Ухвала суду № 31644958, 05.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 730/183/13-ц Провадження № 22-ц/795/1331/2013 Головуючий у I інстанції - Тіслюк І. І. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Шевченка В.М., Бобрової І.О., при секретарі:Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення грошового боргу, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване заочне рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заочним рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2013 року позову ОСОБА_6 було задоволено; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 223314 грн., заборгованих за борговою розпискою, складеною ОСОБА_5 3 вересня 2012 року, та 2233,13 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що суд першої інстанції не взяв до уваги його доводи стосовно того, що укладений між ним та ОСОБА_6 договір позики не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215 ЦПК України внаслідок невиконання ОСОБА_6 умов договору стосовно передачі йому грошей. Апелянт не заперечує факт написання ним власноручно розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_6 у сумі 223314 гривень, проте зазначає, що вказаних коштів 03.09.2012 року фактично у власність він не отримував, а лише вносив замість позивачки від її імені обов'язкові платежі до каси ТОВ „Стафед" як пайові внески за дольову участь в будівництві нерухомого майна відповідно до договору щодо будівництва житлового будинку, укладеного 01.12.2011 року між позивачкою та ТОВ „Стафед". Апелянт вважає, що за таких обставин договір позики слід трактувати як удаваний правочин, оскільки між сторонами мають місце правовідносини договору доручення, а не позики. Даним обставинам суд першої інстанції, на думку апелянта, не дав належної оцінки, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Провадження у даній справі було відкрито Дарницьким районним судом м.Києва, проте ухвалою суду за клопотанням представника відповідача справу було передано на розгляд Борзнянському районному суду Чернігівської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с.6, 19, 21).

В засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися судом належним чином. Судова повістка на ім'я відповідача ОСОБА_5 відповідно до приписів ч.3 ст.76 ЦПК України вручена члену його сім'ї 30.05.2013 р. за місцем реєстації відповідача - АДРЕСА_1 (довідка про місце реєстрації - а.с.25, розписка про вручення судової повістки - а.с.75). За таких обставин справа розглядається апнеляційним судом у відсутності сторін за правилами ч.2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 03.09.2012 року ОСОБА_5 особисто була складена розписка про те, що він отримав у борг ОСОБА_6 гроші в сумі 223314 грн., які зобов'язується повернути до 10.09.2012 року (а.с.3). Вказана розписка є належним доказом укладення сторонами договору позики. Проте, дані кошти відповідач позивачці не повернув, що спонукало останню звернутися до суду з даним позовом.

Судом першої інстанції справу було розглянуто без участі відповідача, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки члену його сім'ї за місцем реєстації відповідача - АДРЕСА_1 05.03.2013 р. (а.с.29), з ухваленням заочного рішення. Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2013 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с.51-52).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення між сторонами договору позики і факт невиконання відповідачем умов цього договору підтверджені належним чином, а тому позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

З таким висновком суд першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

ОСОБА_5 договір позики в установленому законом порядку (шляхом подання відповідного позову) не оспорював, вказаний договір недійсним судом не визнавався. За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно недійсності спірного договору позики внаслідок його невідповідності вимогам ст.ст. 203, 215 ЦПК України не можуть бути прийняті судом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Апелянт посилається як на належний і допустимий доказ по даній справі на винесену 23.10.2012 року оперуповноваженим відділу ДБЕЗ Дніпровського РУТУ МВС України в м. Києві постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_6 щодо можливих шахрайських дій з боку службових осіб ТОВ „Стафед". Проте дана постанова не може бути таким доказом, оскільки предметом перевірки в даному випадку був факт отримання грошових коштів від ОСОБА_6 директором ТОВ „Стафед" ОСОБА_7 Факт отримання чи не отримання коштів ОСОБА_5 від ОСОБА_6 не був предметом даної перевірки, жодні обставини, які мали б значення для розгляду даної справи перевіркою встановлено не було.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: