Постанова № 31625442, 21.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р. Справа №805/4423/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

приміщення суду за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.,

при секретарі Телешові В.О.

за участю:

представника позивача Пустовгар А.О.

представника відповідача Лисенкова Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 2522,66 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами камеральної перевірки, було складено акт № 130/15-17-3-31599557 від 19.02.2013 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року, згідно якого нараховано суму грошового зобов'язання у розмірі 2522,66 грн.

Позивач також вказує на те, що з висновками, які викладені в акті перевірки, а також з спірним податковим повідомленням - рішенням він не згоден, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкова накладна від ПАТ «МТС «Україна» від 30.11.2012 року № 3983 на телекомунікаційні послуги в сумі 10090,62 грн. надійшла до позивача у грудні 2012 року та включена до податкового кредиту в грудні 2012 року. Оскільки податкова накладна підписана та скріплена печаткою засобом факсиміле, тобто з порушенням порядку заповнення податкових накладних, податкову накладну ПАТ «МТС «Україна» № 3983 від 30.11.2012 року включено у додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надав заперечення згідно яких вказав, що позивач, ігноруючи вимоги податкового законодавства, не подав до податкової декларації за звітний податковий період (листопад) по відповідним операціям заяву із скаргою на постачальника, який не надав податкову накладну, але включив у податковий кредит у грудні зазначену податкову накладну, яка була отримана у майбутньому, від дати господарської операції, на що не мав права. Сума податку на додану вартість, яка вказана у податковій накладній, яка заповнена з порушенням або не зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, повинна бути відображена у складі податкового кредиту платника податку - покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної. У зв'язку з тим, що право на включення до податкового кредиту по зазначеній накладній (по даті її виписки) виникло раніше ніж звітний період, у позивача відсутнє право на подання заяви із скаргою на такого постачальника у грудні 2012 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа 23 листопада 2001 року виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, ідентифікаційний код 31599557 згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 562936.

Відповідач відповідно до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку позивача, на підставі якої складено акт №130/15-17-31599557 від 19.02.2013 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Вищезазначеним актом встановлено порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ДП «ВК «Краснолиманська» до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року включено податкову накладну від 30.11.2012 року № 3983 на суму податку на додану вартість 1681,77 грн. по постачальнику ПАТ «МТС Україна» (ІПН 143339326658), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1681,77 грн. у грудні 2012 року. Сума податку на додану вартість, яка вказана у податковій накладній, повинна бути відображена у складі податкового кредиту платника податку - покупця у звітному періоді виписки такої податкової накладної. У зв'язку з тим, що право на включення до податкового кредиту по зазначеній накладній (по даті її виписки) виникло раніше ніж звітний період, у ДП «ВК «Краснолиманська» відсутнє право на подання заяви із скаргою на такого постачальника у грудні 2012 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2522,66 грн., у тому числі за основним платежем 1681,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 840,89 грн.

Позивачем були надані до відповідача заперечення №01/11-684 від 05.03.2013 року до акту №130/15-17-3-31599557 від 19.02.2013 року, згідно яких він просив скасувати акт перевірки №130/15-17-3-31599557 від 19.02.2013 року.

Відповідачем було надано позивачу відповідь № 7107/10/15-17-3 від 15.03.2013 року на заперечення№01/11-684 від 05.03.2013 року, згідно якої висновок акту камеральної перевірки №130/15-17-3-31599557 від 19.02.2013 року залишено без змін.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку надодану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що позивачем була надана до відповідача податкова декларація з податку на додану вартість від 21.01.2013 року за звітний (податковий) період - грудень 2012 року.

Позивачем у грудні 2012 року була отримана податкова накладна №3983 від 30.11.2012 року від приватного акціонерного товариства «МТС Україна» на загальну суму 10090,62 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1681,77 грн.

За вищевказаною податковою накладною позивачем до податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 1566,96 грн. у зв'язку з придбанням послуг мобільного зв'язку для використання в господарській діяльності у розмірі 7834,80 грн., що відображено у розділі ІІ Податковий кредит додатку 5 вищезазначеної декларації (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), в таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту», а саме у рядку 23. Також позивачем відображено суму податку на додану вартість, яка не включена до податкового кредиту у розмірі 114,81 грн. у таблиці «операції з придбання з податком на додану вартість, які не надають права формування податкового кредиту», а саме у рядку 10 .

Факт надання послуг мобільного зв'язку приватним акціонерним товариством «МТС Україна» позивачу підтверджується розрахунком за телекомунікаційні послуги за розрахунковий період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року, згідно якого загалом нарахована сума за вказаний період за всіма контрактами разом з ПДВ та ПФ у розмірі 10709,02 грн., у тому числі податок на додану вартість 1681,77 грн.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Листом Державної податкової служби України від 17.11.2011 року №6451/7/15-3117-10 роз'яснено порядок включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме зазначено, що у тому випадку, коли податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Оскільки податкова накладна №3983 від 30.11.2012, яка отримана позивачем від приватного акціонерного товариства «МТС Україна», була підписана та скріплена печаткою засобом факсиміле, тобто з порушенням порядку заповнення податкових накладних, її було включено позивачем до вищенаведеної податкової декларації з податку на додану вартість, що відображено у додатку 8 (заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8), а саме у рядку 5.

Крім того, штрафні санкції за податковим повідомленням - рішенням № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року нараховані відповідачем невірно, штрафні санкції слід нараховувати виходячи з суми податку на додану вартість, яку включено до податкового кредиту, тобто з 1566,96 грн.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні не знайшли підтвердження факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки, є неправомірним визначення сум грошових зобов'язань, зроблене відповідачем відповідно до спірного рішення.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000261517/7529/10/15-17-3 від 20.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 21.05.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 27.05.2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.