Постанова № 31633303, 03.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 5015/465/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест", без номера від 04.02.2013р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013р.

у справі № 5015/465/12, суддя Деркач Ю.Б.,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест", м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест", м. Львів

про визнання недійсним одностороннього правочину,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі № 5015/465/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою ВГСУ від 16.10.2012р. рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі № 5015/465/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2013р. у справі № 5015/465/12 позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений 03.09.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" про припинення зобов'язань в сумі 5302465,74грн. за кредитним договором КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р. перед Публічним акціонерним товариством "Земельний банк" шляхом зарахування однорідних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Галнафто-Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" за договором строкового банківського вкладу №2408-П від 27.05.2008р. на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010р. Позивачу відшкодовано понесені ним судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Галнафто-Інвест" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013р. у справі № 5015/465/12 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права. Зокрема, покликається на те, що відповідно до положень ст. 602 ЦК не допускається зарахування зустрічних вимог 1) про відшкодування шкоди, завданної калітством, іншим ушкодженням здоровья або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках встановлених законом або договором. Крім того, Закон України «Про банки та банківську діяльність» не містить положень щодо неможливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після початку процедури ліквідації банку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 04.03.2013р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін з підстав, викладених у ньому.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах Львівського апеляційного господарського суду.

Розпорядженням в.о. голови суду від 03.06.2013р. замість суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б. введено суддів Костів Т.С. та Малех І.Б.

В дане судове засідання сторони не з'явились, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

3 червня 2013р. на розгляд суду поступили клопотання скаржника та третьої особи про відкладення розгляду справи.

Судова колегія відмовила у задоволенні поданих клопотань, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Відтак, враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013р. у справі № 5015/465/12 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 26.06.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № КЛ-2670/1-980, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 5000000,00грн. з остаточним терміном повернення 30.06.2010р. (п. 1.4. Договору у редакції від 31.12.2009р.). Заборгованість відповідача по даному договору склала 5302465,74грн.

Згідно із умовами Договору від 29.07.2010р. купівлі - продажу права вимоги, укладеного із ТОВ "Компанія "Західбудінвест", відповідачу (Новий Кредитор) передано право вимоги Первісного Кредитора (Третя особа у справі) щодо виконання позивачем грошових зобов'язань (у сумі 5500000,00грн.), які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. (укладеного Позивачем та Третьою особою).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу права вимоги в порядку та на умовах визначених даним договором, продавець (Первісний кредитор) передає покупцеві (Новий кредитор) за плату право вимоги, належне продавцю по договору № 2408-П строкового банківського вкладу від 27.05.2008р., укладеному між продавцем та Харківським акціонерним комерційним Земельним банком.

Згідно із п.1.2. Договору купівлі-продажу права вимоги за даним договором, покупець (Новий кредитор) набуває права вимагати від Банку (Боржник) виконання зобов'язань по договору банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. на суму вкладу 5 500 000 (п'ять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень 00 коп. без нарахування процентів.

3 вересня 2010р. відповідач надіслав позивачу Заяву-Вимогу № 07/09, яка отримана позивачем за вх. № 0214/3935 від 14.09.2010р., якою повідомлено останнього про відступлення відповідачу третьою особою права вимоги грошових зобов'язань у сумі 5500000,00грн., які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. та запропоновано зарахувати взаємні вимоги (позивача та відповідача).

23 вересня 2010р. позивач листом вих. 02-15/3190 від 23.09.2010 року (а.с. 34, т І) надав відповідь на Заяву-Вимогу № 07/09 від 03.09.2010 року, в якій зокрема, вказав, що договір купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому ПАТ "Земельний банк" не має змоги включити ТОВ "Галнафто-Інвест" до реєстру вимог кредиторів банку.

У зв'язку з відсутністю погодження ПАТ "Земельний банк" зазначеної пропозиції ТОВ "Галнафто-Інвест", спір було передано на вирішення господарському суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2010р. у справі № 15/193 позов задоволено частково. Зокрема, зобов'язано ПАТ „Земельний банк" зарахувати право вимоги ТОВ „Компанія „Західбудінвест" за договором № 2408-ІІ строкового банківського вкладу від 27.05.2008р. на суму 5302465,74 грн., яке належить ТзОВ „Галнафто-Інвест" на підставі договору купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010р., укладеного з ТзОВ „Компанія „Західбудінвест" та вимогу ПАТ „Земельний банк", по кредитному договору № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008р. укладеному з ТОВ „Галнафто-Інвест" на суму 5302465,74грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2010р. у справі № 15/193 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011р. у справі № 15/193 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. залишено без змін.

В лютому 2012р. позивач звернувся з позовом у даній справі.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. у справі № 5015/465/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою ВГСУ від 16.10.2012р. рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2012р. у справі № 5015/465/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При цьому, ВГСУ зазначено, що суд першої інстанції, пославшись на ч.2 ст.35 ГПК України, не вказав, які саме факти, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 28.10.2010 року у справі № 15/193 не підлягають повторному доведенню у даному спорі. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що зазначеними рішеннями господарських судів (і це не підтверджується матеріалами справи) не встановлено факту відсутності одностороннього правочину - зарахування - як такого, а визнання судами правових підстав для задоволення позову ТОВ "Галнафто-Інвест" і зобов'язання банку зарахувати право вимоги для припинення грошових зобов'язань Позичальника за Кредитним договором № КЛ-2670/1-980 від 26.06.2008 року у сумі 5 302 465,74 грн. само по собі не свідчить про відсутність одностороннього правочину, як дії особи, спрямованої на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Місцевий господарський суд, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

30 липня 2010 р. Національним банком України було прийнято Постанову № 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк", якою з 02.08.2010 року у ПАТ "Земельний банк" була відкликана банківська ліцензія та розпочата процедура ліквідації банку, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".

3 вересня 2010р. відповідач надіслав позивачу Заяву-Вимогу № 07/09, яка отримана позивачем за вх. № 0214/3935 від 14.09.2010р., якою повідомлено останнього про відступлення відповідачу третьою особою права вимоги грошових зобов'язань у сумі 5500000,00грн., які виникли на підставі Договору строкового банківського вкладу № 2408-П від 27.05.2008р. та запропоновано зарахувати взаємні вимоги (позивача та відповідача).

23 вересня 2010р. позивач листом вих. 02-15/3190 від 23.09.2010 року (а.с. 34, т І) надав відповідь на Заяву-Вимогу № 07/09 від 03.09.2010 року, в якій зокрема, вказав, що договір купівлі-продажу права вимоги від 29.07.2010 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому ПАТ "Земельний банк" не має змоги включити ТОВ "Галнафто-Інвест" до реєстру вимог кредиторів банку.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом ( ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), який є спеціальним, то всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є Позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Відповідно до пунктів 3 та 8 статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Згідно зі статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" після місячного терміну з дня публікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів та здійснює заходи щодо підготовки задоволення цих вимог, зокрема складає перелік акцентованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості визначеному статтею 96 Закону.

Крім цього, за приписами норм ч. 6 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України є правом ліквідатора банку (а не його обов'язком) та таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, та з дозволу Національного банку України.

Отже, нормами глави 16 (ліквідація банків) Закону встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог 03.09.2010р., тобто після введення процедури ліквідації банку та після публікації відомостей про відкриття ліквідаційної процедури щодо нього.

Окрім того, у рішеннях Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, викладений висновок про те, що у процедурі ліквідації банку зарахування однорідних зустрічних вимог є незаконним, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно ж до приписів ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Вищевказане підтверджує неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку, з посиланням, при цьому, на статтю 602 Цивільного кодексу України, оскільки це призвело б до порушення порядку задоволення вимог кредиторів, встановленого статтею 96 "Про банки і банківську діяльність".

Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 цієї статті встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банку не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Відтак, оскільки скаржник у встановленому законом порядку не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013р. у справі № 5015/465/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 4 червня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.