Постанова № 31627902, 29.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року 810/2102/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Нагайченко В.С.,

представника відповідача - Бєляєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом підприємства «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось підприємство «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 № 0000602201/504 та № 0000612201/505, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43116,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 41063,00 грн.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про безпідставне формування підприємством «Ріка» у формі ТОВ валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» , що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 43116,00 грн. та податку на додану вартість на суму 41063,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між підприємством «Ріка» у формі ТОВ та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ « Компанія «Мармур ЛТД» мали реальний характер - товар поставлений контрагентами та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до Актів ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 04.03.2013 № 438/22.7-3788932 та від 01.03.2013 № 429/22.3-17/37889288, не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», оскільки контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, на підприємствах відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання та складські приміщення. Крім того зазначив, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних та складських накладних на підтвердження дійсної поставки контрагентами товарів. Окремо звернув увагу, що податкові накладні, виписані контрагентами позивача, в порушення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містять прізвищ посадових осіб, що їх підписували. На думку відповідача, наведене у сукупності свідчить про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ «Мармур ЛТД», а відтак і про безпідставне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по вказаним взаємовідносинам. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Підприємство «Ріка» у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією 02.12.1994. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.12.1994 за № 627 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 19.11.2009 № 100254914.

13 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» був укладений договір поставки товарів № 112, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД») брав на себе зобов'язання поставити покупцю (позивач) товар (відходи плівки тюковані).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 18.06.2012 № 489 та від 19.06.2012 № 519, рахунки фактури та видаткові накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 53580,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу валових витрат суму сплачених за придбані товари коштів та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 8930,00 грн.

11 червня 2012 року між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» був укладений договір поставки товарів № 11/06-03, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») брав на себе зобов'язання поставити покупцю (позивач) товар (відходи плівки тюковані).

На підтвердження дійсної поставки товарів позивачем надано податкові накладні від 18.06.2012 № 525, від 19.06.2012 № 564, від 24.07.2012 № 860, від 27.07.2012 № 848, та від 25.07.2012 № 899 рахунки фактури та видаткові накладні.

Позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 143520,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу валових витрат суму сплачених за придбані товари коштів та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 23920,00 грн.

У квітні 2013 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області від 02.04.2013 № 198, посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування, повноти сплати податків та зборів по взаємовідносинах ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ « Компанія «Мармур ЛТД» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 05.04.2013 № 492/22/20596420.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 32850,00 грн., пункту 138.2 статті 138, пункт 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 34493,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги акт ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», відповідно до якого встановлено, що на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників немає та той факт, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» не знаходиться за юридичною адресою, а Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 09.01.2013.

Також відповідачем взято до уваги акт ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 04.03.2013 № 438/22.7-3788932 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», відповідно до якого встановлено, що на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників немає та той факт, що ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь не знаходиться за юридичною адресою, а Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 25.10.2012. Згідно із протоколом допиту свідка від 28.08.2012, засновник та директор ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3 будучи допитаним пояснив, що до господарської діяльності товариства він жодного відношення не має, документи фінансової звітності не підписував, фірму зареєстрував за винагороду. За фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» порушено кримінальну справу № 70-00539.

Крім того, при проведенні перевірки на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем не надано товарно-транспортних накладних та будь-яких інших доказів транспортування товару і переміщення його складськими приміщеннями.

На підставі викладеного, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», ТОВ « Компанія «Мармур ЛТД» .

За результатами перевірки відповідачем було прийнято повідомлення-рішення від 24.04.2013 № 0000602201/504 та № 0000612201/505, згідно з якими позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43116,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 41063,00 грн. відповідно.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених у ціні придбаних товарів.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій по поставці ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» товарів позивач посилався на наявність договору поставки від 13.06.2012 № 112, податкових накладних від 18.06.2012 № 489 та від 19.06.2012 № 519, рахунків фактур та видаткових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов вищенаведеного договору, в ціну товару включена його доставка, що повинна здійснюватись постачальником.

Проте, на вимогу суду, позивачем не було надано товарно-транспортні накладні та будь-які інші докази транспортування товару і переміщення його складськими приміщеннями.

Також в матеріалах справи відсутні акти-здачі приймання товару та докази його зважування позивачем при отриманні від контрагента. У той же час, на переконання суду, враховуючи що придбаний позивачем товар (відходи плівки тюковані) є достатньо об'ємним (в середньому 9.5 тонни за одну поставку), не є можливим визначити об'єм партії товару без спеціального обладнання.

Актом ДПІ в Солом'янському районі м. Києва від 01.03.2013 № 429/22.3-17/37889288 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» встановлено, що на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності, найманих працівників немає, загальна кількість працюючих - 1 особа.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»» залучало до транспортування зазначених товарів третіх осіб.

Також суттєвим є той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», складені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не місять обов'язкового реквізиту, а саме: не зазначено прізвище особи, яка їх підписала. Це означає, що такі податкові накладні не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для віднесення зазначених в них сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» та відсутність права позивача на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням вимог чинного законодавства.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій по поставці ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» товарів позивач посилався на наявність договору поставки від 11.06.2013 № 11/06-3, податкових накладних від 18.06.2012 № 525, від 19.06.2012 № 564, від 24.07.2012 № 860, від 27.07.2012 № 848, та від 25.07.2012 № 899 рахунків фактур та видаткових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов вищенаведеного договору, в ціну товару включена його доставка, що повинна здійснюватись постачальником.

Проте, на вимогу суду, позивачем не було надано товарно-транспортні накладні та будь-які інші докази транспортування товару і переміщення його складськими приміщеннями.

Також в матеріалах справи відсутні акти-здачі приймання товару та докази його зважування позивачем при отриманні від контрагента. У той же час, на переконання суду, враховуючи що придбаний позивачем товар (відходи плівки тюковані) є достатньо об'ємним (в середньому 9.5 тонни за одну поставку), не є можливим визначити об'єм партії товару без спеціального обладнання.

Також суттєвим є той факт, що податкові накладні, виписані ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», складені з порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не місять обов'язкового реквізиту, а саме: не зазначено прізвище особи, яка їх підписала. Це означає, що такі податкові накладні не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для віднесення зазначених в них сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, судом взято до уваги протокол допиту свідка від 28.08.2012, ззгідно якого засновник та директор ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3 будучи допитаним пояснив, що до господарської діяльності товариства він жодного відношення не має, документи фінансової звітності не підписував, фірму зареєстрував за винагороду. За фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» порушено кримінальну справу № 70-00539.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та відсутність права позивача на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними з порушенням вимог чинного законодавства.

На переконання суду, наявність у позивача належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, укладених договорів, податкових та видаткових накладних не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту витрат на придбання товарів, оскільки під час судового розгляду доведено, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, а товари фактично не поставлялись.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальне надання послуг, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 червня 2013 р.