Постанова № 31623185, 28.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Справа № 5024/910/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р.та рішеннягосподарського суду Херсонської області від 02.08.2012р.у справі№5024/910/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Айленд"провизнання права власності,

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.05.2013р. №02-05/486 у зв'язку з виходом з відпусток суддів Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час, дату та місце розгляду касаційної скарги у даній справі повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" про визнання права власності на 2136,15 тонн зерна пшениці 5-го класу, яке зібрано з земельних ділянок загальною площею 909,42га, що розташовані в Херсонській області, Новотроїцький район, с.Василівка на полях нва015, нва021, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.08.2012р. у справі №5024/910/2012 (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. (колегія суддів у складі головуючого судді Мишкіної М.А., суддів Воронюка О.Л., Лашина В.В.), позовні вимоги задоволено, визнано за ТОВ "Вішва Ананда" право власності на 2136,15 тонн зерна пшениці 5-го класу, зібране з земельних ділянок загальною площею 909,42га. на полях нва015, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101, розташованих в Херсонській області, Новотроїцький район, с. Василівка.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. та рішення господарського суду Херсонської області від 02.08.2012р. у справі №5024/910/2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити скаржнику у задоволенні касаційної скарги, а прийняті у справі оскаржувані судові акти залишити без змін. При цьому, позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, у 2007р. між ТОВ "Вішва Ананда" та 310 власниками земельних ділянок, розташованих в межах Василівської сільської ради були укладені договори оренди землі строком на 49 років.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15.10.2010р. у справі №2-436/10, яке набрало законної сили 30.11.2010р., задоволено позов прокурора Новотроїцького району Херсонської області в інтересах орендодавців - власників земельних ділянок про дострокове розірвання договорів оренди землі, укладених між громадянами і ТОВ "Вішва Ананда", у зв'язку з невиконанням орендарем умов, передбачених п.п.15, 16, 17 цих договорів.

В грудні 2010р. відповідач набув право користування земельними ділянками загальною площею 909,42га, які знаходяться в Новотроїцькому районі, с.Василівка, на підставі укладених між відповідачем та громадянами - власниками вказаних земельних ділянок договорів оренди земельних ділянок. Пославшись на ч.2, 4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій вказали, що зазначені факти встановлені вищезазначеним рішенням Новотроїцького районного суду, рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі №5024/1712/2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012р. З мотивувальної частини рішення суду від 18.10.2011р. у справі №5024/1712/2011 суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ "Вішва Ананда" у 2010р. до моменту розірвання договорів оренди землі здійснив посів озимої пшениці на площі 909,42га на орендованих у громадян землях, що відобразив у звіті, поданому до відділу статистики 28.10.2010р., про що свідчать і подорожні листи, наведені в оскаржуваних судових актах. Пославшись на реєстри приймання зерна на зерноток в с.Григорівка, наведені в оскаржуваних судових актах, суди попередніх інстанцій у даній справі з рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі №5024/1712/2011, зазначили, що після розірвання договорів оренди землі позивач власними силами та за власний рахунок 9-10 липня 2011р. зібрав врожай озимої пшениці на площі 909,42га в загальній кількості 2136,15 тонн. Зібраний врожай пшениці за протоколом випробувань №1164 від 14.09.2011р., проведених випробувальною лабораторією Херсонської обласної державної хлібної інспекції, відповідає пшениці п'ятого класу.

Пославшись на приписи статей 189, 316, 321, 328, 392, 775 Цивільного кодексу України, абз.3 ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду землі", суди попередніх інстанцій вказали, що спірні земельні ділянки в наведених позивачем контурах загальною площею 909,42га станом на період проведення посівів - вересень, жовтень 2010р. знаходилися в оренді позивача на підставі діючих договорів, розірваних на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 30.11.2010р. За видатковими накладними №ВН-10045-01316 від 20.09.2010р. та №РН-0962 від 08.10.2010р., виданих ПАТ "Компанія "Райз", та ТОВ "Агропродукт, ЛТД", позивач придбав посівний матеріал - ворох пшениці озимої "Куяльник" в кількості 200 тонн; "Одеська-267" - кількості 100 тонн; "землячка Одеська І-ої репродукції" - 101, 460т на загальну суму 1145671,8грн. Згідно актів (форма №ВЗСІ-4, затверджена наказом Міністерства агропромислової політики України від 21.12.2007р. №929) №1/09 за вересень 2010р., №2/10 за жовтень 2010р., №3/10 за жовтень 2010р. позивач засіяв у вересні-жовтні 2010р. на земельних ділянках загальною площею 909,42га, розташованих на території с.Василівка озиму пшеницю "Куяльник" на полях у контурах: НВА 081 (183,35га); НВА 089 (79,81га + 72,49га); НВА 070 (82,08га); НВА 015 (28,85га); НВА 054 (94,36га); НВА 023 (56,47га); НВА 021 (74,36га); НВА 062 (38,51га); НВА 060 (54,4га); НВА (41,74га + 58га); пшеницю Одеська 267" - НВА 101 (55га).

Факт збору позивачем протягом 9-10 липня 2011р. врожаю озимої пшениці на земельних ділянках загальною площею 909,42га в кількості 2136,15 тонн, у тому числі озимої пшениці - 909га - в кількості 2136тонн, підтверджується звітом (форма №29-сг (річна), затверджена наказом Держкомстату 21.06.2010р. №234) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду" на 01.12.2011р. Зібраний врожай озимої пшениці в кількості 2136,15 тонн зданий на Григорівський зерноток за реєстрами №№28/11, 8/11, 30/11, 5/11, 7/11, 6/11, 11/11, 10/11, 12/11, 9/11, 29/1, 27/11 (звіти форми 73а)за 09-10 липня 2011р.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій вказали про здійснення позивачем у період дії договорів оренди землі, укладених між ним і орендодавцями - фізичними особами - власниками земельних ділянок, власними силами посівів озимої пшениці на загальній площі 909,42га, на земельних ділянках у вищеперелічених контурах на землях в с.Василівка, збирання позивачем за рахунок власних коштів і власними силами із зазначених земельних ділянок врожаю зерна пшениці п'ятого класу в кількості 2136,15 тонн та здачу його на Григорівський зерноток. На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач є власником речі (насіння), яке принесло плоди у вигляді врожаю пшениці, здійснив повний технологічний цикл від посіву до збору врожаю пшениці, на законних підставах користувалось земельними ділянками у період засівання насінням озимої пшениці на площі 909,42га, а тому є власником врожаю у розумінні ст.189 Цивільного кодексу України незалежно від того, що не мало правового титулу користування землею на момент збору врожаю, внаслідок чого задовольнили заявлені позовні вимоги.

Однак вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Як вбачається з поданої позовної заяви, позивачем заявлено суду вимогу про визнання права власності на 2136,15тонн зерна пшениці 5-го класу, зібраного з земельних ділянок загальною площею 909,42га, що розташовані в Херсонській області, Новотроїцький район, с.Василівка на полях нва015, нва021, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 "Про судове рішення" у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Тоді як, суд першої інстанції, всупереч ст.ст.43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, повністю задовольнив позовні вимоги, визнав право власності за позивачем на зерно пшениці 5-го класу, зібране з земельних ділянок загальною площею 909,42га з частини наведених позивачем полів нва015, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101, розташованих в Херсонській області, Новотроїцький район, с. Василівка, окрім поля нва021. Будь-яких мотивувань щодо неврахування цього поля, заявленого позивачем у позові, суд першої інстанції в рішенні не навів.

Переглядаючи в апеляційному порядку вказане рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.ст.43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, зазначеного не виправив, залишаючи без змін прийняте у даній справі рішення суду.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про придбання позивачем посівного матеріалу - вороху пшениці озимої "Куяльник"; "Одеська-267"; "землячка Одеська І-ої репродукції", засіяння орендованих полів озимою пшеницею "Куяльник" та "Одеська-267" та зібрання з них врожаю у зазначеній у Звіті форми №29-сг (річна) кількості.

Однак вказав про засіяння позивачем полів загальною площею 909,42га, контурах: НВА 081 (183,35га); НВА 089 (79,81га + 72,49га); НВА 070 (82,08га); НВА 015 (28,85га); НВА 054 (94,36га); НВА 023 (56,47га); НВА 021 (74,36га); НВА 062 (38,51га); НВА 060 (54,4га); НВА (41,74га + 58га); пшеницю Одеська 267" - НВА 101 (55га), суди попередніх інстанцій не перевірили арифметично загальну площу вказаних ними засіяних полів, не вказали, який номер засіяного поля НВА (41,74га + 58га), не перевірили, чи були засіянні позивачем заявлені у позові поля нва059 та нва 055. Викладене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо засіяння позивачем полів загальною площею 909,42га та наявності підстав для визнання за позивачем права власності на зібраний врожай з засіяних ним полів (нва015, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101).

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій не з'ясували на підставі належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, чи був засіяний позивачем на вказаних ним полях, заявлених у позові, саме придбаний ним посівний матеріал.

При цьому, застосував до спірних правовідносин приписи статей 189 Цивільного кодексу України, суди всупереч ст.43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясували, з якого сорту засіяної пшениці позивач зібрав врожай з наведених ним полів, тобто чи саме зібрана позивачем пшениця є плодом засіяних позивачем сортів.

Не з'ясування вказаних обставин свідчить про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання права власності на зібраний ним врожай пшениці у визначеній кількості як плодів від належних йому речей (посівних матеріалів) у розумінні ст.189 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовані в повному обсязі фактичні обставини спірних правовідносин, що має істотне значення для правильного вирішення спору, всупереч вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи; та ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки передбачені ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх обставин справи, що мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають правове значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм процесуального права.

Згідно ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2012р. та рішення господарського суду Херсонської області від 02.08.2012р. у справі №5024/910/2012 скасувати.

Справу №5024/910/2012 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко