Рішення № 31641017, 29.05.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3210/13-ц

Провадження №: 2/752/1919/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Пасинок В.С.,

при секретарі - Мушта І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „Альфа Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем ОСОБА_1 неналежним чином виконуються умови кредитного договору № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року, право вимоги за яким ПАТ „Альфа Банк" набув згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 15 червня 2012 року.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, заборгованість останньої перед банком станом на 10 грудня 2012 року становить 556 551,24 грн.

Оскільки кредитний договір № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року був забезпечений іпотекою згідно договору № 2632/0808/45-024-Z-1 від 05 серпня 2008 року, предметом якої є належна на праві власності відповідачу квартира АДРЕСА_1, зважаючи на умови вказаних договорів, положення ЦК України та Закону України „Про іпотеку", просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року в розмірі 556 551,24 грн. звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 21,00 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати площею 11,90 кв. м, належну на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 серпня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 2471 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26 серпня 2008 року й записаного в реєстрову книгу № д.613-204 за реєстровим № 7229, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В останній також зазначив про те, що обґрунтування позову та уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення по справі заочного рішення (а.с. 84).

Відповідач, яка повідомлялась в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень на адресу місця її реєстрації, повернутих не врученими за закінченням терміну зберігання, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що між ВАТ „Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ „Сведбанк", та ОСОБА_1 05 серпня 2008 року було укладено кредитний договір № 2632/0808/45-024, до якого сторонами 21 жовтня 2009 року, 05 травня 2010 року, 27 січня 2011 року та 22 квітня 2011 року були внесені відповідні зміни та доповнення (а.с. 18-33).

Згідно укладеного кредитного договору та змін й доповнень до нього від 21 жовтня 2009 року, 05 травня 2010 року та 27 січня 2011 року банк надає ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 60 000,00 доларів США зі сплатою 12,50% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк по 05 серпня 2038 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання в повному обсязі в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. розд. 1 договору, а.с. 18).

Згідно умов договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22 квітня 2011 року до кредитного договору № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року сторони домовились з 22 квітня 2011 року, шляхом укладення цього договору про внесення змін та доповнень збільшити суму заборгованості на позичковому рахунку ОСОБА_1 № 2233.5.7135790.01 на суму залишків, нарахованих на дату укладення цього договору (п. 2 договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22 квітня 2011 року (а.с. 30).

Крім того, відповідно до п. 3 зазначеного договору про внесення змін та доповнень № 1 від 22 квітня 2011 року сторони домовились, що розмір строкової заборгованості за кредитом складає 64 828,43 доларів США (а.с. 30).

Вказаним договором про внесення змін та доповнень № 1 від 22 квітня 2011 року п. 1.3. кредитного договору було викладено у новій редакції: ОСОБА_1 сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі: 12,5% річних - за період від дати укладення цього договору по 22 квітня 2011 року; 7% річних - за період користування кредитом з 23 квітня 2011 року по 09 лютого 2012 року; 10% річних - за період користування кредитом з 10 лютого 2012 року по 09 лютого 2013 року; 13,83% річних за період користування кредитом з 10 лютого 2013 року по 05 серпня 2038 року, а також нову редакцію отримали п. п. 3.1.1, 3.1.5., 3.1.7., 3.1.10. та доповнено п. 7.3. кредитного договору (а.с. 30-33).

В ході розгляду справи встановлено, що позивач повністю виконав умови договору.

Доказів на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Також, в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1, в свою чергу, не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах та у строки, визначені договором та доповненнями до нього, що, як наслідок, призводить до збільшення суми боргу.

Станом на 10 грудня 2012 року загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 556 551,24 грн. (а.с. 63).

Пунктами розділу 9 кредитного договору від 05 серпня 2008 року передбачено право банку вимагати від ОСОБА_1 дострокового повернення кредиту (а.с. 23).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

ОСОБА_1 порушила умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконує взяті на себе зобов'язання.

ОСОБА_1, не сплачуючи у вказаний договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, тобто згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2012 року між ПАТ „Сведбанк" та ПАТ „Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року (а.с. 9).

15 червня 2012 року між ПАТ „Дельта Банк" та ПАТ „Альфа Банк" також укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, тобто, в тому числі, й за кредитним договором № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року (а.с. 6-7, 10-17).

Тому, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача - ПАТ „Альфа Банк" щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та доведеними в ході розгляду справи. При цьому, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру заборгованості ОСОБА_1 перед банком, а тому вважає за можливе прийняти до уваги розрахунок останньої, здійснений позивачем, та покласти його в основу судового рішення.

Згідно з ст. 575 ЦК України заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотека.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду справи, між ВАТ „Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ „Сведбанк", та ОСОБА_1 05 серпня 2008 року також було укладено іпотечний договір № 2632/0808/45-024-Z-1, до якого 22 квітня 2011 року було внесено зміни та доповнення (а.с. 39-48).

Предметом іпотеки за вказаним договором є належна на праві власності ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 (а.с. 39-61).

Відповідно до п.9.3. кредитного договору та п. 11 іпотечного банк як іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем основного зобов'язання повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. З Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно ст. 11 вказаного закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Частиною 1 ст. 12 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 3 ст. 33 закону визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або відсутність застереження в іпотечному договорі).

Статтею 35 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не виконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 27 грудня 2012 року на адресу іпотекодавця - відповідача ОСОБА_1 було направлено письмова вимога за № 96802-102-б/б про усунення порушення зобов'язань (а.с. 66-69).

Беручи до уваги викладені обставини, а також те, що банком була дотримана процедура досудового врегулювання спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначена ст. ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку", суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки знайшла своє ствердження в ході розгляду справи, а тому, вважає, що вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві.

Питання судових витрат по оплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 536, 549, 575, 611, 625, 1050, 1054, ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12, 33, 35, 41 Закону України „Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-IV та керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства „Альфа Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2632/0808/45-024 від 05 серпня 2008 року в розмірі 556 551 (п'ятсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 24 коп. звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 21,00 кв. м, що складається з однієї житлової кімнати площею 11,90 кв. м, належну на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 серпня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за № 2471 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26 серпня 2008 року й записаного в реєстрову книгу № д.613-204 за реєстровим № 7229, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Знамянка Прилуцького району Чернігівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2, на користь публічного акціонерного товариства „Альфа Банк" (01001 м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, п/р 37396000000004, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) судовий збір у розмірі 3 441(три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок