Ухвала суду № 316265, 21.11.2006, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1596/2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Жмурченко В.Д.

Категорія -21 Суддя-доповідач - Білецький О.М.

УХВАЛА іменем України

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.

суддів - Білецького О.М., Хвостика С.Г.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які брали участь у справі - позивача, представника відповідача - Андрющенко В.В., представника третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції у місті Ромни Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 червня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції у місті Ромни фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, третя особа: Приватне підприємство агрофірма "Коровинці", про відшкодування одноразової допомоги та моральної шкоди, -

встановила :

Рішенням Недригайлівського районного суду від 21 червня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано Відділення ВД у м.Ромни Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до діючого законодавства, провести розрахунок, призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу у зв'язку з втратою працездатності і стягнуто з даного відповідача на користь ОСОБА_2 2000 грн. моральної шкоди.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду від 05 жовтня 2006 року зобов'язано Відділення ВД у м.Ромни Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, відповідно до діючого законодавства, провести розрахунок, призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу в розмірі 8576 грн. 18 коп., у зв'язку з втратою працездатності.

В апеляційній скарзі Відділення ВД у м.Ромни Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Не заперечує, що згідно законодавства, діючого на час встановлення стійкої втрати профпрацездатності, позивач право на отримання одноразової допомоги та моральної шкоди мав, однак вважає, що такі виплати повинні проводитись за рахунок роботодавця чи його правонаступника, до яких за їх отриманням ОСОБА_2 безпідставно не звертався.

Вважає, що судом з достатньою повнотою не досліджено обставини припинення діяльності КСП «Комінтерн» та не перевірено можливість покладення обов'язку виплат на це залишкове підприємство або на його правонаступника - ПФ АФ «Коровинці».

Також вказує, що суд першої інстанції вирішуючи спір в частині моральної шкоди не взяв до уваги положення відповідної Постанови Пленуму Верховного Суду України та Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» яким ці виплати припинено.. Крім того, в судовому засіданні взагалі не встановлений факт заподіяння моральної шкоди.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 працюючи оператором кормоцеху на свинотоварній фермі колгоспу «Комінтерн» в с.Коровинці Недригайлівського району 11 жовтня 1993 року під час приготування корму отримав виробничу травму.

14 жовтня 1993 року по даному випадку складений акт форми Н-1 в якому встановлено, що причиною нещасного випадку на виробництві стали конструктивні недоліки обладнання та порушення працівником вимог правил безпеки при використанні обладнання.

18 листопада 1993 року при первинному огляді Роменською МСЕК ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності по трудовому каліцтву безстроково. Вказаний висновок він оскаржив і Сумська обласна МСЕК 28 грудня 1993 року встановила йому на один рік 2 групу інвалідності в зв'язку з каліцтвом на виробництві. Відсотки втрати профпрацездатності при цьому не визначались, оскільки не було направлення роботодавця.

17 листопада 1994 року ОСОБА_2 знову був оглянутий Роменською МСЕК, висновком якої була встановлена 3 група інвалідності безстроково, а також на підставі направлення КСП «Комінтерн» встановлено 60% втрати працездатності безстроково.

При переогляді 24 лютого 2000 року Роменською МСЕК йому підтверджено 60% втрати працездатності безстроково, а також встановлена 2 група інвалідності.

24 березня 2000 року зареєстроване ПП АФ «Коровинці», яке на підставі рішення власника від 20 вересня 2000 року взяло на себе правонаступництво лише по боргових зобов'язаннях КСП «Комінтерн» по платежах до Пенсійного фонду, по недоїмці пільгових пенсій та регресних вимогах.

КСП «Комінтерн» як залишкове діяло до квітня 2003 року, на час розгляду справи з Єдиного державного реєстру не виключено.

Позивач до березня 2000 року отримував від КСП «Комінтерн» щомісячні випплати втраченого заробітку у зв'язку з втратою працездатності.

ПП АФ «Коровинці» проводило йому такі виплати по жовтень 2001 року, а в подальшому щомісячні страхові виплати ОСОБА_2 продовжило відділення ВД у м.Ромни Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Вказані факти повно і всебічно встановлені судом першої інстанції на підставі належно досліджених і оцінених доказів по справі на які суд послався у рішенні.

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивач зазнав фізичних і моральних страждань, які полягають у значному погіршенні стану здоров'я та призвели до часткової втрати звичних життєвих зв'язків. Позивач вимушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя.

Покладаючи на відділення Фонду обов'язок відшкодування позивачу одноразової допомоги та моральної шкоди суд правомірно вважав, що ці виплати не є заборгованістю роботодавця перед працівником, оскільки саме за ними до КСП «Комінтерн» чи до ПП АФ «Коровинці» ОСОБА_2 не звертався, їх розмір не визначався і обов'язок по відшкодуванню таких коштів позивачу на вказані сільськогосподарські підприємства не покладався.

Відділення ВД у м.Ромни Фонду, приймаючи відповідні документи на ОСОБА_2 та призначаючи йому щомісячні виплати також не визначало наявності у зазначених юридичних осіб будь-якої заборгованості по таким виплатам перед ним.

Ці обставини сторонами і третьою особою не оспорювались.

Рішення суду відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили стійку втрату працездатності».

Доводи апелянта про зупинення Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки на час виникнення правовідносин дія вказаного Закону на спірні правовідносини не поширювалась.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд належним чином врахував характер і обсяг страждань позивача та їх негативні наслідки, тривалість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та виходив із засад розумності, виваженості і справедливості.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 21 червня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Стягнути з Роменської виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 1 грн. 50 коп. до Апеляційного суду Сумської області, код: 02893444, р/р: 37319005002177, банк отримувача: УДК в Сумській області, МФО 837013, призначення платежу: за ІТЗ.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.