Ухвала суду № 31625314, 10.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції: Любчик В.М.

Категорія 30 Доповідач: Мальований Ю.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Беляєва О.М.,

суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі: Саєнко В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Добропіллявугілля» подало апеляційну скаргу на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, яким з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 15 000 гривень.

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Добропіллявугілля» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування скарги вказав, що укладаючи з відповідачем трудовий договір, позивач під розпис був повідомлений про його права, умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливість їх впливу на здоров'я, тощо, але продовжував працювати. Крім того, судом безпідставно застосовано практику врегулювання страхових правовідносин при розгляді справи про трудові правовідносини, що виникають при ушкодженні здоров'я працівника внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Добропіллявугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 працював на ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта Добропільська».

Відповідно до копії трудової книжки (а.с.9-11) 03 січня 2012 року його було звільнено за власним бажанням.

06 листопада 2008 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, в результаті якого він отримав травму у вигляді забою головного мозку, субарахноїдальним крововиливом, посттравматичною енцефолопатією з лікворно-судинною дисциркуляцією, вестибулярним синдромом, рефлекторно-пірамідальною недостатністю в ногах лівосторонньою геміанопсією, астеноневротичним синдромом, про що свідчить акт форми Н-5 від 12 листопада 2008 року та акт форми Н-1 № 37 від 1 листопада 2008 року (а.с.4-6).

Згідно з висновком МСЕК № 078342 від 03 березня 2009 року позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності, третя група інвалідності (а.с.20).

Відповідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Згідно з вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівникові моральної шкоди покладено на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Державного підприємства «Добропіллявугілля», суд першої інстанції врахував характер та обсяг спричинених позивачеві моральних страждань, порушення здоров'я позивача з стійким розладом функцій організму, обумовленими травмою на виробництві, які призводять до обмеження життєдіяльності, його моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є довідка МСЕК від 03 березня 2009 року, акти про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Апеляційний суд відзначає, що доводи апеляційної скарги стосовно пропуску строку позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у відповідності до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням його здоров'я та наявності у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок отриманого професійного захворювання відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін.

Керуючись статтею 303, 308, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Добропіллявугілля» - відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді