Постанова № 31623685, 05.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.06.2013 р. справа №905/669/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Ігнатов В.В. за довіреністю №03/01-01 від 03.01.2013р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від24.04.2013р.по справі№905/669/13-г (суддя Риженко Т.М.)за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія» Плюс», м. Дніпропетровськдо товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце», м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 39 843,44грн., пені у розмірі 1 336,82грн., 3% річних у сумі 274,77грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія» Плюс», м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 39 843,44грн., пені у розмірі 1 336,82грн., 3% річних у сумі 274,77грн.

Заявою від 05.03.2013р. №05/03-01 позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у сумі 39 843,44грн., пеню у розмірі 2 122,34грн., 3% річних у сумі 424,47грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. позов задоволений частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сонце" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія Плюс" заборгованість у розмірі 39 843,44грн., пеню у розмірі 2 116,14грн., 3% річних у сумі 423,23грн., судовий збір у розмірі 1 720,20грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає відсутність доказів виконання пункту 2.6 договору поставки №611 від 21.06.2012р., щодо надання товаророзпорядчих документів на поставлений товар. Вважає, що підписаних товарних накладних на отримання товару позивачем не було надано. На думку скаржника, видаткові накладні, наявні у матеріалах справи, не є належними доказами поставки товару, оскільки виписано позивачем з порушенням вимог чинного законодавства. Також апелянт вказує на те, що договір поставки був підписаний за допомогою факсиміле, а тому є неукладеним.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 15.05.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

21 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія Плюс" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сонце" (Покупець) було укладено договір поставки №611, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити вартість крабових паличок - емітація з сурими, крабового м'яса, креветки, які знаходяться у глибокій заморозці, а також інших продуктів харчування, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими, далі за текстом товар.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про товар визначаються у товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість товару визначається Постачальником у гривнях, включає вартість тари, упаковки, суми податку на додану вартість. Сплата вартості Товару проводиться шляхом безготівкового (за банківським переказом) розрахунку. Факт сплати Покупцем вартості Товару підтверджується витягом з банку Постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок останнього (пункт 3.2 договору).

У пункті 6.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2013 року, а у частині оплати поставленого товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого товару - до повного погашення заборгованості за поставлений товар.

Відповідно протоколу розбіжностей до договору поставки №611 від 21.05.2012р. пункт 3.2 договору викладено у наступній редакцій: "сплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового (за банківським переказом) розрахунку. Зобов'язання Покупця по оплаті товару вважається виконаними із зарахуванням коштів на розрахунковий рахунок Постачальника"; пункт 3.3 договору викладено у наступній редакції: "термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки, визначеного у пункті 2.6 даного Договору.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №611 від 21.06.2012р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Порядок розрахунків узгоджено сторонами пунктом 3.3. договору, яким передбачено, що термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки, визначеного у пункті 2.6. даного договору.

Відповідно до пункту 2.6. договору товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи строчковим штампом покупця. Покупець, підписанням даного договору, підтверджує, що особи, які розписуються в товарних накладних, належним чином уповноважені на прийняття товару від постачальника, і їх підпис, засвідчений печаткою чи штампом покупця, є достатнім доказом отримання товару від постачальника.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару на суму 47636,44грн., що підтверджується видатковими накладними №14512 від 07.11.2012р. на суму 11 937,60грн., №14514 від 07.11.2012р. на суму 4 933,18грн., №14407 від 31.10.2012р. на суму 1053,36грн., №14312 від 24.10.2012р. на суму 1 948,66грн., №14126 від 10.10.2012р. на суму 4 239,44грн., №13584 від 05.09.2012р. на суму 4 903,20грн., №13415 від 29.08.2012р. на суму 9 776,00грн., №13197 від 19.08.2012р. на суму 8845,00грн. Вказані накладні підписано та засвідчено з боку обох сторін без зауважень. Відповідачем на адресу позивача направлено лист від 21.06.2012р., в якому визначено зразок печатки (штампу), який використовується ним для прийняття цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія плюс» за договором поставки №611т від 21.06.2012р. матеріально-відповідальною особою визначено Юр'єва Олександра Івановича. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сонце" надіслав позивачу генеральну довіреність від 03.12.2012р., якою визначено матеріально-відповідальну особу, засвідчено відтиск штампу та особистий підпис цієї особи. Зазначена довіреність діє протягом строку дії вказаного договору.

З наведених документів вбачається, що продукція була отримана уповноваженим представником відповідача без жодних претензій та зауважень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив частково оплату отриманого товару, в тому числі за спірною накладною №13197 від 19.08.2012р., що підтверджується виписками банку.

Внаслідок здійснення часткової оплати за договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 39 843,44грн.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 39 843,44грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Сонце".

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача відносно того, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні складені з порушеннями вимог Закону з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 (далі Положення), первинні документи - документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.2. цього Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.5. Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або ін. дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що спірні видаткові накладні належним чином складені, підписані сторонами без будь-яких зауважень та містять всі необхідні реквізити щодо найменування, кількості та ціни товару.

З огляду на викладене,господарський суд дійшов правильного висновку, що спірні видаткові накладні №14512 від 07.11.2012р. на суму 11 937,60грн., №14514 від 07.11.2012р. на суму 4 933,18грн., №14407 від 31.10.2012р. на суму 1053,36грн., №14312 від 24.10.2012р. на суму 1 948,66грн., №14126 від 10.10.2012р. на суму 4 239,44грн., №13584 від 05.09.2012р. на суму 4 903,20грн., №13415 від 29.08.2012р. на суму 9 776,00грн., №13197 від 19.08.2012р. на суму 8845,00грн. є належними і допустимими доказами у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу, які підтверджують отримання продукції.

Отже, твердження відповідача, що спірні видаткові накладні не є належними доказами поставки, не відповідає матеріалам справи.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 3.3. договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Колегія суддів не приймає твердження апелянта щодо неукладеності договору поставки у зв'язку із його підписом за допомогою факсиміле з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що договір №611 від 21.06.2012р. підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Аналогічні приписи містяться і в частині 1 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно з частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Крім того, договір відповідачем схвалено наступним його виконанням, направленням на адресу позивача зразку штампу, який використовується для прийняття цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія плюс» за договором поставки №611 від 21.06.2012р. та виданою генеральною довіреністю від 03.12.2012р. на отримання цінностей за оспорюваним договором. Також відповідачем здійснено часткову оплату отриманого товару.

За змістом частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, ствердження апелянта про неукладеність договору поставки №611 від 21.06.2012р. є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав та за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 39843,44 грн.

Отже, вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 39843,44 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Відповідно до пункту 5.1 договору у випадку порушення термінів оплати, зазначених у пункті 3.3 даного договору, за поставлений товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару, за кожний день прострочення. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання належним чином своїх обов'язків перед Постачальником відповідно до даного договору в повному обсязі.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних у розмірі 423,23грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в статтях 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 5.1 договору у випадку порушення термінів оплати, зазначених у пункті 3.3 даного договору, за поставлений товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару, за кожний день прострочення. Сплата фінансових санкцій не звільняє Покупця від виконання належним чином своїх обов'язків перед Постачальником відповідно до даного договору в повному обсязі. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимоги про стягнення пені у розмірі 2 116,14рн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. у справі №905/669/13-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. у справі №905/669/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. у справі №905/669/13-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСЗО