Рішення № 31645049, 18.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.

Доповідач Гусєв В.В.

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Постолової В.Г.,

суддів: Гусєва В.В., Резникової Л.В.

при секретарі Маханько В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька на рішення Київського районного суду міста Донецька від 12 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він більше 25 років відпрацював на підприємствах вугільної промисловості у шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 18 грудня 2003 року йому первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт пилової екології у фазі субремісії, третя група інвалідності. Позивач вважає, що професійним захворюванням йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він змушений регулярно звертатись за медичною допомогою до лікувальних установ, почуває себе немічним, не в змозі виконувати домашню роботу та займатися іншим видами трудової діяльності. Все це порушило нормальні життєві стосунки, тому він вимушений прикладати зусилля для організації свого життя. Просив поновити строк звернення до суду та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 12 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд при розгляді справи порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на те, що позивач не довів у судовому засіданні факту спричинення йому моральної шкоди, медико-соціальною експертною комісією факт моральної шкоди не встановлювався. До того ж, суд не звернув увагу на те, що Фондом повністю виконуються обов*язки перед потерпілим, а тому підстав для стягнення моральної шкоди з Фонду не має.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділення Фонду Щукіної Л.А., яка просила скаргу задовольнити, представника позивача ОСОБА_3, яка просила рішення суду залишити без змін, вивчивши письмові матеріали справи в межах оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України за порушенням або неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобо*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 має загальний стаж роботи у вугільній промисловості більше 25 років, останні роки знаходився у трудових відносинах з ОП «Шахта ім. О.Ф.Засядько», де працював на різних посадах зі шкідливими та небезпечними умовами праці з повним робочим днем під землею, звідки був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по віку (а.с.6-9).

Відповідно до довідки МСЕК від 18 грудня 2003 року позивачу первинно з 18 грудня 2003 року та безстроково встановлено 40 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний обструктивний бронхіт (а.с.29).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, пов'язані із професійним захворюванням, яке завдало і заподіяє йому моральні страждання, через які він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, продовжувати лікування.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення в цій частині відповідає вимогам закону.

Право на відшкодування моральної шкоди за професійними захворюваннями виникло у позивача, починаючи з 18 грудня 2003 року, тобто під час дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який встановлював обов'язок саме Фонду по відшкодуванню шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Згідно із ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дія п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей, на правовідносини сторін не поширюється.

З тих самих підстав не поширюється на правовідносини сторін дія Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Згідно з підп. „е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, потерпілому від нещасного випадку компенсується моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової суми за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер. Встановлення Законом (1105-14) обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (стаття 3).

Крім того, ч. 3 ст. 34 цього Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про відсутність підстав відшкодування шкоди, її недоведеності є безпідставними і суперечать вимогам закону.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь та глибину перенесених позивачем моральних страждань, ступінь втрати працездатності та оцінив моральні страждання позивача в 15 000 гривень.

На думку апеляційного суду, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (40%), стан здоров'я позивача, відновлення якого є неможливим, неможливість позивача через стан здоров'я продовжувати колишню роботу, ступінь вини відповідача в ушкодженні здоров'я позивача та вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд оцінює моральні страждання позивача в 12000 гривень, тобто висновок суду першої інстанції щодо розміру, заподіяної позивачу моральної шкоди, не відповідає обставинам справи.

Враховуючи зазначене, рішення суду підлягає зміні, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 12 березня 2013 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі міста Донецька на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: