Постанова № 31636785, 03.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа №5004/1205/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Маціщук А.В.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Ковальова Л.В. (ордер №94 від 24.10.2012р.)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Дятла Сергія Григоровича на рішення господарського суду Волинської області від 11 грудня 2012 року у справі №5004/1205/12 (суддя Філатова С.Т.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКІО Банк Лізинг"

до Фізичної особи Дятла Сергія Григоровича

про стягнення 190 172,52 грн.

Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2013 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: суддя Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Маціщук А.В.

11 грудня 2012 року, рішенням господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "УКІО Банк Лізинг" до ФОП Дятла С.Г. про стягнення 190 172,52 грн. та

стягнуто з відповідача на користь позивача 122 343,74 грн. - несплачених лізингових платежів та відсотків, 5 898,05 грн. - пені, 46 971,29 грн. - штрафу, 3 504,26 грн. - повернення витрат по сплаті судового збору, відмовлено в частині стягнення 8 925,00 грн. - витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу. Також, було повернуто позивачу 299,19 грн. - зайво сплаченого судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням,в своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки за період дії Договору лізингу від 06 червня 2008 року ним було сплачено 469 780,72 грн., в той час як вартість предмета лізингу складала 363 937,50 грн. Вважає, що скориставшись п.11.6 Договору лізину, розірвавши його та повернувши собі предмет лізингу, лізингодавець не мав права вимагати від нього оплатити предмету лізингу, лізингових платежів та неустойки. Неправомірним вважає стягнення штрафу у розмірі 30% неоплаченої вартості предмета лізингу, так як, на його думку, ним було сплачено суму вищу ніж вартість зазначеного майна, а тому вимога позивача про стягнення 156 522,03 грн. - начебто неоплаченої вартості майна є незаконною з пропущенням строків позовної давності, визначеної ч.2 ст. 258 ЦК України, в один рік.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки розмір заборгованості відповідача нараховувався, виходячи з умов Договору лізингу від 06 червня 2008 року, оплата яких повинна проводитись до моменту розірвання Договору, тобто до 04 серпня 2011 року.

11 лютого 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 13 березня 2013 року.

11 березня 2013 року, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Філіпової Т.Л., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Саврій В.А., Маціщук А.В.

13 березня 2013 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання представника відповідача та відкладено розгляд апеляційної скарги на 03 квітня 2013 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її задоволити, а рішення господарського суду Волинської області скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника позивача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

06 червня 2008 року, між ТОВ "УКІО Банк Лізинг", як лізингодавцем, та ФОП Дятлом С.Г., як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №KL 0806167, відповідно до умов якого лізингодавець передав у фінансовий лізинг нову фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus 2008 року випуску, а лізингоодержувач прийняв дану фотолабораторію загальною вартістю 389 533,50 грн. (з ПДВ), або 80 250,00 доларів США (з ПДВ), виходячи з курсу, встановленого Національним банком України з розрахунку 4,854 грн. за один долар США. Розрахунок за отримане лізингове майно, за даним Договором, проводиться у гривні з урахуванням її курсу до долара США на час розрахунку. (а.с. 18-30, 37 т.1)

Згідно п.3.2 Договору, відповідач сплачує лізингові платежі відповідно до встановленого графіку, які повинні бути сплачені в повному обсязі на зазначену дату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. У разі часткової оплати платежу, він вважається неоплаченим.

01 липня 2008 року, підписаним сторонами актом приймання-передачі предмету лізингу лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування нову фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus, як лізингове майно. (а.с. 31 т.1)

01 липня 2008 року, сторони погодили уточнений графік платежів за Договором фінансового лізингу №KL 0806167 строком на 36 місяців з 23 червня 2008 року по 01 липня 2011 року та з початковим внеском у розмірі 16 064,23 дол. США Також, визначили, що грошовий еквівалент ціни майна за Договором лізингу виражається в дол. США та розраховується у гривні за наведеною в графіку формулою відповідно до офіційного курсу гривні по відношенню до долара США, встановленого НБУ на дату оплати за лізингове майно. (а.с.32-33 т.1)

02 квітня 2009 року, у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів виконував не належним чином і допустив заборгованість по їх оплаті з лютого по квітень 2009 року у розмірі 28 920,38 грн., позивач, повідомленням №09/04, проінформував ФОП Дятла С.Г. про порушення ним строків оплати лізингових платежів, про його заборгованість у розмірі 28 920,38 грн. та повідомив про розірвання з 16 квітня 2009 року Договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06 червня 2008 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його умов і вимагав повернути предмет лізингу. (а.с.113-114 т.1)

17 травня 2010 року, оскільки ФОП Дятел С.Г. вимоги повідомлення не виконав та не повернув фотолабораторію, між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу №KL 0806167, якою була розстрочена заборгованість відповідача в розмірі 39 892,57 доларів США (що складає 316 184,52 грн. згідно офіційного курсу НБУ), на період з 30 травня 2010 року по 01 липня 2011 року, був узгоджений уточнений графік платежів №2 та відповідач погодився до 15 червня 2010 року сплатити на користь позивача 1 575,51 доларів США - відсотків, 872,52 доларів США - пені за порушення зобов'язань по оплаті, які нараховані, відповідно до умов Договору. (а.с. 20-21 т.2)

15 листопада 2010 року, між ТОВ "УКІО Банк лізинг" та ФОП Дятлом С.Г. було укладено Додаткову угоду №2 до Договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06 червня 2008 року та узгоджено уточнений графік платежів №3, згідно якого сторони дійшли згоди розстрочити заборгованість в розмірі 39 516,60 дол. США (що складає 313 354,78 грн. згідно офіційного курсу НБУ) строком з 30 листопада 2010 року по 01 липня 2012 року: відповідач повинен був сплачувати чергові лізингові платежі 30-го числа кожного місяця: 30 листопада 2010 року - у розмірі 1 775,53 доларів США (що складає 1 4079,42 грн. згідно офіційного курсу НБУ), а з 30 грудня 2010 року по 30 липня 2011 року - рівні платежі у розмірі 1 986,29 доларів США (що складає 15 750,68 грн. згідно офіційного курсу НБУ). (а.с.34-35 т.1)

Відповідач свої зобов'язання за Договором №KL 0806167 та Додаткових угод до нього щодо оплати лізингових платежів виконував неналежно, проплату здійснював частково та з порушенням графіку та допустив заборгованість по сплаті щомісячних лізингових платежів, згідно уточненого графіку №3, на суму - 121 952,30 грн., оскільки, згідно виписки із рахунку позивача відповідачем було внесено на рахунок ТОВ "УКІО Банк Лізинг": 08 грудня 2010 року - 4 000,00 грн., 21 грудня 2010 року - 1 000,00 грн., 30 грудня 2010 року - 2 000,00 грн., 06 січня 2011 року - 1 600,00 грн., 17 січня 2011 року - 2 500,00 грн., 21 січня 2011 року - 750,00 грн., 27 січня 2011 року - 1 500,00 грн., 31 січня 2011 року - 1 500,00 грн., 18 лютого 2011 року - 2 000,00 грн., 29 березня 2011 року - 3 200,00 грн., 13 травня 2011 року - 1 600,00 грн., 16 травня 2012 року - 400,00 грн., що всього склало 22 050,00 грн. з 144 002,30 грн., які він зобов'язався сплатити за уточненим графіком платежів №3. (а.с.95-106 т.1)

21 липня 2011 року, позивач листом №25/07, який був отриманий відповідачем 04 серпня 2011 року, повідомив відповідача про розірвання Договору фінансового лізингу №KL 0806167 з 01 серпня 2011 року та вимагав не пізніше 03 серпня 2011 року повернути предмет лізингу і сплатити борг, який утворився на 01 серпня 2011 року включаючи оплату по несплаченим лізинговим платежам та штрафні санкції за неналежне виконання цього Договору лізингу. (а.с.39-42 т.1)

22 лютого 2012 року, у зв'язку із розірванням Договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06 червня 2008 року, відповідачем було повернено позивачу предмет лізингу - фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus 2008 року випуску, яку було демонтовано, відвантажено і вивезено. (рахунок №685/1 від 17 лютого 2012 року на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу - транспортно-екпедиторські послуги за маршрутом Ковель-Дніпропетровськ). (а.с. 43-46 т.1)

Станом на 13 вересня 2012 року від відповідача на рахунок позивача інших коштів не надходило. (Довідка №18/09-2). (а.с.47 т.1)

27 вересня 2012 року, ТОВ "УКІО Банк Лізинг" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП Дятла С.Г. про стягнення 190 172,52 грн., в якому просило стягнути з відповідача на його користь 127 756,01 грн. - несплачених лізингових платежів, 456,54 грн. - відсотків, 6 078,36 грн. - пені, 46 956,61 грн. - штрафу, 8 925,00 грн. - витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу, а всього - 190 172,52 грн. (а.с. 4-8, т.1)

19 листопада 2012 року та 11 грудня 2012 року, позивач надав суду уточнення до розрахунку ціни позову, яким фактично зменшував розмір позовних вимог з урахуванням дати одержання повідомлення про розірвання Договору лізингу - 04 серпня 2011 року, та просив стягнути з відповідача 121 952,30 грн. - несплачених лізингових платежів, 456,54 грн. - відсотків, 5 898,05 грн. - пені, 46 971,29 грн. - штрафу, 8 925,00 грн. - витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу, а всього - 184 138,08 грн. (а.с.87-94 т.1, а.с.25-32 т.2).

11 грудня 2012 року, рішення господарського суду Волинської області було частково задоволено позов ТОВ "УКІО Банк Лізинг" до ФОП Дятла С.Г. про стягнення 190 172,52 грн. та

стягнуто з відповідача на користь позивача 122 343,74 грн. - несплачених лізингових платежів та відсотків, 5 898,05 грн. - пені, 46 971,29 грн. - штрафу, 3 504,26 грн. - повернення витрат по сплаті судового збору, відмовлено в частині стягнення 8 925,00 грн. - витрат на демонтаж та перевезення предмету лізингу. Також, було повернуто позивачу 299,19 грн. - зайво сплаченого судового збору. (а.с. 69-74 т.2)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, передбаченому договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений Договір фінансового лізингу №KL 0806167, за яким відповідач отримав від позивача у користування нову фотолабораторію NORITSU QSS 3501Plus 2008 року випуску та зобов'язався сплачувати лізингові платежі згідно Договору і графіку виходячи з вартості даного лізингового майна у доларах США, проте свої зобов'язання по оплаті отриманого у лізинг майна не виконав, у зв'язку з чим укладались додаткові угоди до Договору №KL 0806167, якими уточнювались розмір та графіки внесення лізингових платежів. Однак, взяті на себе змінені зобов'язання по оплаті за користуванню, отриманим у лізинг майном, не виконав і допустив заборгованість у розмірі 121 952,30 грн.(144002,30 - 22 050,00)

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Крім того, відповідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Так, пунктом 11.5 Договору №KL 0806167 сторони погодили, що лізингодавець вправі розірвати даний Договір в односторонньому порядку не звертаючись до суду, якщо лізингоодержувач (відповідач) істотно порушив цей договір або істотно порушує інші укладені між сторонами договори фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору.

Причому, істотним порушенням вважається, зокрема, прострочення відповідачем більше одного місяця оплати хоча б одного лізингового платежу або запізнення з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого договором лізингу, більш ніж на один місяць.

Розірвання договору відбувається шляхом направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору за 10 календарних днів до дати розірвання.

Позивач, листом №25/07 від 21 липня 2011 року, отриманим відповідачем 04 серпня 2011 року, повідомив відповідача про розірвання Договору лізингу з 01 серпня 2011 року та вимагав повернути предмет лізингу і заплатити борг по простроченим лізинговим платежам у розмірі 121 952,30 грн., який утворився до 01 серпня 2011 року а також штрафні санкції за неналежне виконання Договору лізингу.

Таким чином, у зв'язку з неодноразовим простроченням відповідачем оплати лізингових платежів, позивач вправі був розірвати даний Договір в односторонньому порядку та належним чином повідомив про це ФОП Дятла С.Г., як лізингоодержувача, про його розірвання, а тому господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір лізингу №KL 0806167, укладений між сторонами 06 червня 2008 року є розірваним з 04 серпня 2011 року, тобто з дати, отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Однак, згідно п.11.6 Договору №KL 0806167, після розірвання даного договору позивач має право вимагати від відповідача повернути йому предмет лізингу, заплатити борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30% від ноплаченої вартості предмету лізингу, а також позивач має право вимагати від відповідача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо).

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тому, посилання відповідача на те, що ТОВ "УКІО Банк Лізинг", повернувши собі предмет лізингу, за який повністю сплачено суму, не мало право вимагати від нього оплатити предмету лізингу, лізингових платежів, неустойки та штрафу після розірвання Договору №KL 0806167, колегія суддів є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, сторони погодили, що повідомивши відповідача про розірвання Договору лізингу, позивач вправі вимагати у відповідача заборгованість, яка утворилась до дати розірвання цього Договору, у тому числі відсотків за надання майна в лізинг (винагорода лізингодавця) в розмірі 15% річних, передбачених розділом "В" "Основних умов фінансового лізингу та попереднього графіку платежів", за період з 29 липня 2011 року (дата останнього лізингового платежу) по 04 серпня 2011 року (дата розірвання договору), що складає 391,44 грн., а тому суд апеляційної інстанції вважає правомірним стягнення з відповідача 122 343,74 грн. (121 952,30 + 391,44) - несплачених лізингових платежів та відсотків, як винагороди лізингодавцю, тобто задоволення позову у цій частині позовних вимог.

В силу приписів ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із п.10.2. Договору фінансового лізингу, за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених даним договором, на вимогу позивача, відповідач зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати. Нарахування пені починається на наступний день після закінчення строку і закінчується після оплати відповідачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня не повинна перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5898,05 грн. нарахованої за період прострочення з 30 листопада 2010 року по 04 серпня 2011 року, узгоджуються з умовами укладеного між сторонами Договору лізингу, відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки запропонований умовами Договору №KL 0806167 розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України за період, у який вона нараховується, а тому підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до п.11.6 Договору лізингу №KL 0806167, відповідач брав на себе зобов'язання сплатити позивачу штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу, розмір якої станом на 04 серпня 2011 року складав 156 570,98 грн., що дорівнює 46971,29 грн. (156 570,98 : 100 х 30)

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов правомірно висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5898,05 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату лізингових платежів за період з 30 листопада 2010 року по 04 серпня 2011 року, та в частині стягнення 46 971,29 грн. - штрафу у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу у 156 570,98 грн., станом на 04 серпня 2011 року, оскільки вказаний розрахунок відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що на час розірвання договору ним було сплачено позивачу значно більшу суму ніж вартість предмета лізингу, а тому позивач не мав права стягувати штраф у розмірі 30% виходячи з неоплаченої вартості зазначеного майна та на те, що стягнення штрафних санкцій проведено з пропущенням шестимісячного строку позовної давності, визначеного ч.2 ст. 258 ЦК України щодо строків стягнення штрафу, колегією суддів оцінюється критично і відхиляються як безпідставні тому, що відповідно "Основних умов фінансового лізингу та попереднього графіку платежів", вартість предмета лізингу за Договору фінансового лізингу №KL 0806167 складала 80 250,00 доларів США, що становило 389 533,5 грн. за офіційним курсу НБУ, на час його укладення, з розрахунку 4,8540 грн. за 1,0 долар США. Згідно приміток до даного розділу Договору, сторонами було погоджено, що грошовий еквівалент вартості лізингового майна та еквівалент платежів за його користування проводиться у гривнях виходячи з її курсу до долару США на час проведення розрахунків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

15 листопада 2010 року, укладаючи Додаткову угоду №2 до Договору фінансового лізингу №KL 0806167 від 06 червня 2008 року, у Додатку №1 до неї, сторони погодили, що вартість не викупленого майна складає 33720,61 доларів США (що, згідно офіційного курсу НБУ з розрахунку 7,9297 грн. за 1,0 долар США складає 267 394,32 грн.), а на час розірвання спірного Договору вартість не викупленого майна становила 19 577,49 доларів США, що становило 156 570,98 грн., яка не була внесена відповідачем, а тому позивач вправі був, на підставі п.11.6 Договору лізингу №KL 0806167, вимагати від відповідача сплату штрафу у розмірі 30% виходячи з неоплаченої вартості предмета лізингу, оскільки чинним законодавством не передбачено, що розірвання дії Договору тягне за собою припинення сторонами виконання по ньому зобов'язань, які виникли під час його дії до дати розірвання.

Також, при укладанні Договору фінансового лізингу №KL 0806167, сторони у п.10.8 Договору лізингу погодились про встановлення строків позовної давності, які застосовуються до вимог при стягненні пені та штрафів у 36 місяців, тобто сторони погодили збільшену позовну давність, що відповідає вимогам ч.1 ст. 259 ЦК України. Крім того, період нарахування пені за прострочення кожного конкретного платежу, як неналежне виконання зобов'язання, не перевищував шестимісячного терміну, встановленого п.6 ст. 232 ГК України,

Натомість, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8 925,00 грн. - витрат на ремонт та перевезення предмету лізингу до м. Дніпропетровськ і повернув позивачу 299,19 грн. - зайво сплаченого судового збору, оскільки останній зменшив розмір позовних вимог.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 11.12.12 р. у справі №5004/1205/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дятла Сергія Григоровича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1205/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Маціщук А.В.