Постанова № 31622117, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. (16:13) Справа №801/5058/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Гребенюк Є.В., представників сторін:

від позивача -Мустафаєва Е.Т.,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення.

Суть спору. Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим (далі- позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі- відповідач) про стягнення суми штрафу за порушення законодавства про рекламу 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході здійснення контролю позивачем встановлені з боку відповідача порушення законодавства про рекламу, в результаті чого складено відповідний протокол №14 від 12 червня 2012 року та прийнято рішення №123-р від 12.06.2012 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно з Постановою КМУ від 26.05.2004 № 693 «Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» за порушення вимог ч.7 ст.27 Закону України «Про рекламу».

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.05.2013 визнано поважними причини пропуску Інспекцією з питань захисту прав споживачів АР Крим строк звернення до адміністративного суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила останні задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях. По суті вимог пояснив, що позовні вимоги не визнають, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено із значними порушеннями, про датту розгляду питання про притягнення до адмін..відповідальності відповідач не повідомлялась, вимог про усуненя порушень не отримувала, крім того вказаний стопер не містить інформацію про рекламу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі -Закон №1023).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону №1023 передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону №1023 визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Таким чином, позивач реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Судом встановлено, що посадовими особами позивача в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу виявлено порушення законодавства про рекламу. В результаті вказаного складено протокол №206 від 21.05.2012, в якому зафіксовано розміщення рекламного носія (стопер) із інформацією про торговий павільйон «Все по 38», направлений на підтримання інтересу споживачів реклами до товару, без дозволу на розміщення зовнішньої реклами, видано Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради), а також розміщення вказаного стоперу на пішохідній доріжці, що є ознакою порушення п.п.1,3 ст.16 Закону України «Про рекламу».

На адресу місцезнаходження і на адресу реєстрації відповідача направлені вимоги про надання інформації, в тому числі стосовно документально підтвердженої інформації про вартість розповсюдженої реклами (вих.№646 від 22.05.2012) з встановленим терміном надання інформації до 10.06.2012. Також повідомлено, що питання про накладення штрафних санкцій буде розглядатись 12.06.2012 о 14:00.

Листом від 05.06.2012 відповідачем повідомлено, що стопер вироблено приватним чином, та на її думку, в останньому відсутня інформація, яка є рекламою. Крім того, стопер розміщений на прилеглій території до магазину, а не на пішохідній доріжці.

Далі, 12.06.2012 згідно з Постановою КМУ від 26.05.2004 № 693 «Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» на відповідача за порушення вимог п.п.1,3 ст.16, п.п.5,7 ст.27 Закону України «Про рекламу» позивачем прийнято рішення №123-р про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, в розмірі 1700грн.

Згідно до вимог ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю та безпекою продукції всіх видів послуг та робіт.

Судам підвідомчі всі спори про захист прав та свобод громадян. У відповідності до ч.3 ст. 5 Закону №1023, державний захист прав громадян як споживачів здійснюють також судові органи.

Споживачем згідно вимог Закону №1023 є громадянин, котрий придбав, замовив, використовує чи має намір придбати чи замовити товари для власних потреб.

Згідно ст.22 вказаного Закону №1023 захист прав споживачів, передбачених законодавством здійснюється судом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі- Закон №270) зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

З огляду на викладене, а також проаналізувавши надані для огляду фотознімки з місця розповсюдження реклами, суд рахує, що розміщення біля магазину стоперу із наявним на ньому зображенням дійсно призначено сформувати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо товарів у даному магазині та є нічим іншим, як рекламою.

Як вбачається із п.1 ст.16 Закону №270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено той факт, що на момент виявлення порушення та притягнення відповідача до відповідальності, в неї був відсутній дозвіл виконавчого комітету Феодосійської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

Згідно із п.5 ст.27 Закону №270 вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

У відповідності до п.7 ст.27 Закону №270 у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, оскільки відповідачем підтверджено факт виготовлення стоперу приватним чином при цьому в порушення п.5,7 ст.27 Закону №270, не надано даних про вартість розповсюдженої реклами, то рішення відповідачем прийнято законно та в межах наданих йому повноважень.

Статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, яке до того ж фактично визнано та узгоджено відповідачем, оскільки до теперішнього часу ним не оскаржено та не скасовано.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача за порушення законодавства про рекламу штрафу в розмірі 1700,00 грн. обгрунтвоаними та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулося 23.05.2013, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 01.06.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к.НОМЕР_1) на користь державного бюджету м.Феодосії (р/р 31112106700024, МФО 824026, банк отримувач ГУ ДК України в АРК м.Сімферополь, ЄДРПОУ 37986011) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу за рішенням №123-р від 12.06.2012 в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.