 року у даній справі, місцевий господарський суд в ухвалі від 11.01.2012 року зазначив, що відсутні правові підстави вважати, що сума заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій є списаною на підставі протоколу № 1 від 05.09.2011 року, оскільки в силу п. 7 Порядку між сторонами не було укладено відповідний договір.

У той же час, під час винесення ухвали від 11.01.2012 року предметом розгляду була заява боржника про відстрочку виконання рішення, а не вирішення питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню внаслідок списання заборгованості за спожитий природний газ. Отже, помилковим є посилання стягувача на преюдиційність вказаного факту під час вирішення даного спору, оскільки останній помилково ототожнив факт в розумінні ст.35 ГПК України та вміщені у вищевказаній ухвалі від 11.01.2012 року під час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення оціночні судження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задоволити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року про відмову у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. інфляційних втрат, 120314,52 грн. 3 % річних у справі №5019/527/11 - скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" №03-05/495/400 від 05.03.2013 року про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволити частково.

4. Визнати наказ господарського суду Рівненської області №5019/527/11 від 05.08.2011 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 129916,75 грн. пені, 275449,99 грн. інфляційних втрат, 120314,52 грн. 3 % річних.

5. У решті ухвалу господарського суду Рівненської області від 02.04.2013 року - залишити без змін.

6. Стягнути з ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 432,32 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

7. Доручити господарському суду Рівненської області видачу судового наказу.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

9. Справу №5019/527/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.