Рішення № 31626464, 30.05.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 915/516/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінжинерінг», 54038, м.Миколаїв, вул. Морехідна, 2а

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал», 57217, Миколаївська область, Жовтневий район, с. Полігон, вул. Зоряна, 1-а

про стягнення 761729,54 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників сторін:

від позивача - Компанієць О. М., дов. б/н від 01.03.2013 року.

від відповідача - Толпєєв А. С., дов. № 20 від 10.01.2013 року.

Суть спору: позивач звернувся до відповідача із позовом, у якому просив стягнути з відповідача кошти за надані послуги по перевалюванню, відвантаженню та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу за договором №01/62 від 05.01.2010 року в сумі 761729, 54 грн., з яких 643509, 87 грн. - основний борг, 66280,56 грн. - втрати від інфляції, 51939,11 грн. - 3% річних.

Із змісту позову вбачається, що позивач надав відповідачеві протягом травня-червня 2010 року послуги загальною вартістю 2349610,82 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг №46 від 24.05.2010 року, № 47 від 24.05.2010 року, №50 від 31.05.2010 року та № 68 від 05.07.2010 року. За ствердженням позивача відповідач неповністю оплатив послуги за вказаними актами, у зв'язку із чим борг відповідача становить 643509, 87 грн.

Із змісту відзиву відповідача вбачається, що борг відповідача перед позивачем є значно меншим від суми, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 22.05.2013 року строк розгляду спору був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України.

30.05.2013 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 05.01.2010 року був укладений договір № 01/62, згідно якого позивач взяв на себе обов'язок надати відповідачу послуги по перевалюванню, відвантаженню та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу, що слідує через складські площі та неспеціалізовані криті склади Миколаївського торгівельного порту в експортному напрямку згідно з додатком №1, який є невід'ємною частиною договору (а.с. 20-26).

У травні 2010 року позивач надав відповідачу послуги з організації виконання перевалювання, відвантаження та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу кукурудзи на суму 1176979,73 грн. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг № 46 від 24.05.2010 року, відповідно до якого відповідач прийняв надані позивачем послуги (а.с. 29). Крім того, факт надання послуг підтверджується коносаментом від 23.05.2010 року щодо завантаження судна "Оранус" (а.с. 41-42).

У травні 2010 року позивач надав відповідачу послуги з організації виконання перевалювання, відвантаження та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу кукурудзи на суму 513159,16 грн. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг № 50 від 31.05.2010 року, відповідно до якого відповідач прийняв надані позивачем послуги (а.с. 33). Крім того, факт надання послуг підтверджується коносаментом від 29.05.2010 року щодо завантаження судна "Вестерн" (а.с. 43-44).

У червні 2010 року позивач надав відповідачу послуги з організації виконання перевалювання, відвантаження та транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу кукурудзи на суму 654729, 91 грн. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг № 68 від 05.07.2010 року, відповідно до якого відповідач прийняв надані позивачем послуги (а.с. 35). Крім того, факт надання послуг підтверджується коносаментом від 30.06.2010 року щодо завантаження судна "Оранус" (а.с. 45-46).

У травні 2010 року позивач надав послуги відповідачу з організації виконання повернення вантажу та повторному перевантаженню вагонів на суму 4742,02 грн. Факт надання цих послуг підтверджується актом № 47 від 24.05.2010 року (а.с. 47).

Таким чином, згідно підписаних сторонами актів позивачем було надано відповідачеві послуг на загальну суму 2349610,82 грн.

За ствердженням позивача відповідачеві були виставлені рахунки на зазначену суму №54 від 24.05.2010 року (а.с. 28), № 61 від 31.05.2010 року (а.с. 32), №78 від 05.07.2010 року (а.с. 34), №55 від 24.05.2010 року (а.с. 30).

На підтвердження проведення часткової оплати позивач додав до позову виписки банку щодо руху коштів на рахунку позивача (а.с. 36-40).

Так, згідно виписки від 27.05.2010 року (а.с. 36) відповідач перерахував позивачу 686649,31 грн. Призначення платежу - оплата за транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) згідно рахунку № 54 від 25.05.2010 року, в тому числі з ПДВ.

Так, згідно виписки від 17.07.2010 року (а.с. 37) відповідачем було оплачено за ТЕО 338447,18 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно виписки від 26.05.2010 року (а.с. 38) відповідачем було сплачено 4742,02 грн. за вантажні роботи та 151833,24 грн. за ТЕО, в тому числі ПДВ.

Згідно виписки від 07.06.2010 року (а.с. 39) відповідач сплатив 513159,16 грн. за ТЕО, в тому числі ПДВ.

Згідно виписки від 13.08.2010 року (а.с. 40) відповідач сплатив за ТЕО 11220 грн. в тому числі з ПДВ.

Різниця між сумою, яка зазначена в актах надання послуг та сумою, яка сплачена відповідачем згідно банківських виписок, становить 643559, 91 грн.

Посилаючись на п. 3.3. договору №01/62, позивач вказує, що відповідачем не був виконаний обов'язок щодо повної оплати наданих послуг, тому він вимушений звернутися до суду за захистом свого права на отримання оплати.

Таким чином, на думку позивача, має місце порушення відповідачем умов договору.

На суму боргу позивач нарахував 3% річних відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України з 07.07.2010 року по 14.03.2013 року в розмірі 51939,11 грн. та збитки від інфляції з липня 2010 року по лютий 2013 року в розмірі 66280, 56 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що, окрім сум сплати, які зазначені у банківських виписках позивача, відповідачем було сплачено за послуги ТЕО ще 600000 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою від 16.06.2010 року. (а.с. 77).

Згідно письмових пояснень представника відповідача від 30.05.2013 року (а.с. 171) сума боргу за договором №01/62 становить лише 43559,90 грн.

Позивач заперечив сплату відповідачем 600000 грн. саме за договором № 01/62 (а.с. 90) і зазначив, що на підставі листа відповідача № 135 від 13.07.2010 року позивач зарахував 600000 грн. як оплату відповідачем товару за червень 2010 року за договором № 01/64 від 21.01.2009 року. У зв'язку із цим позивач рахує за відповідачем борг по оплаті наданих послуг за договором № 01/62 (а.с. 90-92).

Відповідач у свою чергу в письмових поясненнях вказав, що лист № 135 від 13.07.2010 року, копію якого надав представник позивача, підприємством не видавався і є фальсифікованим (а.с. 120).

На ухвалу суду від 11.04.2013 року представник відповідача не зміг надати факсограму листа № 135 від 13.07.2010 року.

До того ж, згідно витребуваного судом журналу реєстрації кореспонденції відповідача за 2010 рік під № 135 за 12.07.2010 року, а не 13.07.2010 року, міститься вимога про повернення позики за договором займу, яка адресована ФОП Павловій Д.Д. (а.с. 134).

Таким чином, позивачем не було підтверджено належними доказами ту обставину, що відповідач звертався до нього з проханням зарахувати сплачену суму у розмірі 600000 грн. не за надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, а як оплату за придбаний товар.

Копія листа №135 від 13.07.2010 року, яка надана представником позивача, не може судом бути визнана як доказ (а.с. 75).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Додатково як на доказ існування заборгованості позивач послався на довідку державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 29.12.2010 року №5085/234-00/33797733 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Будтехінжинерінг" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "САК НІКОАГРОКАПІТАЛ" за червень, липень 2010 року", у п. 2.1.4. якої зазначено, що на кінець періоду, який перевірявся, станом на 31.07.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 01/62 становить 654729, 91 грн., а за договором 01/64 - 148702,50 грн (а.с. 93-103).

Представник відповідача у письмових поясненнях від 30.05.2013 року (а.с.170) послався на те, що боргу за договором № 01/64 перед позивачем не існує, так як сторонами виконані свої зобов'язання у повному обсязі, що встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №5016/1435/2011 (16/114) від 20.06.2011 року, яке набрало законної сили (а.с. 118-119).

Що ж, до доводів позивача відносно того, що 600000 грн. були сплачені в рахунок оплати товару за договором № 01/64 (а.с. 91), а не послуг з ТЕО за договором № 01/62, то у рішенні господарського суду Миколаївської області по справі №5016/1435/2011 (16/114) від 20.06.2011 року не міститься таких даних. Тому, ці доводи позивача суд до уваги прийняти не може.

Крім того, суд не може прийняти довідку податкової інспекції як доказ наявності боргу за відповідачем з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суду приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, згідно умов договору № 01/62 за результатами надання послуг між сторонами складається акт надання послуг. Оплата послуг проводиться відповідачем на підставі рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Таким чином, доказами сплати послуг є відповідні банківські виписки про перерахування коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача.

Крім того, у самій довідці податкової інспекції (п.2.4.1) зазначено, що 600000 грн. було сплачено відповідачем позивачу і підтвердженням цього є банківська виписка № 109 від 16.06.2010 року. Згідно банківської виписки, яку надав представник відповідача, 600000 грн. були сплачені за ТЕО на підставі попереднього рахунка № 66 від 11.06.2010 року (а.с. 77). При цьому. у довідці взагалі відсутня інформація щодо зарахування 600000 грн. в рахунок оплати товару на підставі листа №135 від 13.07.2010 року.

Також як на доказ існування заборгованості представник позивача послався на акт звірки розрахунків за липень 2010 року без дати (а.с. 143) за договорами 01/62 та 01/64, довідку про стан розрахунків між сторонами за договором № 01/64 (а.с. 144-145) та банківські виписки (а.с. 146-169).

Суд погоджується із запереченнями представника відповідача (а.с. 170), що із зазначеного акту не вбачається, яка саме сума боргу існує за договором № 01/62 на конкретну дату, у зв'язку із чим він не може розцінюватися як доказ наявності боргу станом на дату пред'явлення позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем протягом розгляду спору не доведено судові, що за відповідачем наявний борг по оплаті послуг з транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажу в розмірі 600000 грн.

Протягом судового розгляду було встановлено, що відповідач не сплатив позивачу кошти за надані послуги за договором 01/62 за отримані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажу в сумі 43559,91 грн., які і підлягають стягненню. Вказану суму боргу відповідач не заперечує.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню 3% річних та втрати від інфляції за період з 07.07.2010 року по 14.03.2013 року.

Так, згідно п.3.3. договору №01/62 остаточні розрахунки з позивачем відповідач здійснює у термін не пізніше двох банківських днів з дати надання послуг. Датою надання послуг позивачем на суднову партію вантажу вважається дата коносаменту. Так як останній коносамент було складено 30.06.2010 року, позивач рахує початок прострочення оплати послуг з 07.07.2010 року, що не суперечить умовам договору.

Таким чином, сума 3% річних становить 3515,82 грн. (43559,91/365*3%*982).

Індекс інфляції за період з липня 2010 року по лютий 2013 року склав 1,103, у зв'язку із чим втрати від інфляції складають 480, 46 грн. (43559,91*1,103/100).

З огляду на вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 47556, 19 грн. та відповідна сума судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінжинерінг» - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська агропромислова корпорація «Нікоагрокапітал» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехінжинерінг» грошові кошти в розмірі 47556, 19 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 19 коп.) та судовий збір в розмірі 1720, 50 грн.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Будтехінжинерінг» судовий збір, який був сплачений за платіжним дорученням №194 від 18.03.2013 року через МРД АТ "Златобанк", в розмірі 13514,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повне рішення складене та підписане 05.06.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв