Постанова № 31630145, 03.06.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5797/13-а

Категорія 97

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року cуддя Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Гурніку А.І.,за участю: позивача:ОСОБА_2,представника відповідача-1:Вакарова В.В.,представника відповідача-2:Вакарова В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) та Військової частини 3066 про стягнення грошової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до суду з зазначеним позовом до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) (далі - відповідач, В/ч 3001), в якому просить поновити пропущений з поважних причин, процесуальний строк; визнати дії відповідача в частині невиплати позивачеві грошової компенсації замість речового майна станом на 23.12.2010 року неправомірними; стягнути з відповідача на користь позивача 5 695,00 грн. грошової компенсації замість не отриманого речового майна, згідно довідки № 7 від 24.04.2011 року; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначає, що вона проходила службу у Радянській Армії з 1985 року по 1993 рік та в Збройних силах України проходила службу за контрактом з 1995 року по 1998 рік, після чого була переведена у Національну гвардію України. У зв'язку із розформуванням Національної гвардії наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 33 від 05.04.2000 року переведена в розпорядження командира в/ч 3078, а наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 58 о/с від 21.06.2000 року переведена до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) в якості техніка налагоджувальника поліграфічного устаткування друкарні. З 22.03.2001 року по 23.12.2010 року позивач працювала відповідальним виконавцем оперативного відділу, має військове звання старшого прапорщика. Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010 року позивач була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку за п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Позивач під час проходження служби перебувала на всіх видах забезпечення, в тому числі, речовому, проте, речовим майном забезпечена не була. Позивач письмово зверталась до Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України з вимогою про виплату грошової компенсації за речове майно, однак, у виплаті було відмовлено. Отже, позивач вважає відмову відповідача щодо виплати грошової компенсації в розмірі 5 695,00 грн. за неодержане речове майно протиправними.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2011 року в задоволені клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом було відмовлено та адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2011 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, без проведення судового засідання, за позовом ОСОБА_2 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) про стягнення грошової компенсації.

15.04.2013 року на адресу суду надійшли письмові заперечення В/ч 3001, в яких остання просить в позові відмовити та зазначає, що, по-перше, довідка № 7 не є належним доказом підтвердження заборгованості, по-друге, законодавством не передбачено обов'язку виплачувати грошову компенсацію за не отримане речове забезпечення, по-третє, довідку № 7 видавала Військова частина 3066, яка і має бути відповідачем у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2013 року справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) про стягнення грошової компенсації призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2013 року, відповідно до ст.. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, до участі у справі в якості співвідповідача залучено Військову частину 3066 (далі - відповідач, В/ч 3066).

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просив позов задовольнити, а саме, визнати дії В/ч 3001 в частині невиплати їй грошової компенсації замість речового майна станом на 23.12.2010 року неправомірними; стягнути з В/ч 3001 на її користь 5 695,00 грн. грошової компенсації замість не отриманого речового майна, згідно довідки № 7 від 24.04.2011 року

Представник відповідачів в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з викладених у письмових запереченнях підстав, просив в позові відмовити, зазначивши, що відповідачі діяли в межах своєї компетенції згідно норм чинного законодавства, правові підстави для виплати позивачеві грошової компенсації відсутні.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходила службу у Радянській Армії з 1985 року по 1993 рік, а з 1995 року по 1998 рік - в Збройних силах України за контрактом, після чого була переведена у Національну гвардію України. У зв'язку із розформуванням Національної гвардії наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 33 від 05.04.2000 року ОСОБА_2 була переведена в розпорядження командира в/ч 3078, а наказом Командувача Внутрішніх військ МВС України № 58 о/с від 21.06.2000 року - переведена до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) в якості техніка налагоджувальника поліграфічного устаткування друкарні.

З 22.03.2001 року по 23.12.2010 року ОСОБА_2 працювала відповідальним виконавцем оперативного відділу, має військове звання старшого прапорщика.

Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010 року позивач була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку за п. «Б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до довідки № 7 від 24.04.2011 року, виданої В/ч 3066, заборгованість за предмети форменого обмундирування ОСОБА_2 складає 5 695,00 грн. (а.с. 57, 58).

ОСОБА_2 зверталась до В/ч 3001 із заявою щодо виплати вказаної заборгованості, однак у її виплаті було відмовлено (а. с. 22-23).

Так,відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців передбачено Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444 (далі - Положення).

Згідно п. 27 Положення, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Дійсно пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким передбачалось право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів та визначалось, що порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України, на який посилається представник відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позову - виключено згідно із підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Проте, ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 не існували положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких, передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів, оскільки вказаною статтею було доповнено Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на підставі закону України № 328-V від 03.11.2006 року.

Щодо Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.03.2000 року, який є чинним, то слід зазначити, що вказаним Законом зупинялись положення статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка згодом була викладена в новій редакції. Відтак, Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не стосується положень статті 9-1 і не може на них поширюватись.

За таких обставин, відмова В/ч 3001 у виплаті позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно свідчить про те, що вона не відповідає положенням статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Положенню про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444, оскільки позбавляє права позивача на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно.

Так, чинне законодавство надає позивачу право одержати замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошову компенсацію в розмірі вартості зазначених предметів, порядок отримання якої визначається Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В/ч 3001 не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

За таких підстав, суд дійшов висновку про визнання дій В/ч 3001 щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації замість речового майна неправомірними та про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби в розмірі 5 695,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що хоча довідку № 7 про належне до видачі, але не отримане позивачем речове майно видавалась В/ч 3066, грошову компенсацію слід стягнути з В/ч 3001, оскільки ОСОБА_2 була виключена із списків особового складу управління та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням у відставку саме Наказом Начальника Управління Північного територіального командування ВВ МВС України № 245 від 23.12.2010 року, а саме при звільнені здійснюються всі розрахунки з працівником.

Щодо позову до В/ч 3066, то в цій частині в позові слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то судові витрати в розмірі 56,95 грн., відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача з В/ч 3001.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1444 та ст.ст. 2, 6-10, 17, 94, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) про стягнення грошової компенсації - задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації замість речового майна станом на 23.12.2010 року - неправомірними.

Стягнути з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість речового майна не отриманого під час звільнення з військової служби в розмірі 5 695 грн. 00 коп.

В позові ОСОБА_2 до Військової частини 3066 - відмовити.

Стягнути з Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (в/ч 3001) на користь ОСОБА_2 56 грн. 95 коп. у відшкодування судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя І.В.Кирилюк