Ухвала суду № 31628068, 04.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4026/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» (далі - Позивач, ТОВ «ЧПК») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 року №00004132301, №00004142301, №000004152304.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Леміш груп», ТОВ «Інтелект-Систем», ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг», внаслідок чого сумнівною є правомірність включення Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів, сплаченої за результатами господарської діяльності з вказаними контрагентами. Крім того, суд підкреслив той факт, що контрагенти Позивача мають ознаки фіктивності, що, у свою чергу, ставить під сумнів реальність господарських правовідносин.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимог останньої задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що у серпні 2012 року посадовими особами ДПІ у м. Черкасах було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЧПК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Леміш груп», ТОВ «Інтелект-Систем», ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, призначену на підставі відповідної постанови Апеляційного суду Черкаської області. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2 084 799,00 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 290 336,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення ПДВ на загальну суму 1 377 504,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.08.2012 року №188/22-11/24350064. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 03.09.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення: форми «В4» №000004152304, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 377 504,00 грн., та форми «Р»: №00004132301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362 920,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 290 336,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 72 584,00 грн.); №00004142301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 605 999,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 2 084 799,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 521 200,00 грн.).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо нікчемності укладених між ТОВ «ЧПК» та ТОВ «Леміш груп», ТОВ «Інтелект-Систем», ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» правочинів, а також на підставі того, що у контрагентів Позивача були відсутні матеріально-технічні можливості виконати договірні зобов'язання, у матеріалах справи немає товарно-транспортних накладних, відсутні товаросупровідні документи, а також відсутні докази руху товарів на складі, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність факту виконання сторонами господарських зобов'язань. З огляду на вищевикладене Черкаський окружний адміністративний суд з огляду на положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийшов до висновку, що формування валових витрат підприємства та податкового кредиту за нікчемними правочинами за правилами податкового законодавства відбуватися не може, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Леміш груп», ТОВ «Інтелект-Систем», ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «ЧПК» та ТОВ «Леміш-груп» було укладено договір №475 від 17.06.2010 року (т. 2 а.с. 63-64), за умовами якого ТОВ «Леміш-груп» зобов'язується виконати поточний ремонт приміщень за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 122/1, за переліком робіт, зазначеним у кошторисі, на загальну суму 6 339 500,00 грн., у тому числі ПДВ 1 056 583,33 грн. у строк до 31.07.2010 року.

Підтвердженням реальності виконання зазначеного договору, на думку Позивача, є наявні у матеріалах справи копії: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2010 року на загальну суму 6 339 500,00 грн. (т. 1 а.с. 164), розшифровок до акту здачі-приймання робіт від 30.07.2010 року (т. 1 а.с. 138-154), попередньої калькуляції вартості матеріалів та ремонтно-будівельних робіт (т. 1 а.с. 155-160), калькуляцій (т. 1 а.с. 160-163), платіжного доручення від 30.07.2010 року №4337 (т. 1 а.с. 165) на загальну суму 6 339,500 грн., податкової накладної від 30.07.2010 року №67/300710 (т. 1 а.с. 166).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків суду першої інстанції щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Леміш-груп» є встановлені вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 року у справі №2610/9798/2012 факту створення ОСОБА_2 фіктивного підприємства - ТОВ «Леміш Груп», який не підписував зазначені вище первинні документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наведеного випливає, що обов'язковою умовою для надання певним документам юридичної сили первинних документів є їх відповідність вимогам, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Серед таких вимог Закон про бухгалтерський облік називає посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 участі у господарській діяльності ТОВ «Леміш Груп» не приймав, жодних первинних документів не підписував.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про дефектність наданих Позивачу від ТОВ «Леміш Груп» документів, що свідчить про фіктивний характер господарських правовідносин між контрагентами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Інтелект Системс» укладено договір купівлі-продажу від 29.07.2010 року №297, за умовами якого контрагент ТОВ «ЧПК» зобов'язується передати Позивачу у власність продукцію згідно видаткової накладної, а останній зобов'язується прийняти та оплатити її.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вказаним договором Позивачем було надано видаткові накладні (т. 2 а.с. 70-72), податкові накладні т. 2 а.с. 68-69, 73).

Також судом встановлено, що між ТОВ «ЧПК» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» було укладено договір поставки від 09.04.2010 року №090410, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати Позивачу, а останній приймати та сплачувати продовольчі товари згідно з замовленням, що оформлені за узгодженою формою (прайс-лист).

Факт виконання договірних зобов'язань, за переконанням Позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних (т. 2 а.с. 30-32), податкових накладних (т. 2 а.с. 27-29, 33), платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 75-76).

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону, видаткові накладні, надані Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг», не містять відомостей про посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку ТОВ «ЧПК».

Крім іншого, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас Позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» товар, а також не підтверджено документально рух отриманих від контрагентів ТОВ «ЧПК» товарів, а також подальше використання його у власній господарській діяльності.

Посилання ТОВ «ЧПК» на те, що чинне законодавство не вимагає обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних як підтвердження факту руху матеріальних цінностей судом першої інстанції обґрунтовано оцінено критично, оскільки Позивачем не було доведено домовленості останнього з контрагентами про транспортування придбаного в останніх товару власними силами.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність реальності виконання господарських зобов'язань Позивачем із ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг».

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ, валових витрат, а також збільшення від'ємного значення податку на доадну вартість за результатами господарських відносин з ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Інтелект-Систем» та ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг». З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п 5.3 ст. 5 Закону про ОПП не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки наявні у матеріалах справи документи не містять підтвердження товарності здійснених між Позивачем та ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Інтелект-Систем» і ТОВ «Інвест-Трейдінг Юг» господарських операцій, то суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією податкового органу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.