Рішення № 31640615, 14.05.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 1007/4273/2012

провадження № 2/361/50/13

14.05.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2013 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,при секретарях Телепі Т.А., Чуняк Н.А., Бас Я.В.,за участю прокурорів Щербюка В.П. і Домбровської М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 12 квітня 2011 року вона, маючи на меті придбати у власність квартиру, уклала з відповідачем ОСОБА_8 попередній договір купівлі-продажу, за яким остання зобов'язувалася у строк не пізніше 20 липня 2011 року продати їй частину житлового будинку АДРЕСА_1 (перша квартира зліва направо на третьому поверсі), загальною площею 60 м2, або майнові права на цю квартиру за 360000 грн.

Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 1189.

За умовами даного договору вона передала ОСОБА_8 забезпечувальний платіж у розмірі 87450 грн., а 17 травня 2011 року - решту суми в розмірі 272550 грн., що підтверджується відповідною заявою відповідача, а всього - 360000 грн.

Згідно із умовами вказаного вище попереднього договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_8 зобов'язувалася ввести зазначений житловий будинок в експлуатацію та набути на нього право власності до 20 червня 2011 року.

Укладений між сторонами попередній договір купівлі-продажу породжував її право на частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Виконавши повністю свої фінансові зобов'язання за попереднім договором, з дозволу відповідача вона почала проводити ремонтні роботи у зазначеній квартирі, на що нею було витрачено 69644 грн., з яких: 25884 грн. - вартість матеріалів, 20000 - оплата ремонтних робіт і 23760 грн. - вартість виконаних на замовлення меблів, які не підлягають відокремленню, що підтверджується квитанціями і чеками.

На момент подачі нею позовної заяви житловий будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не введений.

За наданою Броварською міською радою Київської області інформацією земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, виділялась ОСОБА_8 для індивідуального житлового будівництва.

Пізніше з'ясувалося, що багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою ОСОБА_8 збудований самочинно, проектна документація на нього відсутня, про що остання її не попереджала, у попередньому договорі про це нічого не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Укладаючи цю угоду, відповідач планувала продати їй частину самочинно збудованого житлового будинку, що не відповідає її інтересам, порушує її права та суперечить вимогам чинного законодавства.

Вважає, що 12 квітня 2011 року попередній договір укладений нею (позивачем) під впливом обману з боку ОСОБА_8, оскільки про обставини самочинного будівництва багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1, відповідач її не повідомляла.

Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки

у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

За умовами попереднього договору купівлі-продажу вона передала ОСОБА_8 кошти в розмірі 360000 грн., отримані від продажу квартиру у м. Луцьку та заощадження її матері.

Таким чином, ОСОБА_8 повинна відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі в сумі 720000 грн.

Крім майнової шкоди, протиправними діями ОСОБА_8, їй завдана ще й моральна шкода, яка полягає у постійних душевних переживаннях і стражданнях з приводу неотримання у власність квартири та втрати значної суми коштів належних її сім'ї, які накопичувались тривалий час та необхідні були для забезпечення належних умов проживання її родини з трьох осіб. Сплачені нею кошти за придбання квартири відповідач добровільно повертати не бажає, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості придбати інше житло та змушена звертатися до різних державних установ, прокуратури та суду за захистом своїх порушених прав.

Разом із нею моральної шкоди зазнали її мати ОСОБА_10 та племінниця ОСОБА_11. Вартість перебування однієї особи на добу у двокімнатному номері санаторно-лікувального комплексу "Семидвір'я" у місті Алушті в Криму становить 530 грн., термін відпочинку - 24 дні. Для відновлення її душевного стану та членів її родини потрібні кошти в розмірі 38160 грн. (530 грн. х 24 дні х 3 особи).

Враховуючи зменшення та уточнення позовних вимог (а. с. 2-3, 23-24, 46) просила:

1 - визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу від 12 квітня 2011 року, укладений між нею і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 1189, як такий, що вчинений під впливом обману;

2 - стягнути з відповідача ОСОБА_8 на її (позивача) користь:

- 720000 грн. - відшкодування збитків у подвійному розмірі у зв'язку з недійсністю правочину з підстав вчинення його під впливом обману;

- 55385 грн. - витрат на ремонтні та оздоблювальні роботи у квартирі;

- 38160 грн. - моральної шкоди.

За результатами розгляду звернення позивача ОСОБА_7 Броварською міжрайонною прокуратурою було прийнято рішення про представництво її інтересів у суді.

Позивач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_10 у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеному вище, та пояснили, що при укладенні попереднього договору ОСОБА_8 не повідомляла про те, що багатоквартирний будинок у АДРЕСА_1 нею будується самочинно, без розробленої та затвердженої у встановленому законом порядку проектної та дозвільної документації. За таких обставин, попередній договір купівлі-продажу позивач не укладала б. Не повідомивши про ці істотні для укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири обставини, відповідач обманула покупця. Просили суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Прокурори Щербюк В.П. і ОСОБА_6 у суді позов ОСОБА_10 підтримали, просили суд задовольнити його, так як відповідач ОСОБА_8 не повідомила позивача ОСОБА_7 про те, що дозволу на будівництво багатоквартирного житлового будинку вона не має, а його реконструкція здійснюється відповідачем самочинно, всупереч вимогам закону.

Оспорюваний між сторонами попередній договір купівлі-продажу частини будинку (квартири) ОСОБА_7 укладений внаслідок обману з боку ОСОБА_8 шляхом умисного замовчування та не доведення до відома позивача істотних для укладення даного договору обставин.

Відповідач ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_12 у судовому засіданні позов ОСОБА_7 не визнали, проти його задоволення заперечували з тих підстав, що позивачем не наведено жодного доказу того, що будинок АДРЕСА_1 збудований самочинно і тому його відчуження є неможливим.

Відповідно до п. 1 попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язувалася у строк до 20 липня 2011 року продати ОСОБА_7 частину вказаного житлового будинку (перша квартира зліва направо на третьому поверсі), загальною площею 60 м2, або майнові права на дану квартиру.

Наслідки неукладення сторонами основного договору купівлі-продажу з вини продавця передбачені у п. 11 попереднього договору. У такому випадку ОСОБА_8 повинна повернути покупцю забезпечувальний та інші платежі, а також додатково сплатити штраф у розмірі 1500 грн.

На момент укладення попереднього договору позивач була попереджена про те, що будинок являється об'єктом незавершеного будівництва та наслідки несвоєчасного укладення основного договору купівлі-продажу частини будинку (квартири) або майнових прав.

Укладати попередній договір позивача ОСОБА_7 ніхто не примушував, з умовами цього договору вона була ознайомлена.

Більш того, житловий будинок існує реально, він придатний до використання, позивач зі своєю сім'єю проживає у квартирі даного будинку.

Витрати на ремонтні та оздоблювані роботи і моральна шкода позивачем не доведені.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

12 квітня 2011 року між відповідачем ОСОБА_8 і позивачем ОСОБА_7 був укладений попередній договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 1189.

Згідно із умовами п. 1 цього договору ОСОБА_8 зобов'язувалася у строк не пізніше 20 липня 2011 року продати ОСОБА_7, а ОСОБА_7 відповідно зобов'язувалася купити у ОСОБА_8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (перша квартира зліва направо на третьому поверсі), загальною площею 60 м2, або майнові права на цю квартиру.

У п. п. 3, 5 даного договору сторони визначили, що купівля-продаж зазначеної квартири (майнових прав) має бути вчинено за суму 360000 грн.

На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_8 отримала від неї забезпечувальний платіж у сумі 87450 грн. Решту суми, що становить 272550 грн., ОСОБА_7 зобов'язувалась передати ОСОБА_8 до 20 травня 2011 року, про що остання мала видати власноручно написану розписку.

Відповідно до п. 10 цього попереднього договору ОСОБА_8 зобов'язувалась ввести в експлуатацію зазначений у п. 1 договору житловий будинок АДРЕСА_1 до 20 червня 2011 року.

Згідно із п. 13 попереднього договору ОСОБА_8 стверджувала та гарантувала ОСОБА_7, що прихованих недоліків, які їй (відповідачу) відомі та про які вона свідомо не попередила покупця, квартира, що підлягає відчуженню, не має; обставин, які б перешкоджали укладенню договору купівлі-продажу та які б замовчувалися нею, не існує.

Із змісту п. 18 попереднього договору вбачається, що сторони даного правочину стверджували один одному, що у момент укладення правочину вони усвідомлювали значення своїх дій та могли керувати ними; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше замовчування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

Свої зобов'язання за укладеним між сторонами 12 квітня 2011 року попереднім договором позивач ОСОБА_7 виконала повністю, сплатила ОСОБА_8 визначену сторонами договору вартість квартири у сумі 360000 грн., чого остання в суді не заперечувала.

У ч. 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 11 липня 2012 року № 7/10-43/3107/03 (а. с. 97-98) вбачається, що 19 червня 2008 року відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 6 від 22 травня 2008 року, відповідачу ОСОБА_8 на засіданні архітектурно-будівельної ради міста Бровари надавався дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

06 жовтня 2011 року Інспекцією зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, у якій забудовник зазначила даний об'єкт як "Будівництво індивідуального житлового будинку". Кількість квартир - 1.

Проведеною Інспекцією перевіркою встановлено, що ОСОБА_8 виконані будівельні роботи з реконструкції індивідуального одноквартирного житлового будинку під багатоквартирний. Роботи виконані самочинно, без розробленої та затвердженої документації. Здійснюється самочинна експлуатація будинку без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку, чим порушено ст. ст. 31, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності, ст. 5 Закону України "Про основи містобудування".

27 грудня 2011 року постановою № 731 по справі про адміністративне правопорушення за вищезазначене порушення містобудівного законодавства відповідача ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

29 грудня 2011 року Інспекцією ОСОБА_8 винесено припис за № 71 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути вказані порушення шляхом розроблення та затвердження проектної документації в установленому законом порядку строком до 01 березня 2012 року.

Станом на 20 березня 2012 року відповідач ОСОБА_8 на виконання даного припису проектну та дозвільну документацію на реконструкцію індивідуального житлового будинку не надала, вимоги припису не виконала. Здійснюється самочинна експлуатація реконструйованого одноквартирного житлового будинку під багатоквартирний без прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Згідно із листом виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 16 лютого 2012 року № 9-7-176 забудова земельної ділянки у АДРЕСА_1 відбулася на підставі рішення виконавчої влади, шляхом надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво індивідуального житлового будинку та дозволу на виконання будівельних робіт. Щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та коригування проектної документації будівництва багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою ОСОБА_8 до виконкому міської ради не зверталася (а. с. 99).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05 квітня 2012 року виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, вбачається, що за відповідачем ОСОБА_8 на праві приватної власності зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1299,8 м2, житловою площею 495,7 м2 (а. с. 53).

Доказів введення в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8 суду не надала.

З державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я відповідача ОСОБА_8, видно, що згідно із договором купівлі-продажу № 2995 від 26 вересня 2007 року вона є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.

Даних про те, що ця земельна ділянка виділялась для будівництва багатоквартирного житлового будинку судом теж не здобуто.

Виходячи з наведеного, суд встановив, що відповідач ОСОБА_8 самочинно, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, побудувала багатоквартирний житловий будинок на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що для цієї мети їй відведена не була.

За змістом ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх.

Про зазначені вище істотні для укладення попереднього договору купівлі-продажу квартири обставини, а саме про те, що багатоквартирний житловий будинок у АДРЕСА_1 будується самочинно, відповідач ОСОБА_8 позивача ОСОБА_7 не повідомляла, інформацію про будівництво цього багатоквартирного будинку умисно замовчувала, щоб спонукати останню до укладення оспорюваного правочину.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що 12 квітня 2011 року попередній договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 укладений внаслідок обману позивача з боку ОСОБА_8 шляхом замовчування відповідачем фактів, що впливають на укладення правочину, а тому цей попередній договір підлягає визнанню недійсним як такий, що вчинений внаслідок обману.

У ч. 2 ст. 230 ЦК України встановлено, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно із умовами укладеного між сторонами попереднього договору ОСОБА_7 передала ОСОБА_8 за квартиру грошові кошти в розмірі 360000 грн.

Вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача ОСОБА_7 у подвійному розмірі в сумі 720000 грн. на підставі ч. 2 ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_7 не надала суду доказів того, що на проведення ремонтних та оздоблювальних робіт у першій квартирі зліва направо на третьому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, побудованого відповідачем самочинно, нею витрачено саме 55385 грн.

Позов у цій частині ОСОБА_7 доведений лише частково на суму 20000 грн. - сплачених ОСОБА_13 за виконані ним ремонтні роботи у вказаній квартирі (а. с. 9).

Інші надані суду чеки та квитанції проведення ремонтних і оздоблювальних робіт не стосуються та судом до уваги не приймаються.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 38160 грн., позивач вказувала на те, що разом із нею моральної шкоди зазнали також її мати ОСОБА_14 та племінниця ОСОБА_11

Обґрунтовуючи розмір цієї шкоди, ОСОБА_7 вказувала на те, що саме така сума необхідна для перебування протягом 24 днів трьох осіб у двокімнатному номері санаторно-лікувального комплексу "Семидвір'я" у місті Алушті в Криму для відновлення їхнього душевного стану.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7, суд враховує тривалість, характер та обсяг душевних страждань, яких позивач зазнала внаслідок протиправних дій ОСОБА_8, тяжкість вимушених змін у житті позивача, час, який необхідний їй, для відновлення попереднього стану.

Виходячи з наведеного, засад розумності і справедливості, моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача ОСОБА_7, суд визначає в розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" на користь позивача ОСОБА_7 з відповідача ОСОБА_8 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3326 грн. 30 коп. (3219 грн. - за вимоги майнового характеру і 107 грн. 30 коп. - за вимоги немайнового характеру, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2012 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 174, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу, укладений 12 квітня 2011 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за № 1189.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 720000 (сімсот двадцять тисяч) грн. - кошти у подвійному розмірі, сплачені за попереднім договором, 20000 (двадцять тисяч) грн. - витрати на ремонтні та оздоблювальні роботи, 10000 (десять тисяч) грн. - моральної шкоди і 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 30 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.