Постанова № 31623390, 03.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2013 року Справа № 5023/5162/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.від позивача:Мартинова А.М. дов. №08-11/50/2-13 від 03.01.2013р.;від відповідача:не з'явився; від третьої особи:Мартинова А.М. дов. №20/0/45-13 від 09.01.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХарківської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складена 28.03.2013р.)у справі господарського суду№5023/5162/12 Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Приватного підприємства "Маяк - ООК"третя особаДепартамент економіки та комунального майнапро визнання укладеним договору пайової участіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.01.2013р. (складене 04.01.2013р.) у справі №5023/5162/12 позовні вимоги задоволені. Визнано укладеним договір між Приватним підприємством "Маяк - ООК" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, запропонованій позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складена 28.03.2013р.) у справі №5023/5162/12 зазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Харківська міська рада, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу третя особа просила скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 03.06.2013р. з'явився представник позивача та третьої особи. Відповідач уповноваженого представника - не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Харківської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, предметом спору в даній справі є заявлені позовні вимоги Харківської міської ради про визнання укладеним договору пайової участі між Приватним підприємством "Маяк - ООК" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради в редакції, запропонованій позивачем.

Вирішуючи даний спір, господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано, що Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Разом з тим судові рішення не містять висновків щодо відповідності умов запропонованого позивачем договору законодавству, в той час як встановлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права.

Крім того, ані місцевим господарським судом, ані апеляційною інстанцією, не перевірялось чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту вимогам чинного законодавства.

За нормами процесуального права, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги чинного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Також, в даній справі містяться незасвідчені належним чином матеріали, які оцінювались судами, як докази по справі.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003р. №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", якими визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Фактично ксерокопії письмових доказів, на які посилаються учасники судового процесу та господарські суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не засвідчені (має місце лише напис "копія вірна" або "з оригіналом згідно", в деяких випадках наявна печатка та підпис невідомої особи без зазначення її посади та повноважень, відсутня дата засвідчення копій або взагалі відсутнє будь-яке засвідчення).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій припустились порушення приписів ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності.

Вищевикладене в сукупності є суттєвим для правильного вирішення спору в розумінні статей 34, 36 ГПК України в зв'язку з чим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2013р. (складене 04.01.2013р.) та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складена 28.03.2013р.) у справі №5023/5162/12 підлягають скасуванню, як винесені без дослідження всіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати обсяг позовних вимог, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської міської ради - частково задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.03.2013р. (складена 28.03.2013р.) та рішення господарського суду Харківської області від 03.01.2013р. (складене 04.01.2013р.) у справі №5023/5162/12 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков