Рішення № 31629684, 31.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2013 р. Справа № 911/1774/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ"

до Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз"

про стягнення 12 384 301,70грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Суворова Л.В. (дов. № 2-291 від 04.02.2013р.);

Саранюк В.М. (дов. № 2-343 від 18.05.2013р.);

від відповідача П'ятоволенко І.І. (дов. № 146 від 13.02.2013р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство „УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (далі - відповідач) про стягнення 12 384 301,70грн. заборгованості, з яких: 9 154 430,89грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 1 041 046,25грн. пені, 1 962 176,43грн. штрафу, 19 054,48грн. інфляційних втрат та 207 593,65грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2013р. порушено провадження у справі № 911/1774/13, розгляд справи призначено на 31.05.2013р.

28.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 273 від 22.05.2013р. (вх. № 12165 від 28.05.2013р.), згідно якого останній визнав суму основного боргу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу, а також зменшити розмір пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, який прийнято судом.

28.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені № 277 від 27.05.2013р. (вх. № 1264 від 28.05.2013р.), згідно якої останній просив суд зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 31.05.2013р. представники позивача повністю підтримали позов, представник відповідача визнав суму основного боргу та заперечив проти стягнення штрафу, а також просив суд зменшити розмір пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011р. між Дочірньою компанією „Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УКРТРАНСГАЗ" (Газотранспортне підприємство) та Дочірнім підприємством „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21, за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГТС), а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Плановий обсяг транспортування природного газу замовника з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012р. складає 229 930 тис. куб. м (п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.4. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4., 5.5. договору розрахунки за транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях відповідач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях відповідача не зазначений номер договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги по транспортуванню газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

Згідно п. 11.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р., за період з січня 2012р. по грудень 2012р. надано відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 30 157 799,98грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 37-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач, за отримані за період з січня 2012р. по грудень 2012р. послуги, в порушення п. 5.5. договору розрахувався частково, сплативши позивачеві 21 003 369,09грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., на момент судового розгляду справи, склав 9 154 430,89грн. (30 157 799,98грн. - 21 003 369,09грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи.

Предметом позову є вимоги про стягнення 9 154 430,89грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 1 041 046,25грн. пені, 1 962 176,43грн. штрафу, 19 054,48грн. інфляційних втрат та 207 593,65грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р., за період з січня 2012р. по грудень 2012р. надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 30 157 799,98грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (а.с. 37-48), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач, за отримані за період з січня 2012р. по грудень 2012р. послуги, в порушення п. 5.5. договору розрахувався частково, сплативши позивачеві 21 003 369,09грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., на момент судового розгляду справи, склав 9 154 430,89грн. (30 157 799,98грн. - 21 003 369,09грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 9 154 430,89грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 154 430,89грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р., позивачем за період з 21.02.2012р. по 31.03.2013р. нарахована пеня в сумі 1 041 046,25грн., зокрема: 72 951,75грн. за період з 21.02.2012р. по 19.04.2012р., 161 482,41грн. за період з 21.03.2012р. по 30.06.2012р., 207 473,47грн. за період з 21.04.2012р. по 25.10.2012р., 134 043,14грн. за період з 21.05.2012р. по 28.11.2012р., 27 703,39грн. за період з 21.06.2012р. по 06.12.2012р., 26 708,12грн. за період з 21.07.2012р. по 11.12.2012р., 20 488,12грн. за період з 21.08.2012р. по 18.12.2012р., 17 818,42грн. за період з 21.09.2012р. по 21.12.2012р., 16 474,48грн. за період з 21.10.2012р. по 25.12.2012р., 60 820,68грн. за період з 21.11.2012р. по 31.03.2013р., 139 240,33грн. за період з 21.12.2012р. по 31.03.2013р., 155 881,94грн. за період з 21.01.2013р. по 31.03.2013р.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3. договору сторонами погоджено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 34-36), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 21.02.2012р. по 31.03.2013р. становить загалом 1 041 046,25грн., зокрема: 72 951,75грн. за період з 21.02.2012р. по 19.04.2012р., 161 482,41грн. за період з 21.03.2012р. по 30.06.2012р., 207 473,47грн. за період з 21.04.2012р. по 25.10.2012р., 134 043,14грн. за період з 21.05.2012р. по 28.11.2012р., 27 703,39грн. за період з 21.06.2012р. по 06.12.2012р., 26 708,12грн. за період з 21.07.2012р. по 11.12.2012р., 20 488,12грн. за період з 21.08.2012р. по 18.12.2012р., 17 818,42грн. за період з 21.09.2012р. по 21.12.2012р., 16 474,48грн. за період з 21.10.2012р. по 25.12.2012р., 60 820,68грн. за період з 21.11.2012р. по 31.03.2013р., 139 240,33грн. за період з 21.12.2012р. по 31.03.2013р., 155 881,94грн. за період з 21.01.2013р. по 31.03.2013р. Відтак, вимога про стягнення 1 041 046,25грн. пені є обґрунтованою у розмірі 1 041 046,25грн.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується балансом на 01.01.2013 (а.с. 99-100), балансом на 31.03.2013р. (а.с. 101-102) та станом розрахунків споживачів за спожитий природний газ станом на 01.05.2013р. (а.с. 98), у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 % до 520 523,13грн. пені.

Аналогічна позиція міститься у п. 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" № 01-06/767/2013 від 19.12.2012р. та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. № 5023/3165/12.

Крім того, позивачем нараховано 1 962 176,43грн. 7 % штрафу з простроченої суми, на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої приписами ч. 2 ст. 231 ГК України та про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 962 176,43грн. штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011р. у справі № 23/225 та постановах Вищого господарського суду України від 30.01.2013р. у справі № 5011-75/9659-2012, від 06.02.2013р. у справі № 5011-19/10975-2012, від 22.04.2013р. у справі № 28/5005/3240/2012.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р., позивачем за період з 01.03.2012р. по 31.03.2013р. нараховано 19 054,48грн. інфляційних втрат та 207 593,65грн. 3 % річних за період з 21.02.2012р. по 31.03.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.03.2012р. по 31.03.2013р. та 3 % річних, нарахованих за період з 21.02.2012р. по 31.03.2013р. складає 19 054,48грн. інфляційних втрат та 208 317,05грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 19 054,48грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 207 593,63грн. 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 207 593,63грн., з огляду на те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 9 154 430,89грн. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 520 523,13грн. пені, 19 054,48грн. інфляційних втрат та 207 593,65грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Києво-Святошинське управління по експлуатації газового господарства" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Білгородська, буд. 17; код ЄДРПОУ 19412538) на користь Публічного акціонерного товариства „УКРТРАНСГАЗ" (01021, Печерський р-н., Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 9 154 430 (дев'ять мільйонів сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять гривень) 89 коп. основного боргу за надані згідно договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011053/Н21 від 27.09.2011р. послуги, який виник за період з січня 2012р. по грудень 2012р., 520 523 (п'ятсот двадцять тисяч п'ятсот двадцять три гривні) 13 коп. пені, 19 054 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні) 48 коп. інфляційних втрат, 207 593 (двісті сім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні) 65 коп. 3 % річних та 57 916 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень) 11 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 04.06.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко