Ухвала суду № 31627396, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/677/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 11 січня 2013 року №0000372202, стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати в розмірі 2 254,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів відсутності реального характеру господарських операції між позивачем та ПП «Міра Ко» за лютий 2012 року, а тому податкове повідомлення - рішення від 11 січня 2013 року №0000372202 протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укрзернотранс-К» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість в розумінні Податкового кодексу України.

Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Укрзернотранс-К» з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з ПП «Міра Ко» за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2012 року №1225/22-2/31406764.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Укрзернотранс-К» п.198.1, п.198.6 ст.198, пю201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 500 833,00 грн.

Відповідачем зроблені висновки про відсутність реальної можливості здійснення господарських операції між позивачем та ПП «Міра Ко», оскільки господарські операції даного контрагента з іншими платниками податків (контрагентами ПП «Міра Ко») не мали реального характеру.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 січня 2013 року №0000372202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 500 833,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 250 417,00 грн.

Відповідно до п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Наведена норма Податкового кодексу України визначає дві підстави для проведення позапланової документальної перевірки, однією з яких є наслідки перевірки платників податків. Як вбачається з акту перевірки від 24 грудня 2012 року №1225/22-2/31406764, дана перевірка проведена за наслідками перевірки контрагента позивача ПП «Міра Ко» (акт від 02 липня 2012 року « 2896/22-4/37449321 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міра Ко»).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що у даному випадку право на проведення перевірки у відповідача виникає тільки у через 10 робочих днів із дня отримання запиту про надання інформації є помилковим.

Отже, колегія суддів вважає, що при проведенні вищевказаної перевірки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Здійснення господарської операції має бути підтвердженого первинними документами, оформленими відповідно до вимог, чинного законодавства України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11).

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Міра Ко» (Виконавець) та ТОВ «Укрзернотранс-К» (Замовник) укладено договір від 01 березня 2011 року №23 на надання рекламних послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язується по організації рекламного обслуговування Замовника, виготовлення та розповсюдження рекламних листівок з метою реклами виробничої діяльності підприємства Строк дії даного договору з моменту його підписання до 31 грудня 2012 року (в.с.36-38).

На виконання умов даного договору його сторонами складено акти виконаних робіт (надання послуг) за лютий 2012 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.90- 105).

Також, на підтвердження виконання сторонами умов даного договору є рекламний буклет, в якому зазначено перелік робіт, які виконуються позивачем (а.с.128).

Контрагентом позивача ПП «Міра Ко» виписані наступні податкові накладні: від 02 лютого 2012 року №17, №18; від 03 лютого 2012 року №27, №28, від 06 лютого 2012 року №43, №44; від 07 лютого 2012 року №53, №54, №55, №56, №57, №58, №59, №60, №61, №62, №63, №64, №65, №66, №67; від 09 лютого 2012 року №80, №81; від 10 лютого 2012 року №85, №86; від 13 лютого 2012 року №101, №102, №103; від 14 лютого 2012 року №111, №113; від 15 лютого 2012 року №119, №120, №121, №122, №132; від 16 лютого 2012 року №131, №132, №133, №134; від 21 лютого 2012 року №159, №160; від 23 лютого 2012 року №175, № 176, № 177, №173, №174; від 24 лютого 2012 року №188; від 28 лютого 2012 року №209, №210, №211; від 29 лютого 2012 року №217.

Відповідно до даних реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ПП «Міра Ко» було анульовано тільки 30 липня 2012 року. Станом на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2012 року) дане підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість, визначені у вищеперелічених податкових накладних не перевищують 10 тис. грн., а тому вони є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від вчинення його контрагентом будь-яких порушень вимог чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах даної справи докази є належними доказами реальності господарських операції, здійснених між позивачем та ПП «Міра Ко» в лютому 2012 року.

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 11 січня 2013 року №0000372202.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного, внаслідок дотримання норм матеріального та процесуального права, повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 23.05.13р.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.