Ухвала суду № 31636101, 23.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р. Справа № 27685/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Камінь-Каширський маслозавод" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року по справі № 2а-644/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Камінь-Каширський маслозавод" до Камінь-Каширської міжрайонної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

В лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Камінь-Каширський маслозавод" звернувся до суду з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної Державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Камінь-Каширської МДПІ № 0000952301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48546,40 грн., № 0000962301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31507,50 грн., № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн., № 0001002301/2 від 13.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2609,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, порушення, виявлені під час перевірки, не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Камінь-Каширський маслозавод" про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою суду позивач, Відкрите акціонерне товариство "Камінь-Каширський маслозавод" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, вказують на те, що оскаржувана постанова ґрунтується лише на акті перевірки № 300/23/05501037 від 03.09.2009 року, який не відповідає діючому законодавству, що встановлюють вимоги до акту перевірки, при додержанні яких він має доказову силу. Також вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального, а саме: пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду; пп 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону, в якому зазначено, що податковий кредит виникає не на підставі документів, що свідчать про використання послуг у господарській діяльності, а на підставі первинних фінансово-господарських документів що підтверджують першу дію; пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, в якому зазначено, що податковий кредит нараховується на підставі податкової накладної.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, тому суд з огляду на вимоги ст. 197 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, 03.09.2009 року Камінь-Каширською МДПІ складено акт № 300/23/05501037 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року.

За наслідками перевірки товариству нараховано умовні проценти на суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 136416 грн.: за 2007 р. - 41092 грн., за 2008 р. - 74732 грн. і за І кв. 2009 p. - 20592 грн.

Перевіркою встановлено, що товариство в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизило валовий доход на загальну суму 136416 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 34104 грн.

У акті перевірки зазначено, що ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» уклало договір від 15.02.2007 р. № 194 з TзOB «ТД «Західна молочна група» про надання останнім юридичних послуг. Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р. по вказаному договору вартість послуг склала 126030 грн., в т. ч. 21005 грн. ПДВ, а саме, абонементне обслуговування підприємства по програмі «Юрисконсульт» за 2007-2008 p. p. на суму 30857 грн., складання документів цивільно-правового характеру (договорів, контрактів) на суму 36667,30 грн. та юридичні консультації з питань, які не носять спірного характеру, на суму 37500,00 грн. TзOB «ТД «Західна молочна група» на вартість юридичних послуг виписало податкову накладну від 28.02.2009 р. № 280031 на загальну суму 126030 грн., з якої ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» включило до складу податкового кредиту у лютому 2009 р. 21005 грн. ПДВ. Під час перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» не представлено для перевірки документів, які свідчать про використання таких послуг для отримання доходу, тобто використання в господарській діяльності. Крім цього, вартість юридичних послуг в сумі 105025 грн. ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» до складу валових витрат не віднесло, що свідчить про невикористання їх в господарській діяльності товариства. Згідно висновків перевірки ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» в порушення вимог підпунку 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту за лютий 2009 року на 21005 грн.

За результатами перевірки та внаслідок прийняття ДПА у Волинській області рішення від 13.11.2009 р. № 5736/10/25-006 про результати розгляду повторної скарги Камінь-Каширською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000952301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 48546,40 грн., № 0000962301/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31507,50 грн., № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн., № 0001002301/2 від 13.11.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2609,60 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем та ТзОВ «ТД «Західна молочна група» 05.02.2003 року укладено договір № 80 про безпроцентну фінансову допомогу, згідно якого в період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивач отримав від ТзОВ «ТД «Західна молочна група» 331270,05 грн. поворотної фінансової допомоги, право вимоги по якій було передано ТзОВ «Тірас-Арс». Станом на 31.03.2009 року залишок неповернутої фінансової допомоги ТзОВ «ТД «Західна молочна група» становив 463662,97 грн., ТзОВ «Тірас-Арс» - 250000 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем правомірно встановлено заниження товариством валового доходу у вигляді процентів на суму поворотної фінансової допомоги на загальну суму 136416 грн. та донараховано податок на прибуток в сумі 34104 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 14424,40 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 17.09.2009 року № 0000952301/0, а також штрафні санкції в розмірі 2609,60 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 13.11.2009 року № 0001002301/2, з огляду на наступне.

Згідно з п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене та те, що апелянтом не спростовано факт неповернення фінансової допомоги товариством колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Камінь-Каширський маслозавод» та TзOB «ТД «Західна молочна група» було укладено договір про надання юридичних послуг від 15.02.2007 р. № 194. Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.02.2009 р. вартість послуг склала 126030 грн., в т. ч. ПДВ 21005 грн., суму якого включено позивачем до складу податкового кредиту у лютому 2009 р. Під час перевірки товариством не надано документів в підтвердження використання юридичних послуг в господарській діяльності. Не додано таких доказів і до адміністративного позову. Вартість юридичних послуг позивачем не віднесено до складу валових витрат.

Суд першої інстанції, проаналізувавши положення п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зробив вірний висновок про те, що, оскільки позивачем не включено до складу валових витрат сум, сплачених за надання юридичних послуг, не надано підтверджуючих документів про використання таких послуг у господарській діяльності, податковою інспекцією правомірно встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2009 року в розмірі 21005 грн. та донараховано податок на додану вартість в розмірі 21005 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 10502,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000962301/0 від 17.09.2009 року.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при звільненні працівників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надавалась соціальна пільга за останній місяць роботи. Крім того, встановлено порушення п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок недоутримання податку із заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Всього до бюджету не перераховано 157,64 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001761701/0 від 17.09.2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 472,92 грн., з огляду на наступне.

Статтею 6 зазначеного Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується лише до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Підпунктами 6.3.1 і 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Згідно із пунктом 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцям.

Згідно із підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Апелянт не скористався цим правом ні в суду першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Відтак його посилання на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ґрунтується лише на безпідставних висновках відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки апелянт мав можливість довести це, подавши в судових засіданнях необхідні докази, зокрема первинні документи.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду та відмови у позові, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Камінь-Каширський маслозавод" - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2010 року по справі № 2а-644/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

ДовгаО.І