Постанова № 31630441, 31.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2013 р. Справа № 809/631/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представника позивача - Маланюка О.Я.

представника відповідача - Баралецька М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТзОВ "Ерзі"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ДПС Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2012 року №0001232203 та №0001242203 в частині суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 234265 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (надалі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0001242203 та №00012322203 від 11.12.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведена посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі", прийняті за її результатами висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 304 265 грн. та Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 197 740 грн., за основним платежем та 25111 грн., за штрафними санкціями, а також прийняті на її основі податкові повідомлення-рішення №0001242203 за №00012322203 від 27.11.2012 року є протиправними, необґрунтованими та не відповідають реальним обставинам справи. Відповідачем протиправно не було взято до уваги усі представленні під час перевірки первинні документи, які підтверджують правомірність заявлених позивачем валових витрат підприємства та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвест Пром», ПП «Дніпрокомплект» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Зазначає, що несплата податкових зобов'язань контрагентами не може ставитися у вину суб'єктам господарювання, які мають з ними господарські правовідносини.

31.01.2013 року позивачем направлено на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001242203 від 11.12.2012 року та №0001242203 від 11.12.2012 року в частині суми грошового зобов'язання в розмірі 234256 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених в запереченні до позовної зави. Суду пояснила, що ДПІ в м. Івано-Франківську податкові повідомлення-рішення №0001242203 та №00012322203 від 27.11.2012 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у м. Івано-Франківську) була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" (надалі за текстом - ТзОВ "Ерзі" або Позивач), та складено Акт №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року по взаємовідносинам з з ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвес Пром», ПП «Дніпрокомплект» (надалі за текстом - Акт), яким встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1. пп. 5.2.1., п. 5.2, пп. 5.3.9., п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст.138, пп.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 304 265 грн.;

- пп. 198.1. п. 198.2. п.198.3, п. 198.6. ст.. 198., п.201.1., п. 201.4. п. 201.6., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 197 740 грн.

На підставі акта перевірки №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року начальником ДПІ в м. Івано-Франківську 11.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення за № 0001232203, за порушення п. 198.1 п. 198.2., пп. 198.3, ст. 198, 201.1, 201.4, 201.6. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах " (3014010100) та визначено суму до сплати у розмірі 222 851,00 грн., з якої 197 740, 00 грн. за основним платежем та 25 111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0001242203 - за порушення пп. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6., ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. за № 2755-VI із змінами та доповненнями у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств)" (3011021000) та визначено суму до сплати у розмірі 304 266,00 грн., з якої 304 265,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Що стосується висновків ДПІ в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року, щодо нікчемності угод, укладених позивачем та такими його контрагентами як ТзОВ „Крокус К", ПП „Інвест Пром", ПП „Дніпрокомплект", а також з прийнятими ДПІ в м. Івано-Франківську податковими повідомленнями-рішеннями №0001242203 за №00012322203 від 11.12.2012 року суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року, відповідачем зроблено висновок, що укладені позивачем угоди під час господарських взаємовідносин з ТзОВ „Крокус К", ПП „Інвест Пром", ПП „Дніпрокомплект" за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року є нікчемними.

Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на прибуток в сумі 304 265 грн. по господарських взаємовідносинах позивача з такими контрагентами як ТОВ «Крокус К» (код 33345248), ПП „Інвест Пром" (код 37156752), ПП „Дніпрокомплект" (код 25018797) та ТОВ «Глобус» (код 13656082).

Свою позицію перевіряючі особи обґрунтовують на підставі Актів отриманих від інших ДПІ, зокрема: Дніпродзержинської оДПІ - акт позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпрокомплект» №1118/48/23-206/25018797 від 07.03.2012 року за період з 01.04.2011 року від 04.11.2011 р.; Алчевської оДПІ в Луганській області - акт №509/236-37156752 від 28.02.2012 року позапланової невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Інвест Пром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, а також довідки ДПІ Ленінського району м. Севастополя «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Крокус» з питань відображення сум ПДВ в податкових деклараціях за звітні податкові періоди грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року» від 06.04.2011 року №191/15-219/33345248/2740/10 для подальшого відпрацювання по ланцюгу постачання.

У вищевказаних актах йде посилання на те, що ПП «Інвест Пром» не надало підтверджуючих докуметів щодо визначення податкових зобов'язань, тому безпідставно сформовано податкові зобов'язання. На підприємстві відсутні основні фонди, транспорт, трудові ресурси. Згідно відповіді від 12.10.2012 року №17547/227 з інформацією про те, що згідно службового листа ГВПМ Алчевської оДПІ від 27.09.2011 року відносно посадових осіб ПП «Інвест Пром» порушено кримінальну справу №10128001 від 09.07.2011 року за ознаками ч.3 ст. 212 КК України.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що в результаті вищевказаних перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами підприємствами-постачальниками та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків, є безтоварними. Як наслідок зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до норм ст.ст. 215, 203, 228 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, не вказуючи доказів, які б підтверджували правомірність висновків по вищевказаних актах ДПІ у м. Івано-Франківськ, які в силу приписів норм цивільного та господарського законодавства могли б вважатись належними та допустимими, зі сторони ДПІ у м. Івано-Франківську суду не наведено.

Суд не може погодиться з таким доводами та висновками відповідача з тієї причини, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Виявлення податковим органом ознак нікчемності угод щодо поставки товарів, а також визнання безтоварними угод, укладених між ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвест Пром», ПП «Дніпрокомплект» та їхніми контрагентами в даному випадку не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочинів - договору поставки №040111 від 04.01.2001 року, укладеного між ПП «Дніпрокомплект» та ТзОВ «Ерзі» (а.с.79-80), договору купівлі-продажу №20/1/11 від 20.03.2011 року, укладеного між ПП «Інвест Пром» та ТзОВ «Ерзі» (а.с.81), договору купівлі-продажу №/20/2/11 від 11.05.2011 року, укладеного між ПП «Інвест Пром» (а.с. 82) про надання транспортно-експедиторських послуг №1001 від 10.01.2008 року та №1001 від 10.01.2010 року (а.с.80, 81).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що використання працівниками ДПІ в м. Івано-Франківську, як підстави для встановлення нікчемності правочину між позивачем та його контрагентами матеріалів, отриманих від інших ДПІ не може слугувати вагомим доказом удаваності правочинів, укладених між ТзОВ «Ерзі» та такими суб'єктами господарювання як ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвест Пром», а також ПП «Дніпрокомплект».

Суд зазначає, що порушення норм законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку посадовими особами ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвест Пром», ПП «Дніпрокомплект» не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та даними суб'єктами господарювання.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі по тексту - ГК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печатками.

У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.8 ст. 181 ГК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні договорів із ТзОВ «Крокус К», ПП «Інвест Пром», ПП «Дніпрокомплект» позивачем було дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо змісту і форми господарського договору, у тому числі передбачені всі істотні умови, необхідні як для набрання чинності (дійсності) таких договорів, так і для можливості у відповідності до чинного законодавства України поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги, тощо.

На виконання своїх зобов'язань сторони за кожним договором провели розрахунки між собою, що підтверджувалося наявними документами звітного та розрахункового характеру (податковими, видатковими і товаро-транспортними накладними) які були надані при перевірці ДПІ у м. Івано-Франківську (а.с. 86,87, 88, 89, 90, 99, 100, 101, 117, 118, 144-149, 156- 183).

Перевіряючими особами ДПІ у м. Івано-Франківську не спростовано той факт, що податкові накладні, які виписані сторонами за договорами, відповідають вимогам п.п. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Таким чином, сторонами належним чином було виконано свої обов'язки, які передбачені відповідними договорами, та встановлені чинним податковим законодавством, тобто, вчинені правочини виконані сторонами в повному обсязі та відповідають вимогам закону.

Більш того, оскільки правочини вчинені з дотриманням усіх вимог, передбачених цивільним законодавством, зокрема ст. 203 ЦК, з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, усі документи мають відтиск печаток підприємств та підписи уповноважених представників сторін за договором, тому у будь-якому випадку такі правочини створюють реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Тобто, вся організація щодо належності ведення бухгалтерського обліку покладається саме на власника (уповноважену особу) підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Таким чином законодавство України не передбачає механізмів впливу сторін відповідного правочину одна на одну з метою ведення кожним із контрагентів бухгалтерського обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не наділені правом застосовувати негативні заходи впливу на ТзОВ «Ерзі» з причин неподання чи подання з недостовірними даними одним із контрагентів підприємства бухгалтерської та іншої звітності.

В даному випадку нікчемність правочинів прямо не встановлена законом, сторони правочинів не заперечують їх дійсність, тому такі правочини можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку (ст. 215 ЦК).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Вчинені правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 ЦК, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Посилаючись на вимоги ст. 203 ЦК, працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не зазначають, в чому ж саме зміст правочину суперечить діючому цивільному законодавству. При цьому безпідставно наголошується на тому, що нібито ТзОВ "Ерзі" документально відображало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами, яких фактично не було, тобто, що відносини ТзОВ "Ерзі" з ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвес Пром", ПП "Дніпрокомплект" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що як Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" за № 334/94-ВР (надалі по тексту - Закон 334), Закон України "Про податок на додану вартість" за № 168/97-ВР (надалі по тексту - Закон про ПДВ) так і норми ПК не передбачають отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування в якості обов'язкової умови для формування складу валових витрат чи відшкодування податку на додану вартість, а також не ставлять у залежність право на зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат чи право на отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб та фактичної сплати ними податку на прибуток чи ПДВ до бюджету.

Якщо конкретний контрагент не виконав свого зобов'язання по звітності чи сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього конкретного суб'єкта господарювання.

Суд вважає безпідставним ігнорування податковим органом документів із програм бухгалтерського обліку позивача, що підтверджують факт реалізації товарів (нафтопродуктів) таким суб'єктам господарювання як ТзОВ «Коломиянафтозбут», ТзДВ «Великобичківський консервний завод», Нагірянська філія ПРАТ «Райз-Максимко», ПП ОСОБА_3 та ТзОВ «Пропан» та наявність господарської цілі, що в свою чергу призвело протиправного висновку про нікчемність та недійсність операцій ТзОВ "Ерзі" з ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвес Пром", ПП "Дніпрокомплект".

Суд зазначає, що викладенні в акті перевірки №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року висновки не можуть бути підставами для позбавлення ТзОВ "Ерзі" як права на зменшення скоригованого валового доходу на розмір валових витрат, так і права на податковий кредит по зобов'язанням з податку на додану вартість, оскільки позивачем виконано всі передбачені податковим законодавством умови щодо їх формування і мало всі документальні підтвердження, що підтверджується попереднім актом перевірки як щодо визначених розмірів валових витрат по податку на прибуток чи податкового кредиту по ПДВ, так і наданими при проведенні перевірки документами.

Щодо порушень позивачем вимог п. 5.1. пп. 5.2.1., п. 5.2, пп. 5.3.9., п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями) та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6 ст.138, пп.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі в сумі 304 265 грн. суд зазначає наступне.

Під час перевірки перевіряючим було надано позивачем підтверджуючі первинні документи щодо операцій з ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвест Пром", ПП "Дніпрокомплект" обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо визначеного позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Глобус» на суму 70000,00 грн. у зв'язку із завищенням валових витрат на суму 304350,00 грн. судом встановлено, позивачем розмір даного грошового зобов'язання визнано, самостійно погоджено та взято до добровільного виконання. В 2012 році позивач часткового сплатив суму коштів у розмірі 54000,00 грн., що були визначені перевіркою стосовно операційної діяльності придбання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Глобус», будь-якої іншої заборгованості підприємство-позивач не має.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з вищевикладеного, висновок податкового органу про заниження ТзОВ «Ерзі» податку на прибуток та про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на суму 304265 грн. є безпідставним та таким, що порушує вимоги Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року.

Суд не може погодитися із висновком податкового органу, зазначеному в акті перевірки №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року щодо заниження ТзОВ «Ерзі» податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року на суму 197740,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Дане порушення, на думку перевіряючих, виникло внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, виписаних ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвест Пром", ПП "Дніпрокомплект" за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд зазначає, що виявлення безтоварності та економічної неможливості продажу товарів ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвест Пром", ПП "Дніпрокомплект" покупцям, в тому числі ТзОВ «Ерзі» не може слугувати підставою для висновку про те, що визначена позивачем сума податкового кредиту з ПДВ, вважається не підтвердженою.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії: договору поставки №040111 від 04.01.2001 року, укладеного між ПП «Дніпрокомплект» та ТзОВ «Ерзі» (а.с.79-80), договору купівлі-продажу №20/1/11 від 20.03.2011 року, укладеного між ПП «Інвест Пром» та ТзОВ «Ерзі» (а.с.81), договору купівлі-продажу №/20/2/11 від 11.05.2011 року, укладеного між ПП «Інвест Пром» (а.с. 82) про надання транспортно-експедиторських послуг №1001 від 10.01.2008 року та №1001 від 10.01.2010 року (а.с.80, 81), а також документами звітного та розрахункового характеру (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) (а.с. 86,87, 88, 89, 90, 99, 100, 101, 117, 118, 144-149, 156- 183).

Оплата товару здійснена шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками з банку про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Щодо посилання представника відповідача у своїх поясненнях на те, що позивачем не було подано під час перевірки товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі по кожній операції перевезення нафтопродуктів згідно договорів купівлі-продажу чи постачання, а тому не встановлено факту передачі товарів (послуг), суд вважає його безпідставним, оскільки для проведення податкового обліку купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей - товарно-транспортні накладні не застосовуються, дане зазначено також і в Ухвалі ВАС України від 06.02.2007 року по справі № К -12246/06.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій ТзоВ «Ерзі» та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що придбані позивачем нафтопродукти згодом реалізовувалися іншим суб'єктам господарювання.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України.

Позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у Акті №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про фіктивність та безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, а також висновки про заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в загальній сумі 197740,00 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реалізації нафтопродуктів. Вказані письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів (нафтопродуктів), отриманих у контрагентів ТзОВ "Крокус К"., ПП "Інвест Пром", ПП "Дніпрокомплект" та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Крім того, згідно постанови апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.04.2013 року, яка набрала законної сили апеляційну скаргу директора ТзОВ «Ерзі» ОСОБА_4 задоволено, постанову Івано-Франківського міського суду від 12.03.2013 року скасовано, а провадження в справі закрито за відсутністю в діях директора ТзОВ «Ерзі» ОСОБА_4 події і складу адміністративного правопорушення. (а.с.68-69).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) - Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001232203 від 11.12.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001242203 від 11.12.2012 року - в частині суми грошового зобов`язання по податку на прибуток в розмірі 234265 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерзі" судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) гривні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2013 року.