Постанова № 31628624, 30.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 809/430/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

за участю представника позивача Яковини Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмежено відповідальністю "Відродження" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000010220 від 29.01.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №000010220 від 29.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Податкового кодексу України, оскаржуваним рішенням визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість 64375,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16094,00 грн. На думку позивача, висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що висновок податкового органу базується виключно на даних отриманих від ДПІ в Печерському районі м. Києва щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та, як наслідок, зроблено висновок щодо нікчемності угоди укладеної між ТОВ "Відродження" та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС". Позивач вказує, що операції за даним договором підтверджені усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а отже підстав для формування висновків податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту з ПДВ, не було.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Суду пояснили, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними. Щодо транспортування ТМЦ придбаних у ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", та зазначили, що частина поставок здійснювалась безпосередньо з м.Києва до контрагентів позивача, яким такий товар реалізовувався, самовивозом. Інша частина - було даставлена до м.Калуша транспортом ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" на склад ТОВ «Відродження» та одразу ж реалізована. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні не прибув, однак в попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні. Зазначив, що операції по придбанню та реалізації товару придбаного у ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" відбувалися одним днем, тоді як ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" перебувало в м.Києві, ТОВ «Відродження» у м.Калуші, а покупці яким реалізовувався товар у м.Ніжині, Чернігівської області, м.Львові та ін. Вважає, що такі поставки в кілька тон труб не реально було здійснити в рамках 24 годин. Звернув увагу суду, що як на час перевірки, так і в судовому засіданні позивачем не подано документи, які б підтверджували факт транспортування та отримання позивачем металопрокату від контрагента ТзОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та доказів їх обліку на складах позивача. Просив у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області 20.01.1993 року (а.с. 14) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062494 від 04.09.2007 року (а.с. 19).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із видів діяльності позивача є оптова торгівля металами та металевими рудами (а.с. 15).

З 10.01.2013 року терміном 5 робочих днів Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС".

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за жовтень 2011 року в сумі 64 375 грн. та складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки №102/22-0/19393404 від 23.01.2013 року(а.с. 25-37).

За результатами перевірки Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №000010220 від 29.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 80469,00 грн., з яких 64375 грн. за основним платежем та 16094 грн. штрафних (фінансових) санкцій(а.с.40).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Так, між ТОВ "Відродження" як покупцем та ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" як постачальником 03.10.2011 року у м. Калуші був укладений договір поставки № 20. Відповідно до умов цього договору покупець зобов'язаний прийняти та повністю оплатити товар, а постачальник прикладає всі можливі зусилля для виконання прийнятих замовлень. Товаром згідно договору є металопрокат. Одиниця виміру кількості товару - тонна. Пунктом 5.1 договору передбачалося, що покупець отримує право власності на товар та несе відповідальність за його зберігання з моменту його отримання, що фіксується підписами в накладній, а п. 7.3 договору встановлював безготівкову форму розрахунків.

В жовтні 2011 року на підставі вказаного договору між сторонами відбулися поставки товару, які були оформлені видатковими накладними № 31001 від 03.10.2011р. на суму 55020,00 грн., № 31002 від 03.10.2011р. на суму 28944,00 грн., № 41001 від 04.10.2011р. на суму 55230,00 грн., № 41002 від 04.10.2011р. на суму 24770,00 грн., № 111001 від 11.10.2011р. на суму 76045,32 грн., № 121001 від 12.10.2011р. на суму 83600,00 грн., № 141005 від 14.10.2011р. на суму 23089,00 грн., № 141006 від 14.10.2011р. на суму 8947,00 грн., № 141007 від 14.10.2011р. на суму 11804,76 грн. та № 261001 від 26.10.2011р. на суму 18800,00 грн.(а.с.42-51) В накладних відображений асортимент та кількість товару, одиниці виміру, ціна за кожною товарною позицією. В накладній № 121001 одиниця виміру значиться погонний метр замість одиниці виміру тонни відповідно договору. Товар був прийнятий покупцем, що підтверджено його підписом на кожній видатковій накладній, однак відсутня печатка. Накладні містять інші необхідні реквізити, передбачені законодавством для документів подібного роду.

За придбаний товар покупець повністю розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями № 131 від 05.10.2011 року на суму 83964,00 грн., № 137 від 06.10.2011 року на суму 80 000,00 грн., № 138 від 11.10.2011 року на суму 76045,32 грн., № 140 від 18.10.2011 року на суму 83600,00 грн., № 145 від 26.10.2011 року на суму 62640,96 грн.(а.с.62-66)

ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" виписало покупцю податкові накладні від 03.10.2011 року № 21 на суму 55020,00 грн., 03.10.2011 року № 22 на суму 28944,00 грн., 04.10.2011 року № 41 на суму 55230,00 грн., 04.10.2011 року № 42 на суму 24770,00 грн., 11.10.2011 року № 161 на суму 76045,32,00 грн., 12.10.2011 року № 181 на суму 83600,00 грн., 14.10.2011 року № 225 на суму 23089,20 грн., 14.10.2011 року № 226 на суму 8947,00 грн., 14.10.2011 року № 227 на суму 11804,76 грн., 26.10.2011 року № 421 на суму 18800,00 грн.(а.с.52-61)

Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією листом від 14.02.2012 року № 3201/7/23-511 від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 35851839) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2011 року".

В цьому Акті зазначено, що операції ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 35851839, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з цим ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Так, в постанові від 02.03.2011 року про порушення кримінальної справи №50-6270 та прийняття до свого провадження ст. слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковником податкової міліції Чапічадзе І.Ю. зазначається, що прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ "Інтербанк" за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального Кодексу України(а.с.140-142).

В ході проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та подальшої незаконної діяльності ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, яке має ознаки фіктивності, зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності та використовується як інструмент мінімізації податкових зобов'язань.

За даними Державної прикордонної служби України засновники та директори ряду СПД, в тому числі ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", в'їжджали на територію України тільки на момент державної реєстрації даних підприємств, після чого не перетинали кордон України і відповідно не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність і підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи.

Наведеною постановою від 02.03.2011 року порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими слідством особами ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим повторно за ч. 2 ст. 205 КК України; та порушено кримінальну справу за фактом підроблення документів невстановленими слідством особами ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", код 35851839, за ч. 2, ч. 4. ст. 358 КК України.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з вищевикладеного стає зрозумілим, що ТОВ «Відродження» було перераховано кошти ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" , але товар не міг бути придбаним, оскільки згідно постанови ст. слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" створено невстановленими слідством особами з метою фіктивного підприємництва, тобто відбулася умовне придбання товару.

Таким чином, встановлено, що поставки товару ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснені у жовтні 2011 року на користь ТОВ "Відродження" є нікчемними згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що:

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі - Господарський Кодекс), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського Кодексу).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХІІ "Про підприємництво" із змінами та доповненнями, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Національним Класифікатора України (ДК 009:2005) прийнятим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 року № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність це - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. При цьому, основний вид економічної діяльності це - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та ТОВ «Відродження» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV).

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996-ХІV, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (пункт 6 статті 8 Закону №996-ХІV).

Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 11.10.2005 року № 81-16/71 "Щодо надання роз'яснення", у разі коли сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 (далі - Інструкція № П-6), від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція № П-7) із змінами і доповненнями. Постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року.

Відповідно до п. 2 Інструкцій № П-6, № П-7, при поставці продукції і товарів, створенні умови для їх своєчасного та правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний забезпечити:

- дотримання встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць;

- чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

При прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортними і супровідними документами (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і інше) відправника (постачальника) або одержувача (покупця). В даному випадку, як пояснили представники позивача, транспортування товару відбувалося транспортними засобами постачальника ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС".

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346., в якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Так, враховуючи викладене вище та те, що у ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" відсутні на балансі транспортні засоби, немає можливості встановити вид такого транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила №644)). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Відповідно Правил №644 (пп. 1.1, 1.2) на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

В ході судового розгляду судом не виявлено відповідних документів, що підтверджували б факт відвантаження чи отримання товарів позивачем від ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС". Форми бланків перевізних документів, які затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998 року №460 "Про затвердження бланків перевізних документів" на час проведення перевірки відсутні.

Так, ТОВ "Віжродження" не надано транспортних та супроводжувальних документів, що свідчать про транспортування товару від ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС".

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та ТОВ «Відродження» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено ознаки укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Таким чином, ТОВ "Відродження" порушено ст. 228 Цивільного Кодексу щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння контрагентами майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Укладена угода з поставки між ТОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та ТОВ «Відродження», слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, відповідно до пп.139.1.9 Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до рекомендацій Вищого адміністративного суду України викладених в листі за №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, вказано, що при розгляді адміністративними судами справ щодо оскарження рішень податкових органів, якими донараховано зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Тому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначено: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (200.3).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що відповідно до договору від 03.10.2011 року № 20 Постачальник (ТзОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС") бере на себе зобов'язання здійснити поставку (виготовлення) продукції Замовнику (ТзОВ ''Відродження''), а останній прийняти продукцію і оплатити Постачальнику її вартість в строки та порядку передбаченому цим договором.

Однак, позивачем не подано суду доказів транспортування такої продукції, документів, які б підтвердили прийняття такої продукції позивачем на склад, її зберігання.

Вказані обставини в своїй сукупності, дають підстави суду для формування висновку про відсутність фактичного виконання даного договору за участю ТзОВ "Відродження" та ТзОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" та фактичного транспортування і поставки такої продукції.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій з купівлі позивачем металоконструкцій в ТзОВ "ФЛОРЕНА-ПЛЮС" на загальну суму 379250 грн., в тому числі податок на додану вартість 64375 грн. у жовтні 2011 року.

Суд критично ставиться до позиції позивача з приводу того, що поставка товару повинна бути підтверджена лише податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями. При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати визначену податковим повідомленням-рішенням за №000010220 від 29.01.2013 року суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 64375,00 гривень за основним платежем та нарахованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 16094,00 гривень.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 04.06.2013 року.