Ухвала суду № 31621674, 05.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2391/13-к Головуючий у І інстанції ЛевченкоПровадження № 11-кп/780/194/13 Доповідач у 2 інстанції Димарецький В.М.Категорія 23 05.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Орла А.І.,

суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ІВАНОВОЇ І.В.,

при секретарі ВОЛКОТРУБ О.О.,

за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Безпечна, Чуднівського району, Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого 30.08.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до позбавлення волі строком на 5 (п'ять ) років, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання - позбавлення волі з випробуванням та встановленням іспитового строку в 3 (три) роки.

У відповідності до ст.76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. . .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - комеруційна фірма „Лігена" 5 200 ( п'ять тисяч двісті) грн. нанесеної шкоди.

ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочину, як зазначено у вироку, при наступних обставинах.

Згідно наказу за № 188/1-К від 03.09.2012 року ОСОБА_2 обіймав посаду начальника виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю ,,Виробничо - комерційна фірма ,,Лігена" та відповідно до своїх обов"язків являвся службовою особою. 20.07.2012 року між ОСОБА_3 та суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_5 було укладено договір - замовлення № б/н про виготовлення меблевих виробів. В якості авансу суб'єкт господарської діяльності ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 9000,00 грн. З метою виконання умов договору - замовлення № б/н про виготовлення меблевих виробів від 20.07.2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ ,,ВКФ ,,Дігена" 10.09.2012 року було укладено договір - замовлення № 10/09-12 р., предметом якого було виготовлення та монтаж шафи-купе, згідно додатку до якого, вартість виконаних робіт за вказаним договором склала 11 200,00 грн.В якості авансу до каси Т ОВ ,,ВКФ ,,Лігена" згідно прибуткового касового ордеру № 989 від 11.09.2012 року ОСОБА_5 було внесено грошові кошти в сумі 6000,00 грн. 29.09.2012 року для виконання даного замовлення та проведення встановлення вказаної шафи-купе ОСОБА_3 передала особисто ОСОБА_2 залишок грошових коштів згідно договору № б/н про виготовлення меблевих виробів від 20.07.2012 року в сумі 4600,00 грн. Приблизно 3-5 жовтня 2012 року ОСОБА_5 особисто передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 600,00 грн., які останній зобов'язався внести до каси ТОВ ,,ВКФ ,,Лігена" і, таким чином, повністю розрахуватись по договору - замовленню № 10/09-12 р. Отримавши від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5200,00 грн. в якості, розрахунку за договором - замовленням № 10/09-12 р. від 10.09.2012 року, ОСОБА_2, діючи умисно та з корисливих мотивів, вказані грошові кошти до каси ТОВ ,,ВКФ ,,Лігена" не здав та використав їх на власні потреби, і таким чином здійснив їх привласнення.

В результаті умисних дій начальника виробництва ТОВ ,,ВКФ ,,Лігена" ОСОБА_2, що виразилися у привласненні майна (грошових коштів) ТОВ ,,ВКФ ,,Лігена", що перебувало в його віданні, вказаному товариству було нанесено матеріальної шкоди на загальну суму 5200,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає призначене йому покарання таким, що за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Посилається на те, що він вину визнав повністю, щиросердечно розкаявся, цивільний позов визнав у повному обсязі. У зв"язку з призначенням йому додаткового покарання він змушений буде звільнитися та не зможе прокормити сім"ю. Крім того, на підприємстві він не отримував заробітної плати, а у зв'язку з хворобою племінника і зі згоди керівництва підприємства, залишив зазначені у вироку кошти собі в рахунок заробітної плати. Про це знало його безпосереднє керівництво. У зв'язку з цим, вважає, що засудження його за ч. 3 ст. 191 КК України не відповідає фактичним обставинам справи. Просить суд вирок суду першої інстанції змінити та пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового розгляду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Справу судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 основного покарання, то колегія суддів вважає, що воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу. Так, як вбачається з вироку суду, при призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, визнання ним вини та розкаяння у вчиненому, особу підсудного, зокрема те, що він має сім"ю, постійне місце проживання, на утриманні у нього знаходиться неповнолітня дитина. Тобто судом при призначенні покарання враховувались обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі. За таких даних колегія суддів вважає, що основне покарання обвинуваченому призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України і є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання новим злочинам. Також відповідно до вимог закону призначено обвинуваченому і додаткове покарання.

Таким чином, підстав вважати призначене ОСОБА_2 судом покарання несправедливим апеляційний суд не вбачає, у зв'язку з чим апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2013 року щодо нього - без змін.

Головуючий

Судді: