Ухвала суду № 31631287, 04.06.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5372/13 Справа № 195/66/13 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипченко Д.М. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Максюти Ж.І.

суддів - Слоквенка Г.П., Кочкової Н.О.

при секретарі - Надтока А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивачка звернулася до суду з вище вказаною позовною заявою. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що її рідна тітка по матері ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно: житловий будинок з господарськими будівлями на земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За змістом заповіту складеного тіткою позивачки та зареєстрованого за №109 від 23 січня 2002 рок зазначено: «все моє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, все що буде мені належити на день моєї смерті і на що я по закону матиму право, в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, я заповідаю гр. ОСОБА_3».

У тітки рідних дітей не було.

Позивачка зі своїми батьками проживали в м. Нікополь. В період дитинства та юності позивачка часто бувала в гостях у тітки. Шкільни канікули в неї завжди проводила в смт. Томаківка у тітки. Так як її дівоче прізвище ОСОБА_3 (відповідно до свідоцтва про народження), то тітка при складанні заповіту зазначила прізвище ОСОБА_3. При цьому помилково вказавши в прізвищі після букви «л» букву «і» замість букви «е». Коли позивач у справі , в 1968 році вийшла заміж, то змінила своє прізвище на прізвище по чоловіку на ОСОБА_3. В 1973 році вона вдруге вийшла заміж і також змінила прізвище на ОСОБА_3, яке зараз і має.

25 грудня 2012 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області за заявою позивача про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, по справі №2о/442/29/12, було винесено рішення, за яким встановлено факт належності заповіту, зареєстрованого за №109 від 23 січня 2002 року, в якому спадкодавець ОСОБА_5 в частині, де вказано: «все моє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, все що буде мені належити на день моєї смерті і на що я по закону матиму право, в тому числі і житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, я заповідаю гр. ОСОБА_3», тобто позивачу по справі, ОСОБА_3, як спадкоємцю за заповітом. Слово «ОСОБА_3», яким вказується ім'я за прізвищем батьків позивача, вважати неправильно вказаним та замість нього вважати правильним «ОСОБА_3».

Позивачка є громадянкою Російської Федерації, де вона постійно проживає, є пенсіонеркою. За останні кілька років вона не приїжджала до смт. Томаківки у зв'язку з погіршенням стану здоров'я після смерті сина.

02.05.2012 року від своєї сестри ОСОБА_8 отримала телеграму, в якій зазначалося що їхня тітка, ОСОБА_5 померла.

Приїхавши в смт. Томаківку, позивачка 04.05.2012 року звернулася до Томаківської нотаріальної контори (за місцем проживання своєї тітки) з наміром прийняти спадщину. Однак з'ясувалося, що нею було пропущено строк для прийняття спадщини, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК, а саме, 6 місяців від моменту відкриття спадщини. У зв'язку з чим завідувач нотаріальної контори відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що 18.05. 2012 році позивач отримала письмове повідомлення.

В зв'язку з вищенаведеним позивачка не може реалізувати своє право на спадщину та отримати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, та змушена була звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволені в повному обсязі, позивачці надано строк - два місяці для подання нею заяви до Томаківської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті її тітки - ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі, вважаючи рішення суду незаконним, оскільки поважних причин пропуску строку позивачкою суду не надано.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.

Згідно ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог вірно прийшов до висновку, що позивачка ОСОБА_3 пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки їй лише 02.05.2012 року з міжнародної телеграми відправленою її рідною сестрою - ОСОБА_8 стало відомо про смерть тітки - ОСОБА_5, після чого вона 04.05.2012 року приїхала до України, та звернулась до нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини, отримавши 18.05.2012 року відповідь з нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про спадщину звернулась до суду за вирішенням спірних питанню, а тому їй слід визначити додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

Крім того, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції набрало законної сили рішення Томасівського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2013 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволені його позову до ОСОБА_4, ОСОБА_3, тамаківської селищної ради Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги, та усунення від права на спадкування.

Таким чином, з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, яким обґрунтовано, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий:

Судді :