Ухвала суду № 31627775, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2408/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 25 січня 2013 року №0000882202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Матеріали справи не містять і належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем, ТОВ «Гранітоль» та ТОВ «Аякстрейд» за період, що перевірявся.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вельд» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України.

Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вельд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранітоль» та ТОВ «Аякстрейд» за період з 01 травня 2012 року по 30 червня 2012 року, з 01 вересня 2012 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої складено акт від 10 січня 2013 року №16/22-2/31606857.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого, занижено суму податку на додану вартість всього на суму 1 786 819,00 грн. за травень 2012 року на суму 685 096, 00 грн., за червень 2012 року на суму 606 753,00 грн., за вересень 2012 року на суму 494 970,00 грн.

Відповідачем під час проведення перевірки зроблені висновки про те, що господарські операції, здійснені між позивачем та ТОВ «Гранітоль», ТОВ «Аякстрейд» не мали реального характеру, тому податкові накладні даних контрагентів позивача не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 січня 2013 року №0000882202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 786 819,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 893 410,00 грн.

Відповідно до положень п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до положень п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до положень п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України).

Як вбачається зі змісту наказу № 4 від 04 січня 2013 року позапланову невиїзну перевірку позивача було призначено у зв'язку з отриманням податкової інформації з якої виявлено факти, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Гранітоль», ТОВ «Аякстрейд» за період з 01 травня 2012 по 30 червня 2012, та за період з 01 вересня 2012 по 30 вересня 2012, тобто перевірку позивача було призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачем на адресу ТОВ «Вельд» будь - яких запитів щодо правовідносин з ТОВ «Гранітоль» та ТОВ «Аякстрейд» за період з 01 травня 2012 по 30 червня 2012, 01 вересня 2012 по 30 вересня 2012, тобто відповідачем не виконані вимоги вищевказаним положень Податкового кодексу України.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами, оформленими відповідно до вимог, чинного законодавства України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11).

Так, позивач в період, що перевірявся мав взаємовідносини з ТОВ «Гранітоль» та ТОВ «Аякстрейд».

Між ТОВ «Вельд» (Продавець) та ТОВ «Гранітоль» (Покупець) укладено договір від 29 квітня 2012 року №ВГ0312, відповідно до п. п.1.1,1.2 якого постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, кількість, асортимент, ціна та місце поставки якого визначається в усному або письмову замовленні Покупця.

На виконання умов даного договору його сторонами складені видаткові та податкові накладі, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України. Слід зазначити, в даних документах сторонами вищевказаного договору вказано перелік товарів із зазначенням їх кількості, ціни за одиницю товару, загальна сума по кожній позиції товару, та сума разом з зазначенням суми, сплаченого при цьому, податку на додану вартість.

Між ТОВ «Вельд» (Постачальник) та ТОВ «Аякстрейд» (Покупець) укладено договір №ВА0212 від 29 квітня 2012 року, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Кількість, асортимент, ціна, якість та місце постанови товару визначаються в усному або письмовому замовлення Покупця.

На виконання умов даного договору №ВА0212 від 29 квітня 2012 року його сторонами складені видаткові та податкові накладі, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, копії яких наявні в матеріалах даної справи. В даних документах сторонами даного договору вказано перелік товарів із зазначенням їх кількості, ціни за одиницю товару, загальна сума по кожній позиції товару, та сума разом з зазначенням суми, сплаченого при цьому, податку на додану вартість.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства доходів та зборів України, ТОВ «Аякстрейд» та ТОВ «Гранітоль» на час виписання позивачу податкових накладних були зареєстровані як платники податків на додану вартість (свідоцтва даних платників податків анульовані тільки 18 жовтня 2012 року). Отже, податкові накладні даних контрагентів є належною підставою для виникнення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акти № 805/22-08/37982462 від 06 вересня 2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранітоль» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фарма груп ЛТД» за травень-червень 2012 року та № 804/22-817/37982478 від 06 вересня 2012 року, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аякстрейд» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Фарма груп ЛТД», № 1266/22-317/37982478 від 05 грудня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аякстрейд» щодо підтвердження господарських відносин за вересень 2012 року та можуть бути належним доказом у даній справі, оскільки як вбачається з їх змісту, податковими органами дослідження первинних документів здійснено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Гранітоль», ТОВ «Аякстрейд» та правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок повного з'ясування обставин, що мають значення для спарви, дотримання норм матеріального та процесуального права висновку про обґрунтованість адміністративного позову та про необхідність його задовольнити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 03.06.13р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.