Постанова № 31622131, 20.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2013 р. 13:13 Справа №801/1624/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В., за участю представників позивача - Боркунова А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 001220/0001882301/0 та № 001219/0001872301/0 від 30.11.2007 року.

Позов мотивовано тим, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Господарського суду АР Крим від 21.05.2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії АРК ДПС від 30.11.2007 року №001219/0001872301/0 в частині донарахування частини прибутку державних не корпоратизованих підприємств, що підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 414280,00 грн. та від 30.11.2007 року №001220/0001882301/0 в частині донарахування авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у сумі 106323,51 грн. основного платежу та 31893,18 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,23 грн. судового збору, 13000 грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.01.2013 року постанову Господарського суду АР Крим від 21.05.2009р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду АРК.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим 14.03.2013р. було замінено відповідача по справі Державну податкову інспекцію у м. Феодосії АР Крим її правонаступником Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

У судовому засіданні представники позивача на позовних вимогах наполягали з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані докази, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" є юридичною особою, зареєстроване Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської Ради народних депутатів 19.05.1993 № 297/2 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 440870, є платником податків і зборів, передбачених законодавством України, в тому числі податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 01125570115.

У період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 19.11.2007 р. № 3523/23-1/01125577.

З акту перевірки вбачається, що перевірку проведено згідно отриманих матеріалів ревізії ДП «Феодосійський морський торговельний порт» за період з 01 січня 2006 року по 01 липня 2007 року від Головного контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, а саме:

1).п. 1.9 ст.1, п.п.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, ст. 67 Закону України від 20.12.2005р. № 3235-ІУ „Про державний бюджет України на 2006 р.", ст. 63 Закону України від 19.12.2006р. № 489-У „Про державний бюджет України на 2007 р.", що призвело до заниження суми дивідендів за 2006 р. у розмірі 235,63 тис. грн. (у т.ч. за 1 квартал 2006 р. 105,26 тис. грн., за 1 півріччя 2006 р. 17,6 тис. грн., за 3 квартали 2006 р. 70,04 тис. грн.), за 1 півріччя 2007 р. у розмірі 216,45 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2007 р. встановлено завишення нарахованої суми дивідендів на 5,66 тис. грн.);

2). п.п.7.8.2. п.7.8. ст.7 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми, авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 115774,63 грн., у т.ч. за 2006 р. у сумі 58907,75 грн. (у т.ч. за 1 квартал 2006 р. у сумі 26314,75 грн.. за 1 півріччя 2006 р. у сумі 4400,25 грн. за 3 квартали 2007 р. у сумі 17505,25 грн.), за 1 півріччя 2007 р. на суму 56866,88 грн.(у т.ч. встановлено завишення авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 1415,37 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від № 001219/0001872301/0 від 30.11.2007р. на суму основного платежу (дивіденди) 448150,00 грн.; №001220/0001882301/0 від 30.11.2007 р. на суму основного платежу (авансові внески з податку на прибуток нарахованих на суму дивідендів) 114791,01грн., та штрафних санкцій 52811,31 грн.

Так, висновки податкової інспекції про заниження позивачем частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 452084,50 грн., ґрунтуються на висновках ГоловКРУ в Запорізькій області про заниження позивачем фінансової звітності прибутку підприємства, що викладено у акті ревізії фінансово- господарської діяльності від 12 вересня 2007 року № 050/918. У акті ревізії зазначено, що позивачем припущено безпідставне нарахування резерву відпусток за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2007 року у загальній сумі 1763,0 тис. грн.; зайве нарахування амортизації при зміні податкового методу її нарахування на прямолінійні на суму 634,33 тис. гри.; зайве нарахування амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крану «Сокол-Україна»на суму винагороди за комерційне представництво (400,00 тис. грн.) -на загальну суму 26,66 тис. грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, державними казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, а також акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки, акції, паї (дивіденди) у сумі 452080грн. (податкове повідомлення - рішення №001219/0001872301/0 від ЗОЛ 1.2007 р. на суму основного платежу (дивіденди) 448150,00 грн.) та суми авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів у сумі 115774,63 грн. (податкове повідомлення - рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007 р. на суму основного платежу 114791,01 грн., та штрафних санкцій 52811,31грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України №2181 від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяли на час спірних правовідносин, положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Стаття 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встанавлює, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Відповідно до п.3.1 зазначеного закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

У статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) , з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7. цієї статті.

У п.п. 5.6.1 п. 5.6. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено з урахуванням норм п.5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку ( далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування ).

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 податкового зобов'язання за платежем: авансові внески з податку на прибуток нараховані на суму дивідендів, у загальній сумі 167602 грн., в тому числі 114791,01 грн. основного платежу та 52811,31 грн., штрафних санкцій, слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у тому що підприємством занижено авансові внески з податку на прибуток, нараховані на суму дивідендів, у сумі 115774,63 грн., а також завищено такі внески у сумі 1415,37 грн.

За податковим повідомленням - рішенням №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. визначено податкове зобов'язання у загальній сумі 448150,00 грн. за платежем: частина прибутку (доходу) господарських організацій (державний, казенних підприємств), слугували висновки перевірки, викладені в акті від 19.11.2007 № 3532/23-1/01125577 за період з 01.01.2006 по 30.06.2007, про порушення позивачем вимог п. 1.9 ст. 1 п.п. 7.8.1 п. 7.8.ст. 7 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"

Так, з матеріалів справи вбачається, що ДП "Феодосійський морський торговельний порт" оскаржує податкове повідомлення - рішення №001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. частково, на суму 414280,00 грн.,що донарахована за висновками перевірки щодо заниження частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, зокрема:

внаслідок завищення амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крана "Сокол Україна" на суму винагороди за комерційне представництво за договором від 18.02.2004 № ДО -273 з ДО "Укрморпорт"- комерційним представництвом всіх портів що підписали цей договір;

внаслідок завищення витрат порту з нарахування резерву відпусток.

Неоспорюваним є донарахування частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, державними казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, а також акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки, акції, паї (дивіденди) в сумі 33870грн.

Отже, стосовно порушення щодо завищення амортизації у зв'язку з безпідставним збільшенням балансової вартості портального крану "Сокол - Україна" на суму винагороди за комерційне представництво за договором від 18.04.2004 р. №ДО-273 з ДО "Укрморпорт" - комерційним представником всіх портів, що підписали цей договір, судом встановлено наступне.

Згідно висновкам Акту ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Феодосійський морський торговельний порт" за період з 01.01.2006 по 01.07.2007 р. № 050/918 від 12.09.2007 р. (стор.40 Акту), в порушення вимог п.8 П(С)БО 7 "Основні засоби", де визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою, до первинної вартості крану "Сокіл-Україна" за інвентарним № 3543 включено винагороду за комерційне представництво у сумі 400 тис. грн. (по договору 480,0 тис.грн. з ПДВ). Дана операція призвела до завищення вартості активів на 400 тис. грн., та внаслідок цього зайвого нарахування амортизації у сумі 26,66 тис. гри, (400,0тис.грн./240міс.*16міс.), у т.ч. за 2006 р.-16,66 тис.грн., та за 1 піівріччя 2007 року- на 10,0 тис. гри.

Слід зазначити, що пунктом 9.1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - П(С) БО 16 "Витрати") передбачено, що не визначаються витратами та не включаються до звіту про фінансові результати платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала, тощо.

Так, згідно із договором комерційного представництва від 18.02.2004 № ДО-273, укладеним ДО "Укрморпорт" з рядом морських торгових портів України, в тому числі ДП "Феодосійський морський торгівельний порт", об'єднання "Укрморпорт" є комерційним представником усіх портів. Згідно із п. 1.3 договору комерційне представництво - це здійснення об'єднанням за дорученням підприємств впровадження та набуття науково-технічних розробок та нових технологій, набуття основного виробничого обладнання для підприємства, а також розширення та модернізації їх виробничої інфраструктури від свого імені та за рахунок підприємства.

За здійснення юридичних дій договором передбачено сплату об'єднанню винагороди в розмірі 3 % від загальної суми перерахованих коштів.

Таким чином, позивачем сплачено комерційному представнику винагороду за придбання для позивача портального крану "Сокіл-Україна" на суму 480 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 8. Положений (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509 (у редакції, чинні на час виникнення спірних відносин), первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно- монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

З наведеного вбачається, що п. 8 Положення (стандарту) 7 містить перелік витрат, з яких складається первісна вартість об'єкта основних засобів.

Винагорода за надані послуги з комерційного представництва не входить до переліку витрат, з яких складається первісна вартість об'єкта основних засобів.

За таких обставин, ДП "Феодосійський морський торговельний порт" необґрунтовано включено до первісної балансової вартості суми сплаченої на користь комерційного представника винагороди за здійснення послуг комерційного представництва - придбання за дорученням позивача портового крану.

Сума донарахування частини прибутку (доходу) господарськими організаціями, державними казенними підприємствами та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами, а також акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки, акції, паї (дивіденди) за даним порушенням складає 9830,00 грн.

Щодо завищення витрат порту з нарахування резерву відпусток, суд зазначає наступне.

Як стверджує Феодосійська ОДПІ АРКрим ДПС, встановлене актом перевірки заниження сум дивідендів та авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, було допущено в результаті порушення платником податків норм п.1.9 ст.1 та п.п.7.8.1 т.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.1.9 ст.1 вказаного Закону, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зз'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 р.» встановлено, що у 2006 р. господарські організації, зокрема, державні підприємства та їх об'єднання, сплачують у Державний бюджет України частину прибутку (доходу). Норматив відрахувань державними підприємствами частини прибутку у загальній фонд Державного бюджету на 2006 р. був встановлений постановою Кабінету міністрів України №678 від 17.05.2006 р. в розмірі 50% прибутку, розрахованого зідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. На 2007 р. такий норматив був встановлений статтею 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» в розмірі 15%.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-Х1У державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Податковий орган обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем у затверджених фінансових планах на 2006-2007 роки сум нарахувань резерву відпусток не передбачено, а також тим що нарахування резерву проведено в супереч положенням п. 12 Наказу від 26.07.2000 № 201а "Про облікову політику у Феодосійському морському торговельному порту", згідно із яким наказано резервування коштів для здійснення майбутніх витрат та платежів не проводити.

Проте, відповідно до п. 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 № 989) забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат, зокрема на виплату відпусток працівникам.

Відповідно до п.1, п.8 ст.75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане, зокрема, складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 №601 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2003 за № 1025/8346, виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

При цьому термін "Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню" визначено у п. 3 вказаного Положення 26, і визначається як виплати за невідпрацьований час, право на отримання яких працівником може бути використано в майбутніх періодах.

Відповідно до п. 2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" норми цього положення застосовуються роботодавцями підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності.

Враховуючи наведене, законодавство вимагає від підприємств усіх форм власності створення резерву на оплату чергових відпусток, тому неузгодження положень наказу підприємства про його облікову політику із вимогами законодавства не робить останні такими, що не підлягають виконанню.

Так, у фінансових планах позивача правомірно нараховані резерви відпусток, що відображені у строчці "Витрати на оплату праці" за 2006 р. на загальну суму -15600,0 тис. грн., у строчці «Відрахування соціальні заходи» за 2006р. на загальну суму - 5840,0 тис. грн., у 2007 році у строчці 002 Додатку 1 «Елементи операційних затрат» на загальну суму - 17600,0 тис. грн. та у строчці 003 зазначеного додатку на загальну суму 6510,0 тис. грн.

Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що сума донарахування частини прибутку (доходу) позивачу як державному підприємству повинна складати 404450,00грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 001219/0001872301/0 від 30.11.2007 р. підлягає скасуванню в сумі 404450,00 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення обґрунтовано та підлягає сплаті у сумі 43700,00грн.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №001220/0001882301/0 від 30.11.2007 р. Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим, яким позивачу визнано податкове зобов'язання на суму 114791,01 грн. з основного платежу та 52811,31 грн. штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Як стверджує ДПІ в м.Феодосія, встановлене актом перевірки заниження сум дивідендів та авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, було допущено в результаті порушення позивачем норм п.1.9 ст.1 та п.п.7.8.1 т.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.1.9 ст.1 вказаного Закону, дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно п.п.7.8.2., п.7.8., ст.7 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок по податку на прибуток у розмірі 25%, яка нарахована на суму дивідендів, які належать до сплати, без зменшення суми такої виплати на суму податку. Вказаний авансовий платіж повинен бути внесений до бюджету до, або одночасно з виплатою дивідендів. Це правило також розповсюджується на державні не корпоратизовані підприємства.

Враховуючи вищевикладені порушення, відповідачем обґрунтовано донараховані авансові внески з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів в розмірі 10925,00 грн.

Відтак, оскільки позивачем було допущено заниження податкового зобов'язання в сумі 10925,00 грн. у різних податкових періодах, то відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р., в редакції що діяв під час спірних правовідносин, відповідач вправі застосувати до підприємства штрафні санкції у розмірі передбаченому цією статтею.

Згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", №2181 від 21.12.2000р., в редакції що діяв під час спірних правовідносин, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми а не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, зі змісту наведеної норми закону слідує, що сума штрафу обраховується від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але з встановленням граничного розміру таких штрафних (фінансових) санкцій: максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р.,визначено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків заплатити в бюджет або державні цільові фонди відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Інструкцією про порядок застосування і стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДІЇ А України від 17.03.2001р. №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.02.2001р. за №268/5459, визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди (п.2.8 п.2).

Підпунктом 6.1.3 пункту 6 зазначеної Інструкції встановлено, що у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

З акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, наданого відповідачем вбачається, що розмір штрафних санкцій від суми недоплати позивачем (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкового періоду у періоді, що перевірявся з 01.10.2006р. по 30.06.2007р., складає 21428,06 грн. з урахуванням максимального розміру штрафу від суми заниження податкового зобов'язання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що спірним податковим повідомленням - рішенням №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 21428,06 грн. В іншій частині відповідачем застосування штрафних санкцій неправомірно.

Так, на підставі викладеного, приймаючи доводи сторін, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги, заперечення та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС №001220/0001882301/0 від 30.11.2007р. підлягає скасуванню в частині нарахування авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів в сумі 103866,01 грн. та застосування штрафних (фінансових)санкцій в сумі 31383,25 грн.

Отже, позиція контролюючого органу, яка викладена в акті перевірки від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454, суперечить ст. 61 Конституції України згідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому не може бути підставою для притягнення ДП "Феодосійський морський торговельний порт" до відповідальності у вигляді заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 11.12.2008 року № 1522/2301/31395454 спростовуються матеріалами справи в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі грн. 404450,00грн. та в частині нарахування авансових внесків з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів в сумі 103866,01 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31383,25 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у зазначеній частині.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 3,40 грн. та 13000 грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи, в частині задоволення позовних вимог, підлягають поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень у розмірі 2,97 грн. судових витрат та 11388,00грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби .

У зв'язку зі складністю справи судом 20.05.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 24.05.2013 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.11.2007 р. №001219/0001872301/0 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 404450,00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.11.2007 р. №001220/0001882301/0 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 135249,26 грн. у т.ч. 103866,01грн. з основного платежу, 31383,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" 2,97 грн. судових витрат та 11388,00грн. витрат за проведення судово - економічної експертизи шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

5. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.